Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Розвиток світової культури в другій половині XX ст. - на початку XXI ст

За останні сто років промислове виробництво планети зросло більш як у 50 разів, при цьому 4/5 усього приросту одержано з 1950 р. Сьогодні світова економіка створює валової продукції на суму близько 13 трлн доларів і може в найближчі півстоліття збільшитися в 5-10 разів. Якщо дотримуватися принципу "буття визначає свідомість", то можна було б очікувати і такого самого рівня розвитку культури в XX ст. Звичайно, дати більш-менш об'єктивну оцінку культурного життя другої половини усього століття - це справа майбутнього. Проте спеціалісти вже нині роблять деякі висновки з приводу стану культури, в якому опинилося людство у новому тисячолітті своєї історії.

Різноманітність сучасної культури з погляду расової, етнічної, релігійної, мовної, соціально-економічної розмаїтості сучасних народів зовсім не суперечить вживанню категорії "світова культура". Йдеться про становлення єдиної загальнолюдської культури, яка розвивається через взаємодію і взаємозбагачення її національних форм.

Які основні тенденції розвитку сучасної культури?

Насамперед зростаюча інтернаціоналізація народногосподарських зв'язків привела до того, що на частку транснаціональних компаній припадає більше третини промислового виробництва, понад половини торгівлі, майже 80 % нової техніки і технологій. Таким чином, в усі куточки земної кулі передаються передові методи виробничої культури. Про зростання інтернаціоналізації життя сучасності свідчать всеохопний характер науково-технічної революції, принципово нова роль засобів масової інформації та комунікації.

Рівність, братство, свобода, єднання всіх людей є насамперед не морально-культурною вимогою, а життєвою потребою, природним фактором. Виникає загальнолюдська культура. Сучасні засоби пересування і передачі інформації зближають людей, а наукова і технічна думка все більше інтернаціоналізується.

Проте культура XX ст. повністю виявила обмеженість, однобічність технологічної цивілізації. Культура цієї цивілізації складалася на основі особливих відносин людини і природи. Людина намагалася вирватися із залежності від природи і вищими її цінностями визнавалося панування над природою, прогрес, нарощування технологічних і наукових знань. Природа стає об'єктом людської діяльності, експлуатації, до того ж необмеженої. Мета діяльності людини полягала в тому, щоб накопичувати все більше матеріальних благ і багатств і на цій основі вирішувати всі проблеми.

Техногенній цивілізації притаманне уявлення, що природа для експлуатації є невичерпною. Проте такій психології настає кінець. Ідейні й науково-технічні рухи останніх десятиріч мають на меті створення нової екологічної культури. Екологічна криза окреслює межі наявного типу економічного розвитку. Йдеться про нові відносини з природою і між людьми.

Насамперед, Земля, як і людина, як показали останні знання про Всесвіт, не є його центром. Людство лише порошинка у світі буття. Радикально змінюється уявлення про поступовість і необоротність суспільного прогресу. З появою атомної, хімічної, біологічної зброї масового знищення цінність науки і науково-технічного прогресу поставлена під сумнів. Людство відчуло безсилля перед некерованими силами науково-технічного прогресу.

У XX ст. перед людиною постали проблеми, від вирішення яких залежить майбутнє цивілізації. Ці проблеми отримали назву глобальних (фр. global - всезагальний, від. лат. globus - куля). До них належать: запобігання війні із застосуванням зброї масового ураження; боротьба із забрудненням навколишнього середовища; подолання голоду, зубожіння; пошуки нових джерел сировини. Людство сподівається на вирішення цих глобальних проблем. Хоча є песимістичні моделі майбутнього. Набули поширення дослідження футурологів (від лат. futurum - майбутнє), окремі з яких вважають, що суть нової культури виростає зі зруйнування характерних для класичного індустріального суспільства систем, які зовні детермінують життя особи. На їхню думку, виникає нова ситуація, коли людина, а не виробництво, її інтелектуальні та творчі здібності стають головним фактором суспільного прогресу. Розвиток особистих якостей, творчих здібностей і можливостей, виховання висококваліфікованої робочої сили стає найбільш вигідним вкладенням капіталу.

У сучасних умовах дуже поширена масова культура. Здебільшого вона поширюється за допомогою сучасних засобів комунікативної техніки (телебачення, відео - та звукозаписів, кіно, преси, книгодрукування тощо). Індустріалізація культури є однією із закономірностей сучасності. Проте цей процес має дві сторони. З одного боку, індустріалізація культури робить її доступною для широкої аудиторії, з іншого - загальнодоступність мистецтва, полегшеність та спрощеність сприйняття різко знижує позитивний вплив мистецтва на розвиток особистості. Якщо висока, елітарна культура орієнтується на інтелектуальну, думаючу публіку, то масова культура - на "усереднену" аудиторію. Людина втрачає свою індивідуальність і потребу в духовному самовдосконаленні за допомогою культури. Людина-конформіст, пристосуванець в основному споживає культуру.

Поглиблення відчуження в суспільстві та криза традиційних релігійних і моральних цінностей на зламі 50-60-х років викликали появу рок-культури. Рок висловив світосприйняття повоєнного покоління, де музика - це не все, що становить його зміст. Головне в рок-культурі - моральна позиція. Молоде повоєнне покоління було розчароване в цінностях довоєнної епохи, на яких спекулювали всі тоталітарні режими, що розв'язали Другу світову війну та ядерне протистояння. Свій протест молодь прагнула висловити політично й ідеологічно нейтральною поведінкою, надати мистецтву і моральності простий, людський зміст, звільнити їх з-під диктату держави, церкви, політичних партій. Прихильники рок-культури зовнішнім виглядом, манерами поведінки, музикою і співами підкреслювали свій зв'язок з масами, відчуття свободи, людської солідарності тощо.

Еволюція рок-культури відбувалася в бік втрати нею соціальної орієнтації ("панк", "метал'*). Сучасний рок має велику кількість стильових форм. У цілому складність та суперечливість рок-культури свідчить не просто про значну фазу світової культури, а саме про кризову.

Отже, сучасна культура, яка об'єднує людство, грунтується на загальнолюдських цінностях, захисті прав людини, гуманізмі, поширенні наукових знань і передових технологій, взаємозбагаченні національних культур, екологічному ставленні до життя і навколишнього середовища. Попри всі суперечності та конфлікти, кризові явища, діяльність представників різних художніх течій і напрямків, різних національних культур формується багатолика, суперечлива, проте єдина загальнолюдська культура на основі цілісності світу.

Схожі статті




Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Розвиток світової культури в другій половині XX ст. - на початку XXI ст

Предыдущая | Следующая