Основи ринкової економіки України - Селезньов В. В. - 16.3.5. Плата (податок) за землю

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що знаходиться у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі або землекористувач.

При цьому треба мати на увазі, що плата за землю на підставі закону ділиться на два види - податок на землю (сплачують власник землі, земле володілець або землекористувач - не орендар) і орендна плата (сплачують орендарі). Таким чином, орендарі сплачують тільки орендну плату, а не земельний податок. Це пов'язано з тим, що об'єктом оподатковування є земельна ділянка, за яку податок сплачується його власником або володільцем - орендодавцем.

Для того щоб орендар дійсно вважався орендарем, він повинен мати договір оренди земельної ділянки (її частини). Договір оренди будинку, складу, приміщення тощо не замінює договір оренди землі, який повинен укладатись окремо. Відповідно до Земельного кодексу України договір оренди землі підлягає реєстрації в місцевих органах влади.

Землекористувач (не власник ділянки), що не має договору оренди, повинен сплачувати земельний податок. Таким чином, для землекористувача існують два варіанти: або укладати договір оренди і сплачувати орендну плату, встановлену орендодавцем у відповідному договорі оренди, або бути користувачем ділянки з одержанням відповідного свідоцтва в місцевих органах влади і сплачувати земельний податок.

Ставки земельного податку визначаються за загальним правилом у розмірі 1% від грошової оцінки ділянки. Сама грошова оцінка проводиться по методиках, що затверджуються КМУ. Що стосується плати за оренду землі, то тут відносини сторін в основному регулюються нормами Земельного кодексу і самого договору оренди.

16.3.6. Торговий патент

З метою забезпечення виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності зобов'язань перед державою щодо сплати податків і залучення до бюджету "тіньових" доходів в Україні введено систему патентування в окремих сферах діяльності, де існують труднощі при здійсненні контролю за доходами. Законом передбачено патентування торгової діяльності з розрахунками готівкою, а також з використанням інших форм розрахунків і кредитних карток, діяльності в сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Торговий патент - це державне свідоцтво, що дає суб'єкту підприємницької діяльності право займатися торговою діяльністю, здійснювати обмін валюти, а також надавати послуги в сфері грального бізнесу та побутових послуг. Торговий патент видається за фіксовану плату суб'єктам підприємництва державними податковими інспекціями за місцем перебування юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів (філій, відділень тощо) або за місцем реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, які здійснюють зазначену діяльність. Підставою для одержання торгового патенту на право здійснення відповідного виду діяльності є заявка суб'єкта підприємницької діяльності, що подається в державну податкову інспекцію за місцем перебування суб'єкта підприємницької діяльності.

Плата за патент є авансовою оплатою податку з прибутку, і тому нарахований до сплати податок з прибутку підприємств або відповідно податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, отримані від здійснення операцій, що підлягають патентуванню, зменшується на суму платежів вартості патенту.

Патент видається строком на один рік, його вартість залежить від місця здійснення торгової діяльності і визначається місцевими органами влади.

Законом передбачені також короткострокові, пільгові та спеціальні торгові патенти. Короткостроковий патент видається на термін від І до 15 днів. Такий патент купується при проведенні ярмарків, виставок-продажів та інших короткострокових заходів, пов'язаних з демонстрацією і продажем товарів. Пільговий патент видається на торгівлю товарами вітчизняного виробництва за спеціальним переліком, встановлюваним законом. Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво про право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування. Власник спец патенту - юридична особа - звільняється від усіх податків і зборів, а також від обов'язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій, а фізичні особи - від ведення обліку прибутків і витрат. На відміну від звичайного патенту придбання спеціального патенту є правом підприємця, а не обов'язком. Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування за єдиною методикою щорічно після затвердження місцевого бюджету.

16.3.7. Податковий облік

Платники податків - суб'єкти підприємницької діяльності - повинні вести окремий податковий облік.

Податковий облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюється податковою службою. Наприкінці податкового періоду платники податку зобов'язані заповнювати і надавати в податкові органи податкові декларації, розрахунки податків та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

При веденні податкового обліку підприємства зобов'язані керуватися так званим правилом "першої події". Відповідно до цього правила для оподаткування не має значення, що сталося раніше: відвантаження продукції чи одержання грошей за неї, оплата товарів чи їх оприбуткування. Валовий дохід І валові витрати збільшуватимуться, як тільки відбудеться перша з подій. Друга подія, наприклад надходження грошей за відвантажену продукцію, для оподатковування значення не має і у податковому обліку відображатися не буде.

У разі незадовільного фінансового стану і неможливості вчасно сплатити податки платник податку може звернутися до податкової інспекції з заявою про надання відстрочки або розстрочки сплати податку на умовах податкового кредиту.

Відстрочка на умовах податкового кредиту - це перенесення сплати податку, іншого обов'язкового платежу на більш, пізній термін на умовах, визначених кредитною угодою, за рішенням органу державної податкової служби.

Розстрочка на умовах податкового кредиту - це розподіл суми платежу на кілька строків сплати на умовах, визначених кредитною угодою за рішенням органу державної податкової служби.

Відстрочки і розстрочки сплати податків та інших платежів надаються в межах бюджетного року. На відстрочені або розстрочені суми пеня не нараховується з дня підписання кредитної угоди. За час відстрочки (розстрочки) платники сплачують плату за користування коштами в розмірі 75% облікової ставки НБУ, що застосовується на день оформлення платниками сум кредиту, але менше розміру пені за невчасну сплату податку чи іншого платежу.

Схожі статті




Основи ринкової економіки України - Селезньов В. В. - 16.3.5. Плата (податок) за землю

Предыдущая | Следующая