Фінансовий ринок - Шелудько В. М. - 19.3. Банківське кредитування

Банківський кредит - це кошти, які надаються банком згідно із законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначений термін, для цільового використання та під процент. Надання кредитів є однією з основних економічних функцій банку, що здійснюється ним з метою отримання прибутку та задоволення тимчасових потреб у додаткових грошових коштах підприємницьких структур, населення та державних організацій.

Видача кредиту є економічно вигідною для банку, якщо вона має переваги перед відповідними альтернативними угодами. Кредити більшості банків становлять не менш як половину їх сукупних активів і приносять до двох третин доходу. За останні роки надання кредитних послуг стало більш ризиковим. Про це свідчать середні розміри списань за кредитами, які досягли в деяких розвинених країнах 2% від загальної суми наданих кредитів.

Види кредитних послуг, що пропонуються конкретним банком, залежать від багатьох чинників. До зовнішніх чинників належать правові обмеження, конкурентне середовище в банківській сфері, а також політика, що проводиться певним банком. Внутрішніми чинниками, що впливають па структуру кредиту, є відповідність кредитному портфелю банку та низький рівень кредитного ризику.

Основними принципами банківського кредитування є принципи строковості, цільового характеру, забезпеченості та платності.

Принцип строковості потребує вчасного повернення позички - в терміни, передбачені кредитною угодою. Дотримання принципу строкопості дає змогу банку налапати нові кредитні послуги та викопувати свої зобов'язання перед вкладниками. Порушення принципу строковості є одним з проявів кредитного ризику і тягне за собою негативні зміни в якості активів, ліквідності, прибутковості та інших важливих показниках банку.

Принцип цільового кредитування передбачає використання кредиту па конкретні цілі, що обумовлені в кредитній угоді. При цьому банк зацікавлений не тільки в цільовому використанні кредиту, що певною мірою гарантує його вчасне погашення, а й у точному попередньому визначенні дійсної цілі кредитування. Останнє дає змогу банку розробити відповідну структуру та механізм погашення кредиту.

Принцип забезпеченості кредиту означає падания кредиту з одночасною передачею банку-кредитору певних прав на деякі активи позичальника, а тим щоб у разі неповернення кредиту реалізація активів па ринку могла компенсувати банку втрати від неповернення кредиту.

Принцип платності відображає суть банківського кредитування, а саме - продаж банком вільних грошових коштів на визначений період за певну плату. Цією платою виступає процент за кредитом. Дотримання принципу платності означає для банку не тільки встановлення плати за користування ресурсами, а й визначення оптимального розміру плати за користування конкретними кредитними ресурсами. Правильно визначена процентна ставка за кредитом поряд з іншими фінансовими рішеннями дає можливість банку отримувати прибутки від кредитної діяльності і підтримувати відповідну конкурентну позицію на ринку кредитних послуг.

Основні принципи кредитування, розглянуті вище, знаходять відображення в різноманітних методиках раціонального кредитування, які використовуються банками в їх кредитній діяльпості. Одна з таких методик має назву CAMPARI. Вона відрізняється узагальнюючим характером і дає змогу банку проводити комплексне оцінювання кредиту, визпачати ступінь кредитного ризику, встановлювати відповідну до ступеня ризику процентну ставку та вживати упереджувальні заходи щодо мінімізації можливих втрат за кредитом. CAMPARI є абревіатурою таких слів: character - характеристика клієнта, ability - здатність повернути позику, margin - маржа (дохідність), purpose - ціль позики, amount - розмір позики, return - умови погашення позики.

Характеристика клієнта включає збір та аналіз інформації про клієнта. При цьому обов'язково аналізуються кредитні відносини клієнта з банком у минулому. Якщо клієнт - фізична особа, аналізуються його особиста соціальна стабільність, вік та стан здоров'я, матеріальне становище, розмір його витрат, бізнесове оточення та зв'язки. Якщо клієнтом є корпорація, насамперед аналізуються величина та структура капіталу позичальника, його фінансове становище, бажання використати власний капітал у проекті, під який проводиться кредитування, а також стан галузі, до якої належить позичальник, конкурентна позиція підприємства-позичальника на ринку.

Здатність повернути позику легко дослідити, якщо кредит падаєть-ся фізичній особі. Якщо кредит надається юридичній особі, треба проаналізувати якість фінансового менеджменту і фінансові можливості позичальника, а саме можливості отримувати достатній грошовий потік та ефективно управляти ним.

Дохідність визначається фінансовою стратегією банку в цілому та кредитною політикою зокрема, а також конкурентним середовищем на ринку банківських послуг. Більш ризикова стратегія банку буде спрямована па прийняття значних кредитних ризиків та встановлення високої маржі як плати за ризик. Дохідність значною мірою залежить і від рівня кредитного ризику за конкретним кредитом. Вона буде різною залежно від виду, терміну, забезпеченості кредиту, надійності позичальника тощо.

Визначення дійсної цілі кредитування дає змогу банку дати правильну оцінку якості кредитної заявки і в разі задовільної якості розробити відповідну структуру кредиту. Метою позики може бути фінансування основного чи оборотного капіталу, венчурних підприємств, погашення інших боргів, проведення спекулятивних операцій тощо. Банк не повинен допускати використання кредиту па незаконні цілі чи на діяльність, яка не передбачена статутом позичальника.

Розмір позики має відповідати цілям кредитування. Банкіру треба впевнитись у тому, що клієнт не вимагає суми, більшої чи меншої за необхідну для даного проекту. Якщо клієнт вимагає меншу суму, цс може призвести до необхідності додаткового фінансування. Крім того, бажано, щоб розмір позики був меншим від частки участі клієнта в проекті.

Схожі статті




Фінансовий ринок - Шелудько В. М. - 19.3. Банківське кредитування

Предыдущая | Следующая