Мікроекономіка - Буряк П. Ю. - 17.3.2. Переливи (екстерналії)

Наш аналіз автоматичного досягнення розподільчої ефективності базувався на припущенні, що всі витрати повністю відображаються на кривих пропозиції і всі вигоди повністю відображаються на кривих попиту, а, отже, ціни є надійним орієнтиром для споживачів і виробників. Іншими словами, припускалось, що не існує жодних переливів чи екстерналій, пов'язаних з виробництвом чи споживанням будь-якого блага чи послуги. Але в реальному житгі існують переливи, які породжують неефективний розподіл.

Переливи виникають тоді, коли частина вигод чи витрат, які стосуються споживання або виробництва благ чи послуг, "переливаються" іншим особам, які не є прямими споживачами чи виробниками.

Переливи також часто називають екстерналіями, оскільки вони є вигодами чи витратами деякої третьої сторони, яка немає відношення до ринкової угоди.

Екстерналії виникають тоді, коли виробництво індивіда чи рішення споживача безпосередньо впливають на виробництво або споживання інших, при цьому не відображаючись на ринкових цінах.

Виділяють два види переливів чи екстерналій:

O витрати переливу (негативні екстерналії)

O вигоди переливу (позитивні екстерналії)

Витрати переливу (негативні екстерналії)

Якщо виробництво чи споживання блага пав 'язує іншим людям (що не мають жодного відношення до цього виробництва чи споживання) некомпенсовані витрати, тоді такі витрати називаються витратами переливу чи негативними екстерналіями.

Забруднення довкілля може бути прикладом негативних екстерналій. Припустимо, що хімічний комбінат скидає відходи в озеро, забруднюючи воду. Якщо не існує ринку забруднень, то комбінат прямо нав'язує додаткові виробничі витрати харчовій фірмі, яка використовує воду цього озера в якості ресурсу для виготовлення, наприклад консервів (створюючи необхідність побудови дорогого очисного заводу).

Витрати переливу ведуть до неефективного розподілу - надмірного використання ресурсів для виробництва хімікатів. Цей результат проілюстрований на графіку 17-9. На ньому показані граничні приватні витрати ГВп виробництва хімікатів, граничні зовнішні витрати ГВз, які становлять граничні витрати, нав'язані іншим виробникам (харчовій фірмі), при додаткових одиницях зовнішніх забруднень,

Яких ігнорує хімкомбінат, граничні суспільні витрати ГВс виробництва хімікатів, які є повними реальними витратами виробництва хімікатів з точки зору суспільства, і які складаються з граничних приватних витрат ГВп і граничних зовнішніх витрат ГВз. Крива попиту П (яка одночасно є кривою граничних суспільних вигод-ГВГс) показує на бажання людей заплатити за певний обсяг виробництва хімікатів. Якщо виробник виходить із ціни, яка задана досконало конкурентним ринком, то рівновага матиме місце в точці Р і виробник хімікатів буде виробляти обсяг Кр, для якого граничні приватні витрати дорівнюють ціні (Цр). Але для цього випуску Кр граничні суспільні витрати (які вимірюються вертикальною відстанню МКр) перевищують граничні суспільні вигоди виробництва хімікатів (які відображені вертикальною відстанню РКр). Таким чином, розподіл ресурсів є неефективним. Суспільно ефективний обсяг становить Ке (відповідає точці Ре), для якого граничні суспільні витрати і граничні суспільні вигоди є однаковими:

Ке;ГВГс=ГВс. (17.13)

Таким чином, суспільство несе втрати, виробляючи Кр одиниць хімікатів, що відповідає рівноважній точці вільного ринку Р (тоді як суспільно ефективною є точка Ре і відповідно до неї суспільно ефективною кількістю хімікатів є Ке), та має місце надмірне використання ресурсів на виробництво хімікатів. Зменшивши виробництво хімікатів, суспільство може більше заощадити на суспільних витратах, ніж втратити на суспільних вигодах. Зменшення випуску хімікатів та відповідно певної кількості забруднень дозволить суспільству покращити добробут деяких людей без зниження добробуту інших.

