Україна і світове господарство - Філіпенко А. С. - Критерії розширення і поглиблення європейської економічної інтеграції та Україна

У 90-х роках минулого століття перед ЄС уперше реально постала перспектива збільшення кількості держав-членів за рахунок країн Центральної та Східної Європи. Після розпаду Радянського Союзу в Європі виникли два центри економічного й політичного тяжіння: Європейський Союз та Росія. При цьому переважна частина центрально - та східноєвропейських країн поставила собі за мету приєднатися до ЄС.

Умови прийняття країн Центральної та Східної Європи до ЄС були сформульовані Європейським Союзом у Копенгагені у червні 1993 р. і дістали назву "копенгагенські критерії". Політичні критерії передбачають стабільність інституцій, які забезпечують демократію, верховенство закону, права людини та захист інтересів національних меншин. Юридичні критерії враховують спроможність взяти на себе в повному обсязі зобов'язання, пов'язані з членством у ЄС, включаючи відданість цілям політичного, економічного та монетарного союзу.

Економічні критерії вступу країн субрегіону до Європейського Союзу передбачають наявність таких умов:

- встановлення рівноваги між попитом і пропозицією внаслідок взаємодії ринкових сил:

- лібералізація цін та торгівлі;

- відсутність суттєвих бар'єрів, які обмежують вступ у ринок (створення нових фірм) та вихід із нього (банкрутство);

- національна юридична система, що регулює права власності; реалізація законів та контрактних зобов'язань може бути забезпечена в примусовому порядку;

- макроекономічна стабільність, складником якої є стабільність цін, державних фінансів та балансу зовнішніх розрахунків;

- наявність широкого консенсусу щодо ключових складників та цілей економічної політики;

- достатній рівень розвитку фінансового сектора, здатного перетворювати заощадження на інвестиції у виробництво;

- спроможність конкурувати та витримати тиск ринкових сил на внутрішньому ринку Європейського Союзу;

- наявність функціонуючої ринкової економіки, рівень стабільності якої достатній для того, щоб економічні агенти ухвалювали рішення в передбачуваному середовищі;

- достатня кількість за прийнятними цінами фізичного та людського капіталу, включаючи інфраструктуру (постачання енергії, телекомунікації, транспорт тощо), досить високий потенціал освіти, науки;

- вплив держави та чинного законодавства на конкурентоспроможність засобами торговельної політики, шляхом проведення відповідної політики в галузі конкуренції та надання державної допомоги середнім та малим підприємствам тощо;

- достатні рівень та динаміка торговельної інтеграції країни з Союзом до вступу (враховуються обсяги та структура торгівлі з країнами-членами Союзу);

- питома вага малих фірм (малі фірми швидше отримують позитивні здобутки від поліпшення доступу до ринку, а великі фірми меншою мірою спроможні адаптуватися до нових умов).

Аналіз соціально-економічного розвитку України в 90-ті роки показує, що практично за всіма параметрами оцінки готовності приєднатися до Європейського Союзу країна мала одні з найгірших показників у Центральній та Східній Європі. В Україні за 10 років незалежності не вдалося провести ефективні реформи, глибока криза охопила практично всі сфери суспільства. Більше того, за рівнем соціально-економічного розвитку Україна почала суттєво відставати від багатьох країн субрегіону, а за оцінками конкурентоспроможності національної економіки посідала останні місця не тільки серед європейських країн, а й порівняно з багатьма країнами, що розвиваються. Відсутність громадського консенсусу щодо напрямів та темпів соціально-економічних реформ, практично стабільно неефективна діяльність урядів суттєво віддаляє перспективу не тільки повного, але й асоційованого членства України в ЄС. Очевидно, що тільки послідовні, глибокі та рішучі реформи можуть змінити цю тенденцію кардинально,

У 1998 р. країни Європейського Союзу ухвалили рішення про поглиблення економічної інтеграції та перехід до створення Європейського економічного та валютного союзу. У 1992 р. у Маастрихті були сформульовані основні вимоги до країн - членів ЄС, які бажають приєднатися до Європейського валютного союзу ("маастрихтські критерії").

