Міжнародні фінанси - Д'яконова І. І. - 18.4.1. Аналіз тенденцій зовнішньої заборгованості України

18.4.1. Аналіз тенденцій зовнішньої заборгованості України

Проаналізуємо стан і тенденції зовнішньої заборгованості України. Початок формування зовнішнього державного боргу України було покладено в 1992 р. В цей час боргова політика України була неузгодженою і хаотичною, позики у рамках кредитних ліній надавалися в основному під гарантії Кабінету Міністрів України. З 1994 р. боргова політика України набула масового та системного характеру, Україна почала одержувати кредити від міжнародних фінансових організацій (Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку). Зовнішній державний борг на даному етапі зростав високими темпами, натомість отримані позики зазвичай використовувалися нераціонально через їх спрямованість на споживання. Період з 1997 р. по вересень 1998 р. характеризується залученням Україною перших зовнішніх комерційних позик. Основними компонентами зовнішнього державного боргу України з цього часу стали: позики міжнародних фінансових організацій, комерційні кредити іноземних банків, фінансово-кредитних та інших установ, позики та кредитні лінії урядів іноземних держав. Етап 1997-1998 pp. відзначався здійсненням активних запозичень на зовнішньому ринку. Україна продовжувала отримувати кредити від міжнародних фінансових організацій, натомість обсяг їх кредитування зменшився на 67 %, що пов'язано з невиконанням Україною вимог щодо структурної перебудови економіки. Наприкінці 1998 р. Уряд зіткнувся із серйозними труднощами щодо погашення боргових зобов'язань, за якими настав термін розрахунку. Так, за 1998 р. видатки по обслуговуванню зовнішнього державного боргу становили 515,5 млн грн. (0,7 % до ВВП). До складу зовнішнього боргу України станом на кінець 1998 р. входили: позики МВФ (2,431 млрд дол. США - позика "Сгенд-бай-97", 2,226 млрд дол. США - позика EFF (Механізм розширеного фінансування), із якої було фактично отримано 257 млрд дол. США); позики МБРР (загальний обсяг коштів за підписаними угодами складав 2,588 млрд дол. США, із них 1,491 млрд дол. США було фактично отримано). З огляду на труднощі вперше в Україні було започатковано комплекс заходів щодо скорочення темпів приросту державного боргу та продовження середнього терміну погашення державних боргових зобов'язань шляхом проведення реструктуризації державного боргу України. 2000 рік вважається піком реструктуризації державного боргу України. Саме в цей період існувала найреальніша загроза того, що кредитори пред'являть вимоги про дострокову виплату всієї суми боргу за невиконання зобов'язань за позиками, що призвело б до дефолту. Однак на той час було успішно здійснено реструктуризацію зовнішнього комерційного боргу на суму близько 2,2 млрд дол. США.

Починаючи з 2002 р., економіка України вийшла на траєкторію стійкого економічного зростання, було досягнуто стабілізації платіжного балансу України, що в сукупності дозволило покращити ситуацію з державною заборгованістю. Розмір зовнішнього державного боргу України у період 2004-2007 рр. залишався на стабільному рівні і становив 13,8 млрд дол. США. За станом на кінець 2007 р. найбільшою складовою зовнішнього боргу стала заборгованість за облігаційними позиками - 6,2 млрд дол. США, заборгованість за позиками офіційних кредиторів уряду України (двосторонніх і багатосторонніх) становила 4,4 млрд дол. США, заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками - 1,8 млрд дол. США.

Ситуація з зовнішнім державним боргом змінилася у 2008 р., що було пов'язано з поширенням світової економічної кризи та її впливом на економіку України і стрімкою девальвацією національної валюти. Так, за період з липня 2008 р. по червень 2009 р. темп девальвації національної валюти до долара США склав 64,16 %, що було найвищим показником серед країн з перехідною економікою (у Болгарії знецінення національної валюти становило 13,6%, у Хорватії -21,85 %, у Румунії - 23,2%, у Росії - 31,88 %). Все це призвело до зростання рівня зовнішнього державного боргу України та посилення тиску боргових виплат на державний бюджет.