Причиною цієї неефективності є неправильне ціноутворення: ринкова ціна Цр є занадто низькою. Вона відображає лише граничні приватні витрати, але не граничні суспільні витрати. Виробничі екстерналії спричиняють відхилення між граничними приватними витратами виробництва і граничними суспільними витратами виробництва: граничні суспільні витрати виробництва є більшими, ніж граничні приватні витрати виробництва. Наслідком негативних екс-терналій с надмірне використання обмежених ресурсів, а отже, надвиробництво з точки зору суспільства продукту (граничні суспільні витрати виробництва перевищують граничні суспільні вигоди).

Вигоди переливу (позитивні екстерналії)

Вигоди переливу (позитивні екстерналії) виникають тоді, коли споживання чи виробництво деяких благ чи послуг приносять іншим людям чи суспільству в цілому вигоди, за які нема необхідності платити.

Прикладами виникнення таких вигод переливів є щеплення від хвороби (яку роблять деякі люди, а інші люди, які ці щеплення не роблять, менше хворіють), освіта (яку одержують особи, що навчаються, а вигоду від цього одержують всі решта внаслідок зростання обсягів національного виробництва), фарбування власного будинку і т. п., що дозволяє іншим людям одержувати вигоди безкоштовно.

Вигоди переливу ведуть до неефективного розподілу ресурсів - недовикористання ресурсів. Цей результат проілюстрований на графіку 17-10. На ньому зображені граничні приватні витрати ГВп фарбування

Вашого будинку (вони становлять витрати на фарбу та альтернативні витрати вашого часу) і граничні суспільні витрати ГВс фарбування вашого будинку, які є однаковими. Крива попиту П відображає граничні приватні вигоди покращення вигляду вашого будинку, і порівнюючи свої власні витрати і вигоди, ви виберете обсяг Кр них покращень.

Проте ви не врахували, що ці вдосконалення мають

Споживчу цінність і для ваших сусідів (тепер ціла вулиця виглядає краще). Оскільки виникають вигоди, які одержують і інші, граничні суспільні вигоди ГВГс перевищують ваші граничні приватні вигоди. В порівнянні з рівновагою вільного ринку Кр, що відповідає точці Р, суспільно ефективною кількістю вдосконалень є Ке - в точці Ре граничні суспільні вигоди і граничні суспільні витрати є однаковими.

Таким чином, рівновага вільного ринку веде до недостатньої кількості покращень та неефективного розподілу. Для рівноважного обсягу Кр граничні суспільні вигоди (які вимірюються вертикальною відстанню МКр) перевищують граничні суспільні витрати (які становлять величину вертикальної відстані РКр). Суспільство може виграти, збільшуючи кількість вдосконалень з Кр до Ке. Це дозволить суспільству покращити добробут деяких людей не погіршуючи добробут інших.

Таким чином, позитивні екстерналії спричиняють відхилення між граничними приватними вигодами і граничними суспільними вигодами: граничні суспільні вигоди є більшими, ніж граничні приватні вигоди. Наслідком позитивних екстернати є недовикаристання обмежених ресурсів, а отже, недовиробництво з точки зору суспільства продукту (граничні суспільні вигоди перевищують граничні суспільні витрати виробництва).

В обох розглянутих випадках мають місце розбіжності в порівнянні граничних суспільних і граничних приватних вигод та в порівнянні граничних суспільних і граничних приватних витрат. Вільні ринки не можуть спонукати людей враховувати ці непрямі впливи на інших людей, якщо не існує ринку цих непрямих впливів. Тому виникає неефективний розподіл ресурсів в економіці. Ось чому існує необхідність корекції таких екстерналій.

Схожі статті




Мікроекономіка - Буряк П. Ю. - 17.3.2. Переливи (екстерналії)

Предыдущая | Следующая