Міжнародні організації - Мокій А. І. - 5.2. Організаційна структура установи

Існування структури системи військового командування й управління продовжує відрізняти НАТО від інших багатонаціональних військових організацій. Повною мірою функціонуюча в мирні часи командна структура НАТО надає можливість Альянсу виконувати весь спектр військових операцій від дрібних миротворчих до широкомасштабних високої інтенсивності. До діяльності НАТО належить не лише розробка спільних (багатонаціональних) і об'єднаних (загальновійськових) доктрин, процедур і планів проведення операцій, але й ключові елементи, які забезпечують силам країн-членів Альянсу і країн-партнерів можливість діяти спільно в справді інтегрований спосіб. Організація Північноатлантичного договору має таку структуру, яка дозволяє досягнути зазначених цілей НАТО. Ця організація є своєрідним форумом, на якому проводяться спільні консультації з будь-яких проблем та приймаються рішення з політичних і воєнних питань, що стосуються безпеки країн-учасниць.

Держави-члени Організації сприяють військовій і політичній координації через штаб-квартиру НАТО з метою керівництва й управління діяльністю на основі партнерства з іншими державами, включаючи планування, бойову підготовку, навчання та розробку військових доктрин. НАТО проводить консультації з будь-яким активним учасником партнерства, якщо цей партнер уважає, що існує пряма загроза його територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці.

Штаб-квартира НАТО розташовується в Брюсселі, і є політичним штабом НАТО.

Структурна побудова організації включає головні органи та допоміжні комітети. До основних органів відносяться: Північноатлантична рада (NAC), Комітет оборонного планування (DPC), Група ядерного планування (NPG), Генеральний секретар.

Допоміжні комітети та органи включають 35 підрозділів:

1. Військовий комітет (MC). 2. Виконавча робоча група (EWG). 3. Спеціальна група високого рівня з питань контролю над звичайними озброєннями (HLTF).

4. Спільний комітет з проблем розповсюдження зброї масового знищення (JCP).

5. Політично/військовий керівний комітет з Партнерства заради миру (PfP/SC).

6. Комітет протиповітряної оборони НАТО (NADC). 7. Рада НАТО з питань консультацій, командування та управління (СЗ) (NC3B). 8. Рада директорів (NACMO BoD) Організації з управління системою повітряного управління та контролю НАТО (ACCS). 9. Політичний комітет вищого рівня (SPC). 10. Дорадча група з атлантичної політики (APAG). 11. Політичний комітет (PC). 12. Вища політико/військова група з питань розповсюдження зброї масового знищення (SGP). 13. Координаційний комітет з верифікації (VCC). 14. Група координації політики (PCG). 15. Комітет оборонного аналізу (DPC). 16. Нарада національних керівників у галузі озброєнь (CNAD). 17. Комітет НАТО зі стандартизації (NCS). 18. Комітет з питань інфраструктури. 19. Вищий комітет з цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій (SCEPC). 20. Нарада керівників з питань матеріально/технічного забезпечення країн НАТО

(SNLC).

21. Науковий комітет (SCOM). 22. Комітет з проблем сучасного суспільства (CCMS). 23. Цивільний та військовий бюджетні комітети (CBC/MBC). 24. Вища рада з питань ресурсів (SRB). 25. Вища оборонна група з проблем розповсюдження зброї масового знищення (DGP). 26. Група високого рівня (NPG/HLG) 27. Економічний комітет (EC). 28. Комітет громадської дипломатії (CPD).

29. Комітет з оперативної діяльності Ради та навчань (COEC).

30. Комітет HATO з управління повітряним рухом (NATMC).

31. Рада директорів організації з управління центральноєвропейською системою трубопроводів (CEPMO BoD). 32. Комітет НАТО з трубопроводів (NPC). 33. Комітет внутрішньої безпеки НАТО (NSC). 34. Спеціальний комітет. 35. Архівний комітет.

Загальне керівництво НАТО, у тому числі й військовою діяльністю, здійснює цивільний політичний орган - Північноатлантична рада. У діяльності головних органів консультацій та прийняття рішень в НАТО допомагають різні комітети, які забезпечують представництво держав-членів у всіх сферах діяльності НАТО, у яких ця держава бере участь. Деякі з комітетів були створені на початкових етапах існування організації і протягом багатьох років забезпечують процес прийняття рішень.

Інші комітети створені пізніше внаслідок внутрішньої та зовнішньої еволюції Альянсу до умов закінчення холодної війни і змін у кліматі європейської безпеки. Політичні та воєнні рішення в НАТО приймаються на основі консенсусу, після переговорів і консультацій між країнами-членами. НАТО як багатонаціональна міжурядова асоціація вільних і Незалежних Держав не здійснює функцію реалізації наднаціональних повноважень або формування політики незалежно від її членів. Тому рішення НАТО приймаються всіма її країнами-членами.

1. Північноатлантична рада володіє реальною політичною владою та правом прийняття, включає постійних представників країн-членів, які беруть участь у спільних засіданнях не менше одного разу на тиждень. Рада є єдиним органом, повноваження якої визначає Північноатлантичний Союз. Відповідно до них саме Раді доручено сформувати допоміжні органи. Кожен з урядів країн - членів Північноатлантичного Союзу має в Раді постійного представника в ранзі посла. Кожна країна, представлена на засіданнях Ради або в будь-яких з підлеглих комітетів, повністю зберігає незалежність та відповідає за свої рішення.

2. Комітет оборонного планування (КОП) - займається вирішенням більшості воєнних питань і проблем, які стосуються планування колективної оборони. У комітеті представлені всі країни - члени Північноатлантичного Союзу, крім Франції. Основними завданнями комітету є надання вказівок військовому керівництву НАТО, в межах своєї відповідальності, виконання тих ж функцій, у межах тих самих повноважень, що й Рада в питаннях, які входять до його компетенції.

3. Група ядерного планування (ГЯП) є основним форумом для проведення консультацій з усіх питань, що стосуються ролі ядерних сил, здійснення політики НАТО у сфері оборони і безпеки. У роботі групи беруть участь усі країни-члени, крім Франції. Ісландія присутня на засіданнях групи ядерного планування в ролі спостерігача.

4. Генеральний секретар НАТО також виступає як головний представник цієї організації і у відносинах із зовнішнім світом, так і у розвитку зв'язків і налагодженні контактів з урядами країн - членів. На посаду генерального секретаря НАТО країни-члени висувають високопоставлених державних діячів міжнародного масштабу. Одночасно його висувають на посаду голови Північноатлантичної ради, КОП, ГЯП та інших основних комітетів. Генеральний секретар є номінальним головою ряду комітетів, які очолюються або на постійній основі вищими посадовими особами, що відповідають за певні галузі. Головну організаційну підтримку відповідних комітетів надає відділ або Директорат Міжнародного Секретаріату.

Схожі статті




Міжнародні організації - Мокій А. І. - 5.2. Організаційна структура установи

Предыдущая | Следующая