Мікроекономіка - Буряк П. Ю. - 14.5. Оптимальне поєднання ресурсів

У попередніх питаннях ми розглянули попит фірми па один змінний ресурс. У довготерміновому періоді фірма може змінювати кількість всіх ресурсів, які використовуються у виробничому процесі. Коли фірма використовує два або більше факторів виробництва, проблема визначення їх оптимальної кількості ускладнюється можливістю заміни ресурсів один одним. Для виробника важливим є розв'язання двох взамопов'язаних завдань:

1) визначити поєднання різних необхідних ресурсів для виробництва будь-якого бажаного обсягу продукції з мінімальними витратами;

2) визначити поєднання різних необхідних ресурсів для виробництва певного обсягу продукції, при якому фірма одержує максимальний прибуток.

Правило мінімізації витрат

Як відомо з теми 9, фірма виробляє будь-який необхідний обсяг продукції при поєднанні ресурсів, яке забезпечує мінімальні витрати виробництва, коли остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного з ресурсів, дає однаковий граничний продукт. Іншими словами, витрати на виробництво будь-якого обсягу продукту є мінімальними, якщо кожний необхідний для виробництва продукту ресурс купується в кількості, для якої граничний продукт у розрахунку на грошову одиницю вартості кожного ресурсу, є однаковим. Це правило можна записати математично у вигляді рівності:

К"о> П^ШІ = ГПкапіпишу = (и 9)

Ц праці Ц капіталу

Де Кп0, Кк0 - відповідно оптимальні кількості праці і капіталу (при яких мінімізуються витрати виробництва продукції).

Правило максимізації прибутку

Для того, щоб максимізувати прибуток, що є основним мотивом діяльності фірми, недостатньо лише мінімізувати витрати, оскільки існує багато різних обсягів випуску, при яких фірма може виробляти продукт з найменшими витратами. Проте, як відомо, існує лише один єдиний обсяг виробництва, при якому фірма одержує максимальний прибуток (це обсяг випуску, при якому граничний дохід і граничні витрати фірми є однаковими).

При вивченні попиту на окремий змінний ресурс у питанні 14.2 було з'ясовано, що кількість певного ресурсу, яка дозволяє випускати бажаний обсяг продукту з максимальним прибутком, визначається рівністю граничної дохідності цього ресурсу і граничних витрат на нього (правило 14.5).

Для виробництва певного продукту фірма використовує різні ресурси. Купуючи ці ресурси з метою максимізації прибутку, вона повинна дотримуватись певного правила: кожний ресурс повинен купуватись в кількості, для якої гранична дохідність кожного ресурсу повинна дорівнювати граничним витратам на цей ресурс:

Кп0 ГДРпраці = ГВРпраці;

Кка; ГДРкапіталу = ГВРкапіталу, (14.10)

Де Кп09 Кк0 _ відповідно оптимальні кількості праці і капіталу (при яких максимізується прибуток).

Якщо ж ресурс купується на чисто конкурентному ринку ресурсу, то правилом його найбільш прибуткового використання є рівність граничної дохідності цього ресурсу і його ціни (формула 14.7). Це правило стосується всіх ресурсів, які використовуються у виробничому процесі. Тому, в цілому можна сказати, що при придбанні ресурсів на конкурентних ринках фірма максимізус свій прибуток при такому поєднанні різних ресурсів, при якому кожний ресурс, який приймає участь у виробництві продукту, витрачається в такій кількості, при якій його ціна дорівнює граничній дохідності цього ресурсу:

Кпа; ГДР праця = Ц праці,

Кк0; ГДР капітал ~ Ц капіталу. (14.11)

Іншим виразом цього правила є рівність:

Кп.,Ккв;ГДРяраця = ЩР капітал -1. (14.12)

° ° Ц праці Ц капіталу

Слід звернути уваїу на те, що в рівнянні (14.12) недостатньо, щоб гранична дохідність всіх ресурсів була пгюіюрційна їх цінам; граничні дохідності всіх ресурсів повинні дорівнювати їх цінам і тільки тоді співвідношення між граничною дохідністю всіх ресурсів і їх цінами буде дорівнювати 1, і тільки тоді фірма буде одержувати максимальний прибуток.

Слід звернути увагу і на те, що рівність (14.9) не є достатньою умовою максимізації прибутку: при виконанні цієї умови фірма може виробляти "не той" обсяг продукції, при якому максимізується прибуток, а "той", при якому лише мінімізуються витрати виробництва. В той же час, умова поєднання різних виробничих факторів, яке забезпечує одержання максимального прибутку (умови (14.11) і (14.12)), одночасно передбачає виконання умови застосування технології, яка мінімізує витрати виробництва.

Схожі статті




Мікроекономіка - Буряк П. Ю. - 14.5. Оптимальне поєднання ресурсів

Предыдущая | Следующая