Загальна психологія - Скрипченко О. В. - 19.3. Вплив спільності на індивіда

Загальна психологія, де осмислюється глибинна суть людини, властивості її як особистості, констатує, що "Я" живе не окремо, а у взаємодії, у спільному чи протилежному спрямуванні з іншими індивідами, які в міжособистісних стосунках демонструють особливості "власного Я".

Не можна зрозуміти окрему особистість, не збагнувши системи її відносин і зв'язків з іншими людьми. Адже, з одного боку, особистість - "продукт" таких зв'язків, а з іншого - їхній творець. Не можна зрозуміти як окрему людину, так і суспільство загалом, не маючи чітких уявлень про соціальне оточення, умови та особливості міжособистісної взаємодії і взаємовпливу людей у цьому суспільстві. Стосунки між людьми, їхня своєрідність на певних етапах як вікового, так і суспільного розвитку, є важливим чинником розвитку особистості.

Кожна людина, у конкретний момент свого буття взаємопов'язана з різними людьми та соціальними групами, вступає з ними у взаємодію у процесі виконання певних видів діяльності, тобто, виходячи з конкретних обставин, включена не лише в міжособистісні стосунки, а й у соціальні відносини. Це включення визначено поняттям "соціальна роль" (Д. Мід).

До характеристики Ролі Входять бажання, цілі, переконання та почуття, соціальні настанови, цінності та дії, що очікуються або приписуються людині, яка займає в суспільстві певне становище. Одні вимагають від особи виявлення відповідних форм поведінки у всіх ситуаціях (напр., роль батька, матері, дитини), інші обмежені специфічними соціальними умовами (напр., роль вчителя, учня тощо).

Є ролі соціально-психологічні, які хоч і залежать, однак прямо не стосуються інтересів суспільства, визначені ним менш формально. А є інституціолізовані (тобто закріплені правовими актами), з чітко визначеними правилами поведінки.

Крім того, є міжособистісні ролі, які характеризують статус і поведінку людини в системі групових взаємин на основі місця, яке вона займає в групі - наприклад, роль лідера. Лідер - людина, яка завдяки своїм особистим якостям (професійні, організаційні, комунікативні тощо) має найбільший вплив на членів соціальної групи. Для успішної міжособистісної взаємодії у процесі виконання спільної діяльності оптимальним для справи і психологічного клімату (атмосфери) в групі є ситуація, коли офіційний керівник і неофіційні лідери становлять ядро групи і мають спільні погляди на принципові питання її життєдіяльності (мета, засоби, способи, результат) і спільно ведуть групу до поставленої мети.

Роль можна розглядати також як уявлення про форми поведінки, яких очікують і вимагають від людини в наперед визначеній ситуації.

Кожна особистість, виконуючи певну роль, "інтерпретує" її на основі індивідуального розуміння, власного досвіду (знань, умінь, навичок), значущості останньої як для самої особистості, так і, відповідно, до бажання відповідати очікуванням інших. Наприклад, шкільні проблеми "педагогічно занедбаних" дітей можуть бути відображенням невисоких очікувань батьків та учителів щодо них, і це може діяти як негативне передбачення, яке само реалізується. Якщо ж дітям говорити, що вони здібні і можуть краще працювати (надаючи при цьому необхідну допомогу), то це може стимулювати їхню успішність у навчанні.

Група здійснює істотний вплив на психіку і поведінку індивіда. Частина особистих змін, породжених психологічним впливом групи зникає, як тільки людина виходить із сфери впливу групи, інші продовжують існувати і при певних умовах, закріплюючись, перетворюються в особистісні риси.

Пізнаючи інших людей, суб'єкт пізнає і самого себе, формується як особистість. Школяр, оцінюючи успішність товаришів у навчанні, не може не порівнювати її з власними успіхами і здібностями; оцінюючи доброзичливість чи недоброзичливість у взаєминах однокласників, намагатиметься зробити висновок щодо власних рис характеру. Залежно від своїх ціннісних орієнтацій він прагнутиме коригувати поведінку в стосунках з іншими. Тому важливе значення в міжособистісних стосунках має Соціально-психологічна ідентифікація - уміння зрозуміти іншу людину, уподібнивши себе їй, тобто вміння стати на її позицію (децентрація). Це допомагає краще зрозуміти партнера зі взаємодії. З ідентифікацією тісно пов'язані емпатія та рефлексія, про які вже згадувалось у темі "Особистість".