Маастрихтські критерії валютної конвергенції країн ЄС передбачають:

- стабільність цін: середній річний рівень інфляції в окремій країні не має перевищувати відповідний рівень трьох країн ЄС із найкращими показниками і в цілому не може бути вищий за 1,5 %;

- "бездефіцитність бюджету": внутрішній борг окремої країни не перевищує 60 % ВНП, а зовнішній - 3 %;

- збалансованість процентних ставок: їхній середній річний рівень в окремій країні не має перевищувати відповідний рівень країн ЄС із кращими показниками і в цілому не може бути вищий за 20 %;

Таблиця 4

Показники макроекономічної конвергенції ЄС і кандидатів на вступ у ЄС із ЦСЄ (1998 р.)

Країни (і руна країн)

Кількість населення (млн осіб)

ВВП (млрд. дол. США)

ВВП на душу населення (дол. США)

ВВП на душу населення (% до середнього ВВП ЄС)

Зростання реального ВВП (%)

Інфляція (%)

Сальдо бюджету (% до ВВП)

Державна заборгованість (% до ВВП)

Експорт до ЄС (% до сукупного експорту)

Прямі іноземні інвестиції (млрд. дол. США)

ЄС

373.2

8072.6

21500.0

100.0

2,9

1.6

3.0 (критерій)

60.0 (критерій)

60.4

Кандидати на вступу ЄС

105.5

358.4

3404.0

15.8

3.2

15.4

-3,2

57,7

54.0

"Перша

Хвиля"

62.6

278.7

4452.0

20.7

3,9

11,6

-2.9

44,9

62.5

44.0

Естонія

1.5

5.0

3.100

14,4

4.5

9.0

+2.5

67,0

51.0

1.1

Польща

38.6

147.8

3.600

16.7

5.5

12.0

2.5

48.6

66.6

19.0

Словенія

2.0

18.0

9.500

44.2

4.0

8,3

1.0

36.5

64.6

1.9

Чехія

10.3

55.4

4.750

22,1

-1.8

10.8

1.6

10,8

58.2

6.8

Угорщина

10.2

52.0

4.500

20.9

5.2

13.0

-6.7

71.2

62.8

15.1

"Друга хвиля"

42.7

79.7

1.867

8.7

0.8

28.6

-4.4

44,5

10.0

Болгарія

8.4

9.9

1.100

5.1

4.0

35.0

2.5

72,0 (1997)

39.8

0.9

Латвія

2.5

5.9

2.200

10.2

4.0

5.0

+0.5

11,2

44.1

3.6

Литва

3.7

10.6

2.500

11.6

4.5

5.1

1.6

20,0

33.4

1.0

Румунія

22.7

33.9

1.500

7.0

4.0

50.0

5,7

55.9

2.6

Словаччина

5.4

19.4

3,400

15.8

4.5

8.0

6.0

-

41,3

1.8

Україна

51.3

42.0

0.819

3.9

1.7

20.0

+2.0

40.0

16.9

2.8

- стабільність валютних курсів: валюта окремих країн не девальвується без згоди інших країн-учасниць і має відповідати нормам ЄС.

Порівняння цих критеріїв з параметрами розвитку України має на сучасному етапі переважно теоретичний характер. Водночас ці критерії можуть розглядатися і з суто практичного погляду як певні орієнтири для макроекономічної стабілізації в Україні, розвитку її грошово-кредитної та валютної сфер (табл. 4).

Наведені макроекономічні показники свідчать про невисокий рівень економічного розвитку України в цілому, зниження обсягу ВВП, невелику частку країн ЄС в експорті України та відносно низький рівень прямих іноземних інвестицій. За цими показниками Україна суттєво відстає не тільки від країн ЄС. а й від країн Центральної та Східної Європи. Кардинальна зміна якісних та кількісних показників соціально-економічного розвитку України є головною передумовою приєднання країни до Європейського Союзу.


Схожі статті




Україна і світове господарство - Філіпенко А. С. - Критерії розширення і поглиблення європейської економічної інтеграції та Україна

Предыдущая | Следующая