Вступ до мовознавства - Кочерган М. П. - Аналітичні способи вираження граматичних значень

До аналітичних способів належить вираження граматичного значення за допомогою службових слів, інтонації та порядку слів.

Спосіб службових слів.

Службовими словами, які виражають граматичні значення, є артиклі, прийменники, післяйменники, допоміжні дієслова, слова ступеня, "пусті слова", сполучники та частки.

Артиклі вживаються в арабській, романських та германських мовах. Вони виконують такі функції:

А) виступають засобом частиномовного позначення. Приєднання артикля до неіменних слів і форм переводять неіменні слова в іменники (явище конверсії): нім. schreiben "писати" - das Schreiben "письмо", англ. to play "грати" - the play "гра", фр. diner "обідати" - le diner "обід";

Б) розрізняють граматичні категорії означеності/ неозначеності: нім. der Knabe "визначений, певний хлопець" - ein Knabe "якийсь хлопець", англ. the man "певна людина" - a man "якась людина", фр. le table "певний стіл" - un table "якийсь стіл";

В) виражають категорію роду: нім. der Deutsche "німець" - die Deutsche "німкеня"; der Frieden "мир, спокій", die Lampe "лампа", das Fenster "вікно";

Г) виражають категорію числа: das Fenster "вікно" - die Fenster "вікна", das Buch "книга" - die Bücher "книги";

Г) служать способом вираження відношень між словами в реченні, тобто мають функцію вираження категорії відмінка: нім. наз. відм. der Tisch, род. des Tisches, дав. dem Tisch, знах. den Tisch. Крім препозитивних, у деяких мовах (болгарській, шведській, румунській) є постпозитивні артиклі. Див. болг.: езикьт, земята, небото.

Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку, тобто вказують на відмінок іменника. Пор. їду в метро (місцевий відмінок), піду до метро (родовий відмінок). Таку ж функцію виконують післяйменники. Відмінність між прийменниками й післяйменниками в тому, що післяйменники знаходяться не перед іменником, а після нього. Післяйменники -- один з найважливіших граматичних показників у тюркських, фіно-угорських, монгольських і японській мовах. Наприклад: азерб. Йер балалар учгн "місце дітей для", татар. Мин трамвай белон барам "я трамвай на їду"; лат. Omnia mea mecum porto "Все своє ношу з собою" (тесит буквально "мною з"); угор. a haz melletti kert "сад біля дому" (буквально "дому біля сад").

У російській мові як післяйменник вживається слово ради в деяких сполученнях: шутки ради, потехи рада тощо. У німецькій мові постпозитивно можуть вживатися прийменники zu, nach, gegenüber, entlang та ін.

Допоміжні дієслова служать для творення складних (аналітичних) дієслівних форм і використовуються як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, стану і способу в сучасних індоєвропейських мовах. Наприклад: укр. я буду читати, ти будеш читати, ми будемо читати, англ. / shall read "я буду читати", / am reading "я читаю", J have read "я читав"; нім. ich bin gegangen "я пішов", ich habe gelesen "я прочитав", schwarz werden "чорніти", schwarz machen "чорнити".

Слова ступеня виступають як спосіб творення ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників у мовах різних родин. Такими словами в українській мові є більш, менш, дуже, вельми (зручний - більш зручний, вигідний - менш вигідний, цікавий - дуже, вельми цікавий), у російській - более, менее, очень (красивый - более красивый, удачный - менее удачный, большой - очень большой), в англійській more, most (interesting "цікавий" - more interesting "цікавіший" - most interesting "найцікавіший").

Пусті слова - це повнозначні слова, які супроводжують інші повнозначні слова, беручи на себе вираження їх граматичних значень. Наприклад: англ. he-cat (він-кіт), she-cat (вона-кіт, "кішка"), укр. рись-самець, рись-самка, рос. ворон-самец, ворон-самка.

Сполучники виражають граматичні відношення між словами в реченні і між предикативними частинами речень.

Частки передають різні модальні значення, а також деякі інші відтінки граматичних значень (запитання, заперечення, оклик, невизначеність та ін.). Частка би в українській та російській мовах використовується для творення (і вираження) умовного способу (читав би, пел бы).

Спосіб інтонації.

Інтонація є засобом вираження граматичних значень на рівні синтаксису. За допомогою інтонації виражаються:

А) модальність речення (впевненість, запитання, сумнів, наказ або особисте ставлення мовця до того, що він говорить тощо). Пор.: Він прийшов. Він прийшов? Він прийшов! Він... прийшов;

Б) групування членів речення. Пор.: Читати довго/не міг. Читати/довго не міг. Казнить, /нельзя помиловать. Казнить нельзя, /помиловать;

В) розрізнення простого й складного речення. Пор.: Бачу матір в садочку. Бачу: /матір - в садочку;

Г) розрізнення сурядності й підрядності. Пор.: Хмариться, дощ буде і Хмариться - дощ буде (у першому випадку сурядність, у другому - безсполучникове речення з різнотипними частинами);

Г) актуальне членування речення (див. про це в темі "Словосполучення і речення");

Д) виділення вставних слів і речень. Пор.: Він безперечно має рацію і Він, безперечно, має рацію; Он может быть здесь і Он, может быть, здесь.

