Криміналістика - Волобуєв А. Ф. - 3. Тактика призначення експертизи

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судовою експертизою слід визнавати дослідження експертом на основі спеціальних знань наданих йому матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Сутність експертизи полягає в тому, що експерт самостійно на основі спеціальних знань досліджує надані йому об'єкти, явища та процеси і на цій підставі встановлює нові фактичні дані і складає висновок, що є джерелом доказів.

Експертизи класифікують за різними підставами: 1) за предметом, за галуззю, характером спеціальних знань: класи; роди; види; підвиди; 2) за послідовністю проведення: первинні; повторні; 3) за об'ємом дослідження основного об'єкта: основні; додаткові (ст. ст. 75, 203 КПК України, ст. 61 ЦПК України); 4) за кількістю експертів: одноособові; комісійні (ст. 75 КПК України, ст. 61ЦПКУ-країни); 5) за складом використовуваних знань: однорідні - використовуються знання однієї галузі; комплексні - використовують знання декількох галузей; 6) за місцем провадження: в експертних установах; позаекспертних установах (ст. 57 ЦПК України, ст. 41ГПК України, ст. ст. 196,198 КПК України); 7) за принципом обов'язковості (ця класифікація властива тільки кримінальному судочинстві): обов'язкові (ст. 76 КПК України); необов'язкові.

Експертизи, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", проводять експерти, які працюють:

1) У державних спеціалізованих установах, до яких належать: науково-дослідні інститути судових експертиз (НДІСЕ) Міністерства юстиції України, яких зараз налічується сім (у Києві, Харкові, Одесі, Донецьку, Львові, Дніпропетровську, Сімферополі, проводять криміналістичні та інші експертизи: товарознавчі, біологічні, судово-бухгалтерські, пожежні, технічні та ін.); наукові та інші установи судових експертиз Міністерства охорони здоров'я України (насамперед, бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я областей, міські, міжрайонні, районні відділення); судово-психіатричні відділення психіатричних клінік;

2) у відомчих службах Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби безпеки, Державної прикордонної служби України; зокрема, в системі МВС - ДНДЕКЦ МВС, НДЕКЦ при УМВС та їх міські, районні відділення (криміналістичні, пожежні, транспортні, біологічні та інші експертизи);

3) на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії);

4) громадяни за разовими дорученнями.

3. Тактика призначення експертизи

Порядок призначення експертизи регламентований ст. ст. 196-199, 203-205 КПК України, ст. ст. 57,61 ЦПК України, ст. 41 АПК України. Найбільш докладно цей порядок регламентований саме КПК України.

Процес провадження судової експертизи в ході досудового розслідування за кримінальною справою складається з трьох стадій: підготовка до призначення експертизи; проведення експертного дослідження; оцінка експертного висновку.

Підготовка до призначення судової експертизи традиційно складається з таких етапів:

1) виокремлення обставин справи, речових доказів та інших об'єктів, які підлягають дослідженню, визначення завдань і виду експертизи;

2) збирання необхідних матеріалів (зразків для порівняння), їх належне оформлення і упакування;

3) обрання експертної установи або експерта;

4) процесуальне оформлення призначення експертизи: складання постанови про призначення експертизи, ознайомлення з нею обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, за необхідністю прийняття рішень щодо їх клопотань у зв'язку з призначенням експертизи;

5) відправлення відповідної постанови та матеріалів до експертної установи чи обраному експерту.

Експертизу призначають у випадках, коли в процесі розкриття і розслідування злочину в слідчого виникає необхідність одержати відповіді на питання, які можна (або доцільно) розв'язати лише шляхом експертного дослідження. Отже, саме слідчий у перебігу розслідування у справі, визначає необхідність призначення експертизи (ст. 75 КІШ України). Згідно зі ст. 76 КПК України експертиза, в певних випадках може бути обов'язковою.

Визначення моменту призначення судової експертизи - це стадія прийняття рішення відносно реалізації інформаційного й доказового потенціалу речових доказів. Судову експертизу слід призначати негайно, тільки-но виявлено сліди й речові докази, які необхідно дослідити, і зібрано необхідні для порівняння матеріали, тому що зволікання з її призначенням не лише позбавляє слідчого цінного доказового матеріалу, яким є висновок експерта, але й може призвести до того, що окремі сліди і речові докази можуть згодом стати непридатними для ідентифікації (Я. М. Яковлев).

