Міжнародні організації - Мокій А. І. - 5.3. Основні напрями співпраці України з НАТО

З початку незалежності розвиваються відносини між НАТО і Україною, коли Україна, після приєднання до Ради північноатлантичної співпраці, пізніше, була членом Ради євроатлантичного партнерства. Зважаючи на геостратегічну позицію України як моста між Східною і Західною Європою, відносини між НАТО і Україною набувають провідної ролі для розбудови миру і стабільності в євроатлантичному регіоні. У 1994 році Україна стала першою країною Співдружності Незалежних Держав (СНД), яка приєдналася до Партнерства заради миру (ПЗМ). Протягом 90-х років минулого сторіччя країна продемонструвала прагнення взяти участь у забезпеченні євроатлантичної безпеки, надаючи підтримку миротворчим операціям під керівництвом НАТО на Балканах. НАТО і Україна беруть активну участь у міжнародних операціях з підтримання миру та розв'язанні спільних проблем безпеки. 9 липня 1997 року в Мадриді Президент України та глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО та Україною, яка стала офіційною інституційною основою для відносин між НАТО та Україною, створила можливість для держав НАТО підтвердити свою підтримку суверенітету, незалежності, територіальної цілісності, демократичного розвитку, економічного процвітання і статусу неядерної держави України, а також принципу недоторканності кордонів. Альянс уважає це ключовими чинниками стабільності й безпеки в Центральній і

Східній Європі та на континенті загалом. З часом визначилися певні тенденції діалогу і практичної співпраці із широкого кола інших питань. Ключовим аспектом партнерства стала підтримка Альянсом і окремими країнами-членами НАТО зусиль України щодо впровадження реформ, яка отримала додатковий поштовх після драматичних подій Помаранчевої революції 2004 року і залишається надзвичайно важливою для реалізації прагнень інтегруватися до євроатлантичних структур.

У Хартії про Особливе партнерство між НАТО і Україною визначені такі зобов'язання:

- визнавати, що безпека всіх держав у регіоні ОБСЄ є нероздільною і кожна країна не може будувати свою безпеку за рахунок безпеки іншої країни, не може розглядати будь-яку частину регіону ОБСЄ як сферу свого впливу;

- утримуватися від погрози силою або використання сили проти будь-якої держави будь-яким чином, несумісним із принципами Статуту ООН або Гельсінського Заключного акта, яким керуються країни-учасниці;

- визнавати невід'ємне право всіх держав вільно обирати й застосовувати власні засоби забезпечення безпеки, а також право свободи вибору або зміни своїх засобів забезпечення безпеки, включаючи союзницькі договори, з урахуванням їх еволюції;

- поважати суверенітет, територіальну цілісність і політичну незалежність всіх інших держав, непорушність кордонів і розвиток добросусідських відносин;

- визнавати верховенство права, зміцнювати демократію, політичний плюралізм і ринкову економіку;

- визнавати права людини і права до національних меншостей;

- перешкоджати конфліктам і врегульовувати спори мирними засобами відповідно до принципів ООН і ОБСЄ.

Формування розширених і поглиблених відносин між Україною і НАТО здійснюється на основі міцного, стабільного, довгострокового і рівноправного партнерства та співробітництва з метою зміцнення безпеки і стабільності в Північноатлантичному регіоні, а також визнання життєво важливої ролі демократії, політичного плюралізму, верховенства закону і поваги прав людини і громадянських свобод.

Для сприяння практичному співробітництву між Україною і НАТО, налагодженню зв'язків міністерств та відомств влади України з відповідними структурами НАТО, проведенню візитів представників НАТО в Україну, розповсюдженню об'єктивної інформації про діяльність НАТО в 1997 році в Києві відкрито Центр інформації і документації НАТО, а в 1999 році засновано Офіс зв'язку НАТО в Україні (на основі Меморандумів про взаєморозуміння між Урядом України та НАТО, підписаних у травні 1997 року та грудні 1998 року).

В межах співробітництва України з НАТО в економічній сфері реалізується низка важливих ініціатив та програм. Так, з жовтня 1999 року в Україні здійснюється спільний проект Україна-НАТО з мовної перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас або відставку. Враховуючи успішне виконання проекту (досвід України взятий за основу при реалізації аналогічних програм у країнах СЄ), Економічним директоратом НАТО запропоновано розширення проекту та проведення нових курсів у Донецьку, Севастополі, Одесі та Узині.

Важливою складовою економічного співробітництва України з НАТО в економічній галузі є діяльність Робочої групи відкритого складу з питань економічної безпеки. Під час щорічних засідань Робочої групи обговорюються теоретичні та практичні питання економічної безпеки, розглядаються концепції зміцнення цієї важливої компоненти загальної національної безпеки.

Наукова програма НАТО, що координується відповідним комітетом, є високоефективним інструментом сприяння міжнародному співробітництву в наукових дослідженнях, спрямованих на мирні цілі. Завдяки цій програмі для вчених створюються можливості активізації контактів зі своїми колегами (візити, стажування, семінари і конференції), зміцнюючи у такий спосіб свій власний науковий потенціал. Протягом останніх років близько 500 українських вчених отримали гранти від НАТО в рамках цієї програми.

З метою налагодження координації, підвищення ефективності участі українських представників у наукових та екологічних програмах НАТО у 2000 році створено Спільну робочу групу (СРГ) Україна-НАТО з питань науки та захисту довкілля.

У напрямі співробітництва України з НАТО в інформаційній сфері протягом останніх дев'яти років відбулося понад 80-ти інформаційно-ознайомчих візитів українських делегацій (загальна кількість учасників - близько 1100 осіб) до штаб-квартири НАТО та штабу Верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. До складу груп входили представники Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств, провідних засобів масової інформації, наукових установ, академій, університетів.

Мета співробітництва України з НАТО у військовій сфері - використання досвіду і допомоги НАТО, держав-членів і країн - партнерів Альянсу для реформування і розвитку Збройних сил

України, вдосконалення механізмів соціального захисту військовослужбовців, а також підготовка військових контингентів і відповідної інфраструктури для взаємодії з НАТО під час проведення спільних миротворчих, пошукових і рятувальних операцій. Щорічно військовослужбовці України беруть участь у значній кількості заходів у межах Програми ПЗМ: у засіданнях Комісії Україна-НАТО та РЄАП на рівні міністрів оборони, Військового комітету Україна-НАТО та РЄАП на рівні начальників штабів, засіданнях РЄАП на рівні командувачів родів і видів військ, семінарах і конференціях, навчальних курсах, засіданнях у межах Спільної робочої групи з питань воєнної реформи на експертному й високому рівнях, спільних військових навчаннях.

Одним з актуальних напрямів розвитку відносин з Альянсом є і співробітництво між Верховною Радою України і Парламентською Асамблеєю (ПА) НАТО. Від початку 2000 року ця співпраця помітно активізувалася, свідченням чого є створення парламентської групи "Україна-НАТО: за співробітництво, порозуміння і глобальну безпеку" та проведення 2-3 листопада 2000 року в Брюсселі першого засідання Спільної моніторингової групи Україна - НАТО.

Низка інших напрямів форм невійськового співробітництва з НАТО, зокрема управління повітряним рухом, космічна техніка і технології, стандартизація та метрологія, поки що знаходяться у стадії розвитку, визначення оптимальних механізмів координації та тем і проблем, які становлять спільний інтерес.

Схожі статті




Міжнародні організації - Мокій А. І. - 5.3. Основні напрями співпраці України з НАТО

Предыдущая | Следующая