Вступ до мовознавства - Кочерган М. П. - Багатомовні словники

У багатомовних (перекладних) словниках дається не пояснення (тлумачення) значень слів, а переклад, тобто підбирається слово-відповідник іншої мови. Найчастіше це двомовні словники. їх створюють для цілей перекладу й активно використовують при вивченні іноземної мови. Прикладом двомовних словників є "Русско-украинский словарь" АН в 3-х томах (1968; друге видання - 1988), "Українсько-російський словник" АН в 6 томах (1953-1963), "Украінска-беларускі слоунік" В. П. Лемтюгової (Мінськ, 1980), "Польсько-український словник" у 3-х томах за редакцією Л. Л. Гумецької(К., 1958-1960), "Болгарсько-український словник" I. A. Стоянова й О. Р. Чмир (К., 1988), "Чесько-український словник" у 2-х томах АН (К., 1988), "Англо-український словник" у 2-х томах М. Л. Балли (К., 1996), "Оксфордский русско-английский словарь" М. Уїллера (М., 1998), "Новий німецько-український, українсько-німецький словник" (К., 1997), "Словник французько-український, українсько-французький" В. Б. Бурбело та ін. (К., 1996), "Словник іспансько-український, українсько-іспанський" (К., 1997), "Словник італійсько-український і українсько-італійський" за редакцією В. Т. Бусло (К., 1998), "Словник португальсько-український, українсько-португальський" за редакцією В. Т. Бусло (К., 1999), "Латинсько-український словник"В. Д. Литвинова(К., 1998), "Українсько-угорський словник" К. Лоранта (Будапешт-Ужгород), "Українсько-японський словник" І. П. Бондаренка і Т. Хіно (К., 1977), "Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник" І. С. Олійника і М. І. Сидоренка (К., 1971; перевиданий 1978), "Німецько-український фразеологічний словник" у 2-х томах В. І. Гаврися і О. П. Пророченко (К., 1981).

Значно рідше за двомовні створюються словники, що охоплюють три і більше мов, як, наприклад, "Німецько-українсько-російський словник" за редакцією Б. І. Лисенко (К., 1991). Унікальним є укладений А. та В. Поповими "Словарь на семи языках (французеко-немецко-английско-итальянско-испанско-португальско-голландско-русский)", який вийшов у 1902 р. у Варшаві. Оригінальним є й восьмитомний "Опыт словаря тюркских наречей" В. В. Радлова, в якому наводиться лексика більшості тюркських мов з перекладом на російську і німецьку мови.

Особливо багато останнім часом з'явилося перекладних термінологічних словників, наприклад, "Словник фізичної лексики українсько-англійсько-німецько-російський" В. Козирського і В. Шендеровського (К., 1996), академічні "Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка" (К., 1998), "Російсько-український словник наукової термінології: Біологія. Хімія. Медицина" (К., 1996), "Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки" (К., 1994); багатотомний "Словник слов'янської лінгвістичної термінології" (Прага, 1977-1979), в якому 2266 мовознавчих термінів подано дванадцятьма слов'янськими та англійською, німецькою і французькою мовами.

Створено чимало диференційних словників, в яких наводяться лише ті слова, які не збігаються за значенням. Наприклад: "Русско-украинский и украинско-русский словарь: Отличительная лексика" Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, СВ. Шевчук (К., 1966). До диференційних належать і так звані словники "фальшивих друзів перекладача" (міжмовних омонімів), в яких зафіксовано слова двох мов, що подібні за формою, але мають різні значення (наприклад: рос. луна "місяць" - укр. луна "відгомін", англ. magazine "журнал" - укр. магазин "крамниця"): "Словник російсько-українських міжмовних омонімів" М. П. Кочер-гана (К., 1997), "Англо-русский и русско-английский словарь "ложных друзей переводчика" за редакцією В. В. Акуленка (М., 1969), "Немецко-русский и русско-немецкий словарь "ложных друзей переводчика" К. Г. Готліба (М., 1972). Подібні словники створено для французької та англійської (М. Кесслера і Ж. Дерокіньї), іспанської й французької (Л. Дюпона), німецької та французької (М. Рейн-хеймера), російської та польської (Я. Козелевського, К. Кусаля), російської та чеської (Й. Влчека), російської та білоруської (СМ. Грабчикова).

Як бачимо, сучасна лексикографія задовольняє потреби в найрізноманітніших типах інформації про слова. Вона розвивається за двома основними напрямками: 1) створення спеціалізованих словників, у яких була б інформація тільки одного характеру (лише написання, лише походження тощо); 2) створення комплексних словників, які б включали по можливості всі відомості про слово: тлумачення, граматичну характеристику, вимову, написання, смислові зв'язки з іншими словами (синонімічні, антонімічні), особливості вживання в різних стилях. Інколи такі комплексні словники включають й енциклопедичну інформацію про річ, яку називає слово.

Складання словників завжди вважали важливим загальнокультурним завданням. Кожна людина, яка дбає про свій загальнокультурний розвиток, повинна читати словники. Як мудро порадив Максим Рильський, "Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля".

Схожі статті




Вступ до мовознавства - Кочерган М. П. - Багатомовні словники

Предыдущая | Следующая