Основи ринкової економіки України - Селезньов В. В. - 20.3. Організована злочинність

Під організованою злочинністю розуміють сукупність злочинів, що скоюються у зв'язку зі створенням і діяльністю організованих злочинних угруповань. Види та ознаки таких злочинів встановлюються кримінальним законодавством.

Організовану злочинність називають "п'ятою владою". Нині п'ята влада заявляє про своє існування вибухами і замовленими вбивствами, намагається проникнути в усі сфери життя суспільства. Проте особливо великий вплив вона має на економіку та підприємництво.

На Заході організовану злочинність називають також мафією (від італ. mafia). Історично мафія виникла в епоху середньовіччя на острові Сицилія, як таємна організація, що бореться проти французького завоювання (власне, maña - це абревіатура від назви цієї організації - Muvimento AntiFranchesco Italiana). Проте згодом вона перетворилася на злочинну організацію, яка використовує методи насильства, терору та вбивств. Нині, як і колись, мафія являє собою цілком конкретну сицилійську організацію. Проте саме слово "мафія" стало позначенням для всіх злочинних організованих співтовариств, будь то американська "коза ностра", японська "якудза" або "тріади*' з Південно-Східної Азії. Останнім часом стали говорити про так звану "російську мафію", до якої відносять усі злочинні елементи з колишнього СРСР.

В Україні законодавством передбачена кримінальна відповідальність за створення і керівництво злочинними організаціями. Так, згідно зі статтею 255 Кримінального кодексу створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Серед багатьох проблем, з якими зіштовхується підприємець, починаючи свою справу, на перший план виходять питання безпечної роботи підприємства. Від цього залежить не лише успіх справи, але часто і життя бізнесмена, тому перше, про що повинен подбати підприємець при створенні підприємства, - це надійне неофіційне прикриття своєї справи. Інакше кажучи, він повинен знаходити так званий "дах".

Хоча термін "дах" поки що не згадується в жодному підручнику з криміналістики, більшості громадян він відомий як своєрідне прикриття підприємницької діяльності, нерідко нав'язане криміногенною структурою як найбільш популярний привід для стягування данини з комерційних структур, інакше кажучи рекету (англ. racket - вимагання). При відвертій пасивності держави у наданні бізнесу цивілізованого вигляду кримінальні структури нині стали мало не єдиним реальним арбітром, що регулює відносини між підприємцями.

Тіньовий "дах" пропонує клієнтам повне сервісне обслуговування, а саме:

- технічну, фізичну, юридичну охорону;

- повернення неплатежів;

- інкасаторські послуги (легальні і нелегальні);

- вирішення суперечок між підприємцями, так звані "розведення".

При бажанні "дах" може надати клієнту і стартовий капітал, але неповернення його після закінчення обумовленого терміну може бути жорстоко покарано.

Це так званий "м'який" рекет, характерний для значних злочинних угруповань, які, сколотивши певний початковий капітал, прагнуть легалізувати свої гроші і заінтересовані у процвітанні "обслуговуваних" ними фірм. "Дах", одержуючи стабільний відсоток від прибутку, відмиває добуті злочинним шляхом гроші.

На відміну від значних злочинних угруповань невеликі банди віддають перевагу жорсткому вибиванню коштів. Є чимало прикладів, коли відсоток данини піднімався до рівня, за яким наставало повне знищення фірми.

Рекет, проте, це не обов'язково міцні хлопці в шкіряних куртках, однаково коротко стрижені, що уламуються в двері офісу (кіоску, квартири) з вимогою сплачувати данину у відсотках від прибутку. Імідж рекету може бути різним. Людина в солідному костюмі з дорогою краваткою і люб'язною усмішкою кладе на стіл підприємця офіційний договір про співробітництво. Нерідко ця людина - представник відомої, дуже впливової фірми. Документ оформлений за всіма правилами: з печаткою, підписами, юридичними адресами та реквізитами обох сторін. Договір включає кілька пунктів. Наприклад, "Сторони за цим Договором домовилися надавати в рамках взаємного співробітництва безоплатну матеріальну і фінансову допомогу у вигляді передані один одному грошових коштів". Таких пунктів кілька, причому майже в усіх зустрічається слово "безоплатно". Далі йде певна кількість додатків, у яких зафіксовано передачу грошей по безготівковому розрахунку в один бік, що відразу робить договір схожим на добродійний акт. Причепитися, проте, ні до чого. Форма відповідає узвичаєним юридичним нормам.

Можливі варіанти шантажу (англ. blackmail, що буквально означає "чорна пошта"). Ось приклад письмового звернення до керівника одного підприємства. Суть його у такому: деяка фірма, що називає себе науково-консультаційною, пропонує до продажу суто конфіденційну інформацію про підприємства і деяких фізичних осіб, "використання якої дає можливість уникнути збитків і раціонально розширюватися " База даних фірми складається з інформації про низку юридичних і фізичних осіб, у тому числі дуже відомих у країні. Фірма просить плату за плоди своєї "інтелектуальної" праці: 50% у день підписання договору мають бути перераховані фірмі платіжним дорученням, інші 50% - готівкою при одержанні товару. Причому при розвитку співробітництва можливо надання додаткової інформації. Наприклад, що у NN - двоє дітей. Однак більше він любить молодшу дочку, що ходить у дитсадок номер такий-то. Або про слабкі риси характеру: гравець. Відвідує, як правило, таке-то казино. Зрозуміло, кого може зацікавити подібна інформація. Подібні фірми себе особливо не рекламують. "Послання" надсилаються лише тим особам, яких, на думку продавця, товар має зацікавити.

Відповідно до статті 189 Кримінального кодексу України вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.

Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Підприємцям, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, пов'язаною з морськими перевезеннями, варто знати, що в наш час електроніки і лазерів морське плавання залишається не менш небезпечним, ніж багато століть тому. І причина тут - не в неприборканості морської стихії, що змітає усе на своєму шляху, а в процвітанні піратства (від англ. pirate - морський грабіжник, розбійник). Сучасні флібустьєри щорічно здійснюють десятки зухвалих нападів на різні типи кораблів, що курсують водами Світового океану.

Як свідчить доповідь, поширена нещодавно Міжнародним морським бюро, у 1995 році було зареєстровано 170 випадків піратського нападу, що на 85% більше, ніж у попередньому. Нападам і пограбуванням піддаються головним чином торгові вантажні судна і танкери. В ходу широкий набір методів: абордаж, захоплення та обстріл судна, Його викрадення тощо. З непокірливими членами екіпажу бандити розправляються немилосердно. Найнебезпечнішим районом, як зазначається у доповіді, є узбережжя Далекого Сходу та Південно-Східної Азії. У 1995 році там відбулося 105 нападів на судна. Пірати діяли активно і поблизу берегів американського континенту, Африки та Індії. Одним із найгучніших інцидентів стало захоплення в Сіамській затоці торгового судна "Ганна С'єрра", що перевозило 12 тис. тонн цукру загальною вартістю 4 млн фунтів стерлінгів. Майже 30 піратів, озброєних автоматами, пістолетами і ножами, взяли судно приступом. Екіпаж був відісланий у відкрите море на рятувальних шлюпках. Що стосується вантажу, то припускають, що він потім був реалізований за найдешевшими цінами.

З організованою злочинністю нерозривно пов'язане таке явище, як легалізація доходів від злочинної діяльності, або "відмивання грошей". Легалізація доходів полягає в тому, щоб замаскувати їх походження і легітимувати їх, тобто зробити законними. Таке визначення легалізації використовується у світовій практиці, зокрема у Страсбурзькій конвенції 1990 року. На Заході "відмивання грошей" пов'язано в основному з торгівлею наркотиками. В Україні подібний вид бізнесу, на щастя, не набув такого широкого масштабу. В нашій країні основним джерелом нелегальних доходів є економічні злочини. Перевезення макової соломки або опіуму із Середньої Азії і переробка їх у підпільних лабораторіях пов'язані з великим ризиком і величезними витратами. Набагато простіше "провести" фальшиве платіжне доручення, підробивши документ або змовившись із службовцем банку, і покласти кілька мільйонів собі в кишеню. Найбільша кількість кримінальних доходів циркулює на споживчому ринку, у сфері послуг, авто бізнесу, а також у будівельній індустрії.

Проблема "відмивання грошей" дуже актуальна для посткомуністичних країн. Наприклад, за підрахунками експертів у Росії латентна економіка становить від 20 до 40% валового доходу. За даними Всеросійського інституту досліджень МВС близько 50% підприємницьких структур Росії так чи інакше пов'язані з латентною економікою і близько 70% коштів щорічно відмивається у легальному бізнесі. За період з 1991 по 1993 рік з Росії було вивезено у вигляді неврахованих інвестицій у нерухомість і вкладів в іноземні банки від 20 до 40 млрд. доларів. Загальний вивіз капіталу становив близько 100 млрд доларів. Водночас майже 16 млрд доларів було завезено в Росію для відмивання грошей від торгівлі наркотиками, в основному з країн Латинської Америки, Італії та США.

Не варто думати, однак, що відмиті гроші інвестуються у виробництво. Навіть якщо це і робиться, то ці суми дуже незначні. Кошти, отримані від злочинної діяльності, спрямовуються, насамперед, на відтворення цієї самої діяльності. Злочинність фінансує саму себе: підкуповує службовців виконавчої влади, силових структур, суддів і пресу; розширює сфери свого впливу; розробляє нові досконаліші методи; просуває своїх людей у політику; купує технічне оснащення і зброю, деякі зразки якої кращі, ніж ті, що знаходяться на озброєнні державних силових структур.

У кінцевому підсумку, діяльність мафії прямо спрямована на підрив ринкових відносин. Коли мафія контролює ціни або усуває конкурентів, це призводить до економічного застою і руйнації саморегуляції ринку. Крім того, мафія бере на себе турботу про особисту безпеку бізнесменів. У даному випадку кримінальні структури підміняють собою державу.

В силу всього сказаного, одним із завдань держави е боротьба з "відмиванням грошей". З цією метою вона має організувати суцільний контроль над рухом капіталу. Так робиться в усьому світі. До механізмів такого контролю належать:

- облік фінансових операцій та їх учасників;

- обмеження кількості угод із застосуванням розрахунків готівкою;

- проведення обов'язкового аудиту підозрілих угод;

- конфіскація доходів від кримінальної діяльності;

- посилення кримінальної відповідальності за "відмивання грошей".

У багатьох країнах діють закони, що передбачають відповідальність за легалізацію доходів від злочинної діяльності. Дія такого закону поширюється на всі відносини, пов'язані з купівлею-продажем власності, використанням і розміщенням фінансових ресурсів, майном і майновими правами.

В Україні також передбачено кримінальну відповідальність за відмивання грошей. Відповідно до статті 209 Кримінального кодексу вчинення фінансових операцій та. інших угод з грошовими коштами та іншим майном, що здобуті свідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих свідомо злочинним шляхом, - караються штрафом від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих свідомо злочинним шляхом.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих свідомо злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

Схожі статті




Основи ринкової економіки України - Селезньов В. В. - 20.3. Організована злочинність

Предыдущая | Следующая