Зміст міжособистісного сприймання обов'язково включає в себе інтерпретацію поведінки іншої людини. В буденному житті суб'єкту, зазвичай, не вистачає інформації про мотиви дій і вчинків тих, хто навколо, і тоді він вдається до Приписування (атрибуції) Причин їхньої поведінки. Приписування здійснюється або на основі подібності поведінки партнера зі спілкування з якимось іншим зразком з минулого досвіду суб'єкта сприймання, або на основі аналізу власних мотивів, відповідних конкретній ситуації. У такому разі може діяти Механізм ідентифікації.

Знання педагогом змісту та механізмів міжособистісного сприймання значною мірою полегшує йому налагодження комунікативних контактів зі своїми вихованцями і допомагає ефективніше коригувати в бажаному напрямі навчально-виховний процес.

Отже, можна з деякими застереженнями прийняти положення, що людина як особистість є продукт, результат численних групових впливів. Майже все, за винятком генетичних особливостей, у и психіці і поведінці складається і закріплюється під впливом участі в діяльності різних малих (сім я, клас) і великих (суспільство) груп. Кожна із значущих (референтних) соціальних груп робить свій внесок у психіку і поведінку особистості, який не є однозначно позитивним чи негативним, про що й свідчить наявність у різних людей індивідуальних переваг і недоліків.

Майже кожній людині є чому навчитися в інших людей, однак лише постійне спілкування індивіда з більш розвиненими, ніж він сам, особистостями, які володіють широким спектром знань, умінь і навичок, забезпечить йому можливість залучення до відповідних духовних цінностей.

Тільки через пряме спілкування і особисті контакти в групах одні люди передають іншим свій життєвий досвід. Усе, чим володіє сучасна людина, - від елементарних гігієнічних навичок і володіння мовою до моральних цінностей та здатності до різних видів діяльності, вона бере від інших людей. У що більшу кількість різних за рівнем розвитку і психологічними характеристиками груп у процесі своєї життєдіяльності входив індивід як активний їхній учасник, то більше у нього можливостей для набуття і вияву різноманітних особистісних якостей і властивостей. Особливо це стосується вищої духовної культури, яка передається від людини до людини тільки в результаті навчання і виховання, через безпосереднє міжособистісно-групове спілкування.

На психологію індивіда група впливає через систему відносин, яка в ній склалася, зокрема, через стосунки (взаємини ) цього індивіда з рештою учасників групи. Групові взаємини - виникають і здійснюються між членами групи під час їхніх контактів. Вони можуть стосуватися предметної діяльності членів групи, організаційної структури групової діяльності, міжособистісного спілкування. Об'єднувальним чинником групових взаємин є мета предметної діяльності групи, суспільно-ціннісні та особистісно значущі питання спільної життєдіяльності. Оскільки в різних відносинах індивіди проявляють як "позитивні", так і "негативні" риси, то для забезпечення переважно позитивного впливу групи на особистість важливо забезпечити сприятливі міжособистісні стосунки в групі (сім'ї, класі, школі та ін.)

Важливим чинником індивідуального психічного розвитку людини є її знання про саму себе, які вона може отримати лише від інших людей у процесі безпосереднього спілкування з ними. Група і люди, що її утворюють, є для індивіда своєрідним дзеркалом, кожне з яких по-своєму відображає його "Я". Точність, глибина відображення якостей особистості в групі прямо залежить від інтенсивності, відкритості, різнобічності спілкування цієї особистості з іншими членами групи.

Отже, для розвитку і формування індивіда як особистості група є незамінною. Те саме, але більшою мірою, стосується високорозвиненої групи - колективу, який в діяльності і розвитку кожної конкретної людини відіграє позитивну роль (A. C. Макаренко, В. О. Сухомлинський). Однак свою позитивну роль у розвитку особистості колектив реалізує лише тоді, коли психологічна і педагогічна теорія та практика колективу не стає предметом політичних маніпуляцій та ідеологічних вивертів (P. C. Нємов).

Схожі статті




Загальна психологія - Скрипченко О. В. - 19.3. Вплив спільності на індивіда

Предыдущая | Следующая