Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 3.5. Сучасні екологічні рухи та громадські організації: етико-правовий аспект

Діяльність екологічних рухів та громадських організацій вимагає від суспільної свідомості перенести гуманне ставлення на все навколишнє середовище, яке починає сприйматися як живе, наділена суб'єктністю, душею, рідною людині та заслуговує на людське ставлення. Саме їх активна участь виступає головною силою у ствердженні основних принципів екологічної етики у життєдіяльності суспільства.

Початок діяльності екологічних рухів пов'язують з іменем морського біолога Рейчел Карлсон, яка у книзі "Мовчазна весна" (1962) звернула увагу на негативні наслідки людської діяльності. Вже в 1988 р. створюються різноманітні товариства з екологічної етики - "Fondazione Lanza" в Італії - Центр екологічної філософії, які акцентували увагу на пошуках відповіді на зміни, які відбуваються у суспільному розвитку внаслідок прогресу науки, техніки та технологій.

Були проведені міжнародні конференції, що піднімали та активізували проблеми екологічної етики "Права нелюдської природи" (1974), "Гуманістична й екологічна свідомість" (1980), "Екологічна етика і Сонячна система" (1985).

На початку 1990-х років в різних країнах світу починають видаватися журнали, присвячені актуальним питанням екологічної етики: "Екологічна етика" (США), "Екологічні цінності" (Великобританія), "Сурмач" (Канада), "Екологія й етика" (Німеччина), "Екофілософія", "Глибинний екологіст", "Журнал екологічної й сільськогосподарської етики", "Між видами", "Етика і тварини", "Етика і навколишнє середовище" (США).

На Міжнародній конференції з проблем довкілля та розвитку в Оттаві 1986 року визначено головні принципи збалансованого розвитку27:

O поєднання збереження природи та розвиток суспільства;

O задоволення головних потреб людини;

O досягнення рівності та соціальної справедливості;

O забезпечення соціального самовизначення та культурного різноманіття;

O підтримання цілісності екосистем.

Так, заснування Міжнародної асоціації етики Д. Крокером (США, Колорадо) та М. Маркович (Сербія) у 1987 р. стало поштовхом до проведення міжнародної конференції з Етики розвитку у Коста-Ріці, а в 1995 р. була заснована програма "Партнерство заради збалансованого світу", визначальною ознакою якої стало сприяння зросту збалансованості як основного морального принципу. У 1992 р. після самміту в Ріо-де-Жанейро створено неурядову організацію Раду Землі (Коста-Ріка), яка зробила важливий вклад у розвиток Хартії Землі, ухваленої ЮНЕСКО у 2000 р. з метою активізації принципів стійкого розвитку.

У 1991 р. вперше у світі в законі Нової Зеландії "Про управління природними ресурсами" законодавчо закріплено захист внутрішньої цінності екосистем, а в 2001 р. Рада Європи заборонила тестування косметики на тваринах, а конституція Німеччини (2002) містить закон про захист прав тварин. У 1996 р. було узагальнено положення міжнародних юридичних документів Загальна декларація прав людини, Всесвітня хартія природи, "Порядок денний XXI століття", "Наше спільне майбутнє", "Турбота про Землю: стратегія збалансованого розвитку", професором США С. Рокфеллером та створено "Принципи природо-охорони та збалансованого розвитку", з оглядом основних принципів, що складалися з 6-ти розділів і 47 принципів: світогляд, відповідальність, права людини, збалансований розвиток, управління та безпека.

У "Хартії Землі", ухваленому ООН у Парижі в 2000 р., задекларовано фундаментальні положення збалансованого та мирного глобального суспільства у XXI ст., розглядаючи екологічну цілісність, справедливість як соціальну, так і економічну, захист довкілля та захист прав людини. Принципи "Хартії Землі" - це віддзеркалення принципів екологічної етики, адже основна увага фокусується на спільноті життя, а не на людині та можливості обмеження прав людини (як у Декларації в Ріо-де-Жанейро). Згідно з екологічною етикою індивідуальна свобода залежить не лише від суспільних законів, а й від законів природи.