Спосіб порядку слів.

Цей спосіб у деяких мовах у певних випадках розрізняє:

А) підмет і додаток. Пор.: Буття визначає свідомість і Свідомість визначає буття; Якір зачіпає ланцюг і Ланцюг зачіпає якір; рос. Мать любит дочь і Дочь любит мать; Дом загораживает флигель і Флигель загоражива ет дом;

Б) означення и означуване. Пор.: глухі вчені і вчені глухі. Див. ще англ. stone wall "кам'яна стіна", wall stone "стінний камінь", table tennis "настільний теніс", tennis table "тенісний стіл".

Історична змінність способів і засобів вираження граматичних значень

Способи й засоби вираження граматичних значень не є статичними, а протягом історії постійно змінюються. Ці зміни стосуються:

1) граматикалізації фонетичних та лексичних явищ.

Наприклад: укр. назустріч (перетворення прийменника й іменника в прислівник), би (за походженням ця частка є колишньою формою минулого часу дієслова бути, формою аориста), рос. печь із пекти, де - кти -"чь, яке стало показником інфінітива; прислівники босяком, временами (закінчення перетворились у суфікси); человек-люди (різні лексичні одиниці закріпилися за певною числовою формою);

2) зміни морфемної структури слів, зумовленої процесами опрощення, ускладнення і перерозкладу.

Опрощення - злиття в одну морфему двох або декількох морфем - Так, слово сусід утворене з префікса су "поруч" і кореня cid і мало значення "той, хто сидить (живе, мешкає) поруч". Згодом колишній префікс злився з колишнім коренем в одну морфему - корінь сусід (сусідка, сусідити, сусідній, сусідський, сусідство). Слово червоний утворене з кореня черв (червона фарба виготовлялась із черв'яків) і суфікса - ом-, однак тепер у цьому слові виділяється тільки корінь червон (червоний, червонавий, червонястий, червоненький, червонити, червоніти, червоніння, чер воність). У слові подушка виділяють корінь подуш, хоч колись воно мало префікс под - і корінь уш ("те, що клали під вушко"). Російське вкус етимологічно складається з префікса в - і кореня кус (від кусати; те, що добре кусалося, тобто їлося, було вкусным "смачним"), тепер ці дві морфеми злиті в одну - корінь вкус (вкусный, вкуснятина). У слові счастье етимологічно виділяється корінь част' і префікс с - із сь "гарний", звідки первинне значення "гарна частина, доля; спільна участь". На сучасному етапі счаст є одним коренем.

Ускладнення - процес, протилежний опрощенню. Так, запозичене з голландської мови слово зонтик (голланд. Zondek) було розділене у свідомості українців на зонт - і - ик під впливом слів типу фантик, бантик, винтик тощо. Див. ще клинок (із голланд. kling), валець (із нім. Walze).

Перерозклад - перерозподіл меж між морфемами ("зсув морфемного шва"). Так, у словах бідняк, залізняк, утворених від прикметників на - н - бідний, залізний, - н-відділилося від основи і відійшло до суфікса (бідняк, за-ліз-няк; ці слова стали сприйматися як утворення від іменників біда, залізо). Перерозклад відбувся в таких російських словах, як внушить, внутрь, снискать, де префіксальне к відійшло до кореня (раніше були такі префікси, як вън-, сън);

3) зміни за аналогією. Так, наприклад, раніше в російській мові нормативними були форми опенок - опенки, але теленок - телята. Оскільки пара теленок - телята є більш звичною для російської мови, то і в парі опенок - опенки множина набула в розмовному мовленні суфікс - ят (до недавнього часу літературно правильною вважалася лише форма опенки, в останньому орфоепічному словнику дається як нормативна і варіантна форма опята). У рос. слові отворить генетично виділяється префікс от - і корінь вор (пор. ворота, воротник). За аналогією до слова творить відбувся перерозклад: отворить, затворить, рас-творить, притворить.

Змінюються не тільки способи й засоби вираження граматичних категорій, а й самі категорії (в українській, як і в більшості інших слов'янських мов, зникла двоїна, змінилася видо-часова система дієслова, скоротилося число відмін іменників та ін.).

Схожі статті




Вступ до мовознавства - Кочерган М. П. - Аналітичні способи вираження граматичних значень

Предыдущая | Следующая