Доволі проблемним є питання доцільності процесуального критерію у виборі часу призначення і проведення судової експертизи. Під час проведення невідкладних слідчих дій може виникнути об'єктивна необхідність у проведенні експертного дослідження, щоб одержати не лише попередню орієнтовну, але і повну доказову інформацію про злочинну подію і особу злочинця, що може, зокрема, ініціювати й оптимізувати процес розкриття злочину "за гарячими слідами". Для швидкого одержання результатів відповідних досліджень необхідно максимально наблизити процес їхнього проведення до моменту виявлення об'єктів, які підлягають такому дослідженню.

Також треба зазначити, що в багатьох випадках лише в результаті проведення спеціального дослідження виникає можливість отримати необхідні дані, що свідчать про ознаки складу окремого злочину (злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, холодної та вогнепальної зброї, із заподіянням тілесних ушкоджень тощо).

Наразі питання можливості проведення судової експертизи до порушення кримінальної справи залишається проблемним і дискусійним. Учені-юристи не дійшли з цього приводу спільної думки. Наприклад, В. П. Бахін, В. К. Лисиченко, Я. П. Нагнойний є прихильниками проведення експертизи до порушення кримінальної справи, інші зокрема Є. В. Рнбачук, В. М. Савицький дотримуються протилежного погляду.

У стадії підготовки до призначення судової експертизи слідчий повинен визначитись: яку інформацію необхідно одержати та які матеріальні об'єкти для цього необхідно досліджувати, які матеріали (серед іншого для порівняльного дослідження) необхідно надати експерту для ефективного і якісного дослідження, як грамотно сформулювати питання до експерта. Більшість учених-криміналістів вважають, що предметом певної експертизи є факти, обставини (фактичні дані), встановлювані шляхом проведення експертизи на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла і дослідження матеріалів кримінальної або цивільної справи. Отже, предметом судової експертизи є експертна задача, що підлягає розв'язанню у перебігу експертного дослідження.

На підготовчій стадії слідчому доречно звернутися до спеціаліста, щоб одержати відповідну науково-методичну допомогу. Спеціаліст може ознайомити слідчого з новими видами експертиз, сучасними можливостями та здобутками традиційних видів експертиз, надати узагальнені відомості щодо практики проведення певних судових експертиз і ефективного використання їх результатів у процесі розкриття та розслідування злочинів, надати інформацію стосовно правил підготовки й оформлення матеріалів для проведення експертиз. Спеціаліст може проконсультувати слідчого відносно типів завдань, розв'язуваних під час експертного дослідження стосовно кожного виду судової експертизи.

Формулюючи завдання експерту, слідчий повинен пам'ятати, що результативність експертного дослідження залежить від чіткості, повноти і якості сформульованих ним питань. Питання експерту е основою постанови слідчого і процесу проведення експертизи й мають задовольняти певні вимоги: 1) перелік питань має бути максимально повним, але не повинен змушувати експерта виходити за межі його спеціальних знань (ч. 2 ст. 75 КПК України) і розв'язання правових питань; 2) питання формулюються максимально точно, чітко, за можливості лаконічно для адекватного розуміння їх експертом та іншими учасниками процесу; 3) спочатку ставляться питання загального характеру, а потім більш деталізовані питання.

Некомпетентність слідчого найчастіше призводить до звуження завдань експертного дослідження і, зрештою, - до обмеження тактичних можливостей використання висновку експерта в процесі доказування. Доцільність консультації спеціаліста щодо формулювання питань експерту у певних випадках гарантує раціональне експертне дослідження і процес розслідування загалом.

Об'єктом експертного дослідження є ті речові докази (об'єкти, предмети, сліди тощо), які встановлено, виявлено і вилучено у процесі провадження слідчих дій. У певних випадках для проведення експертного дослідження експертові необхідно надати також порівняльні матеріали (зразки почерку, зразки крові та ін.). Необхідність у порівняльних зразках може бути встановлено спеціалістом, залученим слідчим для надання певної допомоги. Визначивши на основі аналізу матеріалів кримінальної справи, які властивості й ознаки повинні відбивати порівняльні матеріали, спеціаліст рекомендує слідчому кількісний і якісний склад об'єктів (порівняльного матеріалу) для порівняльного дослідження, які також мають бути репрезентативними і порівнюваними.

Зразками для порівняльного дослідження доцільно вважати матеріальні об'єкти, що відображають ознаки та властивості інших об'єктів, отримані суб'єктами досудового слідства у встановленому законом порядку для проведення ідентифікації або визначення родової чи групової належності матеріальних об'єктів, а також виявлення інших обставин, які позитивно впливають на процес розслідування.