У 1989 р. у м. Львові відбулася конференція "Моральні та естетичні питання охорони природи", де розроблені норми екологічної етики, а один із лідерів Міжнародного соціально-екологічного союзу

С. Мухачов очолив секцію з екологічної етики. 1994 рік став роком зародження руху студентських дружин з "Охорони природи та прав тварин".

Яскравим прикладом, втілення гармонійної взаємодії людини та природи є схвалення "Декларації прав живих істот" на Міжнародному семінарі "Трибуна-9", "Природні права природи" (2003) у м. Києві, де були визнано таке:

- Право на життя:

O право на природну волю в природному середовищі існування;

O право на відсутність відповідальності перед людиною;

O право на захист законом;

O право на необхідну для існування частку земних благ.

- Права дикої природи Землі:

O право на життя;

O право на волю від людського контролю і керування;

O право на відшкодування збитку;

O право на захист законом.

- За неживою природою Землі:

O право на життя;

O право на захист від радикального втручання з боку людини;

O право на захист законом;

O право на відшкодування збитків.

На теренах України діє величезна кількість громадських організацій та рухів, серед них Всеукраїнська екологічна ліга, "Зелений світ", "Екоправо", Українське товариство охорони природи, "Голос природи", Всеукраїнська екологічна громадська організація "Мама-86", Всеукраїнський комітет підтримки Програми Організації Об'єднаних націй з навколишнього середовища (УкрЮНЕПком) і багато інших, що проводять значну роботу з втілення ідей та принципів екологічної етики в життєдіяльність сучасного суспільства та формування нової форми екологічної свідомості шляхом конференцій, з'їздів, семінарів, фестивалів, природоохоронних акцій та ін.

Найпотужнішою громадською організацією є Всеукраїнська екологічна ліга, до складу якої входять 22 організації, що вносить сутнісний вклад у поліпшення екологічної ситуації в державі, формування нового екологоорієнтованого світогляду та підвищення рівня екологічної освіти та культури у суспільстві.

Заслуговує на увагу проект політичного документа "Екологічна етика", що розроблений у 2006 р. експертною групою Комісії ЮНЕСКО з етики наукового знання і технології (СОМЕ^Т). Так, як це єдина організація якій доручена робота з етичною проблематикою, адже ЮНЕСКО розглядає етику в якості одного із головних пріоритетів: розробляючи нормативні документи з біоетики, етики вчених, етики космосу, етики використання і збереження навколишнього середовища, глобальною зміною клімату і б. і.

В документі ЮНЕСКО "Екологічна етика" наголошується на двох типах принципів: загальні - повага до всіх форм життя (стверджує цінність самої по собі, безвідносно до людини та її інтересів); біоріз-номаніття (цінність біорізноманіття та збереження); підтримка стійкості біосфери (є важливішим аніж збереження індивідуального життя, виду або екосистеми), екологічна справедливість (рівне розподілення між людьми права на екологічну безпеку та відповідальність кожного за її збереження); завбачуваності (бере до уваги можливі варіанти розвитку та засоби їх зменшення й упередження); загальної гідності природних ресурсів (Земля як цілісність, де всі несуть рівноцінну відповідальність за природні ресурси і навколишнє середовище) та практичні: права майбутніх поколінь (прояв турботи про майбутні покоління людей, так і інших живих істот); розділена відповідальність (відповідальність кожного за всезагальні природні ресурси); презумція небезпеки (є вимогою, щодо дії та її безпечних наслідків для навколишнього середовища); скорочення і конвергенція (введення обмежень на обсяги шкідливих речовин в атмосферу).

Схожі статті




Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 3.5. Сучасні екологічні рухи та громадські організації: етико-правовий аспект

Предыдущая | Следующая