Цивільне право - Майданик P. A. - Джерела і структура індійського права

Поняття "індуське право" не збігається з поняттям "індійське право", оскільки перше є правом громад, об'єднаних індуїзмом, незалежно від їх територіального розташування, а останнє - це територіальне право, яке поширюється на всіх громадян Індії, незалежно від їх релігійної і общинної належності.

Індійське право є продуктом політичного компромісу між різними силами індійського суспільства, що фактично грунтується одночасно на традиційних цінностях, принципах і нормах індуського і запозиченого англійського звичаєвого права (common law).

Конституцією Індії 1950 р. скасовано всі правила, які регулювали притягнення до відповідальності за порушення положень, пов'язаних з кастовою системою, тобто була заборонена кастова дискримінація. Однак це не означає повного усунення кастових відмінностей на практиці. І сьогодні судові органи при вирішенні конкретних питань із застосуванням норм індуського права повинні визначити кастову належність осіб. В сільській місцевості і досі фактично діють заборони, визначені індуським правом з питань кастової належності, хоча теоретично ці заборони зняті в сучасній республіці. Нерівність, пов'язана з кастовою належністю, фактично тримає три чверті населення Індії. Разом з тим, в сучасній Індії спостерігаються тенденції, спрямовані на заміну традиційних концепцій права релігійного характеру сучасним світським правом.

Головними джерелами індійського права є закон і судовий прецедент. Обидва ці джерела повинні відповідати основним положенням Конституції. На основі судових прецедентів в Індії виникло так зване каузальне (судове) конституційне право, яке істотно доповнює і змінює зміст конституційних норм.

Конституція Індії зобов'язує всі вищі суди слідувати судовому прецеденту, виробленому Верховним Судом і високими судами штатів. Якщо високий суд штатів пов'язаний власними рішеннями, то Верховний Суд має право не керуватися ними. На відміну від англійського прецедентного права, в Індії судовий прецедент публікується із санкції держави.

Використання правового звичаю як джерела індійського права залежить від того, чи є відсильна норма на нього в письмовому праві. При цьому застосування звичаю санкціонує не лише законодавство в межах територіального права (тобто індійського права), але й кодекси, прийняті відповідно до індуського та ісламського права.

Значну роль відіграють конституційні звичаї, які юридично закріплюються в рішеннях Верховного Суду і містять тлумачення Конституції, а інколи інкорпоруються поправками до її тексту.

За своєю структурою індійське право має дуалістичний характер, який полягає в існуванні правових елементів, які належать до різних правових сімей (англо-американської та релігійної).

Основні галузі індійського права склалися в період британської колонізації, і, відповідно, на структуру і зміст цих галузей вплинуло англійське загальне права (common law).

Інша особливість структури індійського права полягає в тому, що в ній містяться норми, які представляють різні правові культури. У зв'язку з цим поряд з галузями територіального права структурними складовими індійського права є певні норми індуського та ісламського права, які діють щодо осіб, які сповідують, індуїзм та іслам.

В індійському праві відсутній послідовний поділ права на публічне та приватне, не визнається дуалізм приватного права.

Відносини, пов'язані з особистим статусом, переважно регулюються нормами індуського права, зокрема: з питань сімейного права: законність дітей, опікунство, усиновлення, шлюб, розірвання шлюбу, сімейна власність, спадкування за законом і за заповітом, спільна власність, окремі питання договірного права (договір позики і дарування).

Поряд з нормами мусульманського права, питання, пов'язані з особистим статусом мусульман, які проживають на території Індії, регулюються також загальнонаціональними законами, зокрема Законом про застосування мусульманського особистого права 1937 р. і Законом про розірвання мусульманського шлюбу 1939 р.

Поряд з індуським та ісламським правом в Індії діє так зване територіальне право, що являє собою сукупність правових норм, які не мають релігійної належності і застосовуються щодо всіх громадян, які проживають на території сучасної Індії.

Схожі статті




Цивільне право - Майданик P. A. - Джерела і структура індійського права

Предыдущая | Следующая