Слід зауважити, що за цей період значно зросла заборгованість українських банків і нефінансових підприємств перед нерезидентами: з 6,1 млрд дол. США на початок 2006 р. до 40 млрд дол. США на початок 2009 р. та з 19,2 млрд дол. США на початок 2006 р. до 40,2 млрд дол. США на початок 2009 р. відповідно. Що стосується темпів приросту заборгованості в банківському та інших секторах економіки у 2008 р., то стрімке накопичення зовнішньої заборгованості було притаманне першим трьом кварталам 2008 р., натомість у четвертому кварталі банки та підприємства мали труднощі з залученням коштів з-за закордону, що було пов'язано з проблемою ліквідності на міжнародному фінансовому ринку. В цілому розмір валового зовнішнього боргу України на початку 2009 р. становив 103,2 млрд дол. США, в той час як на початок 2004 р. даний показник складав 23,8 млрд дол. США, що свідчить про значне зростання зовнішньої заборгованості України за останні роки (майже в 4,5 раза). Основне зростання зовнішнього державного боргу в 2009 р. було пов'язане з отриманням

Україною трьох траншів кредиту МВФ на загальну суму 10,6 млрд дол. США. На кінець III кварталу 2010 р. валовий зовнішній борг України досяг 111,6 млрд дол. США (збільшення даного показника порівняно з початком 2010 р. склало 8,2 млрд дол. США). Слід зауважити, що зовнішньо-боргова позиція України на даному етапі є досить критичною. Відношення зовнішнього боргу України до ВВП становить 56 %, в той час як для країн з низьким і середнім рівнем доходів, до яких належить Україна, оптимальним вважається даний показник нарівні 35 %.

Важливою проблемою, що вимагає уваги в розрізі дослідження стану зовнішньої заборгованості України, є ситуація з виплатами за зовнішнім боргом. Передбачалося, що у 2011 р. уряду доведеться виділити на ці потреби близько 2 млрд дол. США. Наступні три роки -2012, 2013 та 2014 р. будуть для України дуже напруженими, за цей період Міністерству фінансів доведеться заплатити за зовнішніми боргами близько 15,7 млрд дол. США, з них по кредиту МВФ потрібно буде сплатити близько 11,6 млрд дол. США.

Отже, як зазначено вище, за період з 2008 по 2010 р. Україна значно збільшила обсяги зовнішніх запозичень, що в основному відбувалося за рахунок стрімкого зростання запозичень банківського сектора (його питома вага у загальній структурі валового зовнішнього боргу займає близько 32%). Натомість, не дивлячись на таку стрімку динаміку зростання зовнішнього боргу в останні роки, Україна не належить до групи найбільших боржників серед країн світу, її частка у світовій заборгованості становить лише 0,17%. Найбільшим боржником на даний час залишаються США, валовий зовнішній борг яких становить 24 %, або близько 14 трлн дол. США, далі йдуть Великобританія (15%), Німеччина (9%) та Франція (8%); Російська Федерація, Польща та Угорщина мають такі показники питомої ваги зовнішнього боргу у світовій заборгованості: 0,8,0,4 та 0,36 % відповідно. В той же час, як було зазначено вище, в 2009 р. Україна перевищила допустимий рівень співвідношення валового зовнішнього боргу до ВВП практично в два рази, що негативно впливає на міжнародний імідж держави та її інвестиційну привабливість. З огляду на це особливої актуальності в сучасних умовах набуває розробка та впровадження системи заходів щодо мінімізації зовнішньої державної заборгованості та ефективних механізмів управління державним боргом.

Схожі статті




Міжнародні фінанси - Д'яконова І. І. - 18.4.1. Аналіз тенденцій зовнішньої заборгованості України

Предыдущая | Следующая