Також для проведення експертного дослідження експертові направляють всі документи з кримінальної справи, що мають відношення до об'єкта й предмета експертного дослідження (ст. 196 КПК України, пп. 15,17,22 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз).

Експертами можуть бути працівники судово-експертних або інших спеціалізованих установ, що відповідають вимогам ст. ст. 54, 75, 62 КПК України, вимогам ст. 10 ЗУ "Про судову експертизу". Обов'язковою умовою вибору експерта є його компетентність у галузі дактилоскопічного експертного дослідження. Компетентність експерта - це суб'єктивна характеристика здібностей конкретного експерта розв'язувати поставлені перед ним завдання і ступінь володіння ним теорією, методами і методиками експертного дослідження. Компетентність визначається досвідом експерта, його базовою освітою і рівнем спеціальної підготовки (Н. І. Клименко).

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КПК України, експерт повинен мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судовий експерт певної спеціальності. Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян і, відповідно, до ч. З ст. 9 ЗУ "Про судову експертизу", органи дізнання, попереднього слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, включеним до цього Реєстру.

Також після винесення постанови про призначення судової експертизи слідчий зобов'язаний своєчасно ознайомити підозрюваного, обвинуваченого з постановою про призначення експертизи з метою надання можливості останнім реалізувати їх процесуальні права, зокрема заявляти клопотання про призначення певного експерта, ставити додаткові питання експерту, бути особисто присутніми під час проведення експертного дослідження тощо (за ст. 197 КПК України).

2. Проведення експертного дослідження. Судова експертиза як процес дослідження складається з трьох компонентів: 1) вихідна інформація, що надається слідчим, судом для провадження експертизи; 2) інформація щодо спеціальних знань експерта, тобто відомості, отримані в процесі професійного навчання і практичної діяльності; 3) інформаційний приріст, тобто нова інформація, яка з'являється у перебігу експертного дослідження і є метою призначення експертизи у справі

Основними науковими принципами судової експертизи слід вважати: науково-практичну спрямованість експертного дослідження та його висновків; планомірність дослідження, достовірність і наочність результатів експертного дослідження; можливість спостереження процесу проведення й результатів дослідження; можливість використання методів і науково-технічних засобів.

Безпосереднє проведення експертного дослідження є безперечною компетенцією експерта. Однак, не применшуючи самостійності експерта, варто вказати на необхідність активної участі у цьому процесі слідчого, зацікавленого в якісному і ефективному проведенні дослідження, використанні новітніх технологій і досягнень науки та техніки, збереженні досліджуваного об'єкта для проведення інших досліджень (наприклад, повторної експертизи). Зокрема, на первинному етапі проведення експертного дослідження слідчий і експерт разом усвідомлюють завдання призначеної експертизи, сутність поставлених перед експертом питань, визначають реальні терміни проведення дослідження, спільно перевіряють матеріали, що надійшли на експертизу, їхнє упакування. На цій стадії експерт може вказати на недоліки, наявні під час вилучення представлених на дослідження матеріалів, надати консультації щодо їх усунення в роботі з іншими речовими доказами.

У процесі проведення дослідження експерт може встановити дані, про які слідчий не запитує у питаннях постанови про призначення експертизи, але які мають важливе інформаційно-доказове значення у справі. Наприклад, за фактом згвалтування експерт-біолог виявив на краях ушкоджень досліджуваної сорочки рівні ділянки, що могли утворитися від розрізування тканини, і порекомендував призначити трасологічну експертизу, висновки якої спростували версію про згвалтування.

Отже, в процесі експертного дослідження експерт може "побачити" додаткові сліди злочину - мікрооб'єкти - на досліджуваних об'єктах або встановити додаткові факти, які мають значення у справі. Оперативне використання такої інформації дозволяє оптимізувати процес розкриття та розслідування злочину, висувати нові версії, тактично грамотно планувати подальший процес розслідування.

Висновок експерта повинен бути обгрунтованим, тобто відомості й факти, встановлені під час дослідження, повинні складати достатню основу для експертного висновку. Експерт повинен визначити засади зробленого ним висновку; цій меті слугують усі засоби послідовного і ретельного викладення перебігу і результатів дослідження, всі способи ілюстрування висновків тощо (В. Я. Колдін). За ст. 200 КПК України, експерт у висновку повинен зазначити, які матеріали він використав, які були здійснені дослідження і надати мотивовані відповіді на поставлені питання.

Схожі статті




Криміналістика - Волобуєв А. Ф. - 3. Тактика призначення експертизи

Предыдущая | Следующая