Криміналістика - Волобуєв А. Ф. - 2. Тактичний прийом як одне з основних понять криміналістичної тактики, класифікація тактичних прийомів

Одним із основних понять (категорій) та структурним елементом змісту кримінальної тактики вважають тактичний прийом.

Тактичний прийом. - це найбільш раціональний та ефективний у певній ситуації спосіб дії, який обирає особа, котра проводить розслідування злочину, під час планування досудового та судового слідства, проведення слідчих та судових дій, використання спеціальних знань, організації взаємодії з органами дізнання та громадськістю з метою збирання, дослідження, оцінки та використання доказів для встановлення істини в кримінальній справі.

Це поняття випливає з поняття криміналістичного прийому, яке відбиває прикладний (практичний) характер криміналістичної техніки (техніко-криміналістичний прийом), і тактики. Так, більшість криміналістів підтримала позицію P. C. Бєлкіна щодо сутності прийому в криміналістиці: зокрема, це найбільш раціональний та ефективний спосіб дії або найбільш доцільна лінія поведінки під час збирання, дослідження, оцінки й використання доказів та попередження злочинів.

Однак із розвитком окремих теорій криміналістичної тактики все більш дискусійного характеру набуло питання розгляду лінії поведінки як тактичного прийому. В. Ю. Шепітько наполягає на недоцільності такого підходу до змісту прийому. Адже для позначення лінії поведінки існує інше поняття (категорія) тактики - тактична комбінація (комплекс способів дії, спрямованих на досягнення конкретної мети розслідування).

Тактичний прийом слід відрізняти від процесуального порядку проведення слідчої (судової) дії, прямо зазначеного в кримінально-процесуальному законі. Обрання для використання під час слідчої дії окремого тактичного прийому залежить від реальної ситуації та, відповідно, проміжної мети, яку перед собою визначає слідчий для досягнення остаточного результату. Наприклад, для отримання правдивої інформації від свідка слідчий використовує різні тактичні прийоми, спрямовані на актуалізацію забутого, зокрема наводить під час допиту певні асоціації та/або пред'являє предмети (докази або аналогічні до них) тощо. Виходячи з ситуативного характеру обрання тактичних прийомів, закон не може містити всього їх переліку. Однак деякі криміналісти дотримуються іншої позиції. Зокрема Р. С. Белкін вважає, що закріплення прийому в законі означає лише найвищу його ефективність та важливість під час проведення певної слідчої дії (але в цьому випадку він стає обов'язковим, що вже не зовсім відповідає ситуаційній зумовленості його обрання).

Виходячи з розмаїття тактичних прийомів, із метою їх відповідності принципу допустимості використання в кримінальному процесі більшістю криміналістів розроблено такі вимоги (критерії) допустимості тактичних прийомів:

1) законність (або правомірність, що означає відповідність тактичного прийому вимогам закону);

2) науковість (або наукова обгрунтованість, тобто відповідність прийому науковим даним, покладеним в основу його формування);

3) етичність (тобто відповідність нормам моралі та професійної етики: прийоми не мають навіть базуватися на аморальних мотивах (корисливість, помста тощо), релігійних переконаннях, а також не повинні бути спрямованими на приниження честі, гідності; виходячи з того, що деякі з цих заборон прямо вказані в КК та КПК України (ст. 193 КПК України - при освідуванні не допускаються дії, що принижують гідність освідуваної особи; ст. 373 КК України - тягнуть кримінальну відповідальність примушування давати показання, поєднані із застосуванням насильства), етичність безпосередньо пов'язана з правомірністю);

4) доступність (вільне використання прийому слідчим, дізнавачем, спеціалістом, тобто можливість використання без особливих зусиль та спеціальних знань практичними працівниками);

5) ситуаційна зумовленість (або вибірковість);

6) ефективність, або пізнавальна цінність (тобто прийом повинен бути спрямований на виявлення доказової інформації, встановлення істини у справі).

У криміналістичній теорії донині тривають дискусії стосовно значення критеріїв класифікації тактичних прийомів. Наводять такі критерії класифікації тактичних прийомів.

За характером наукових даних, використовуваних під час розроблення, створення тактичних прийомів (або за витоком походження) виділяють тактичні прийоми, засновані на застосуванні: а) наукової організації праці, б) логіки, в) психології, г) декількох наук (0. В. Васильєв, І. Ф. Герасимов, А. Н. Гусаков, В. Я. Колдін, В. І. Коміссаров, М. О. Селіванов).

За діапазоном застосування (ступенем складності) виділяють: а) загального характеру, розраховані на застосування в перебігу всіх кримінальних справ та під час проведення всіх слідчих дій (наприклад, прийоми встановлення психологічного контакту) або в процесі декількох однорідних слідчих дій (наприклад допит та очна ставка, обшук та виїмка); б) спеціального характеру (окремі прийоми), застосовувані в межах конкретної слідчої дії, обшуку, допиту, виїмки тощо (І. Ф. Герасимов, М. О. Селіванов, В. Ю. Шепітько).

Але більшість криміналістів останню з наведених класифікаційних груп розглядають окремо, виділяючи такий критерій як за видом слідчої або процесуальної дії, виокремлюючи тактичні прийоми огляду місця події, тактичні прийоми допиту, тактичні прийоми обшуку та інші відповідно до регламентації кримінально-процесуального закону (В. Г. Лукашевич, Г. І. Пічкальова, H. A. Селіванов, В. Ю. Шепітько).

За об'єктом впливу (або сферою реалізації) виділяють: а) тактичні прийоми, спрямовані на здійснення впливу на людину, тобто підгрунтям яких, серед іншого, є психологія взаємин; б) тактичні прийоми, спрямовані на дослідження матеріального середовища (В. І. Коміссаров, В. Ю. Шепітько).

За характером інформації, яку має слідчий, виділяють: а) тактичні прийоми, які грунтуються на словесній інформації (наприклад бесіда на сторонню тему); б) тактичні прийоми, які базуються на матеріалізованій інформації (наприклад пред'явлення речових доказів під час допиту); в) тактичні прийоми, засновані на логіко-розумовій інформації (моделювання події злочину під час огляду місця події) (В. І. Коміссаров, В. Ю. Шепітько).

За способом реалізації виділяють: а) тактичні прийоми, реалізовувані одноособово слідчим; б) тактичні прийоми, реалізовувані групою осіб або за представництвом іншої особи (В. І. Коміссаров).

Заслуговує на увагу особливий підхід до класифікації тактичних прийомів В. Г. Лукашевича, який пропонує виділяти три рівні класифікації: а) методичний рівень - види визначають залежно від цільового спрямування прийомів (прийоми висування та дослідження версій, прийоми збирання, дослідження оцінки та використання доказів, прийоми розшукової діяльності слідчого тощо); б) тактичний рівень - стосовно окремих слідчих та судових дій; в) ситуаційний рівень - тактичні прийоми підлягають диференціації залежно від ситуації процесуальної дії, коли практично неможливо уявити себе в кожний конкретний момент.

Схожі статті




Криміналістика - Волобуєв А. Ф. - 2. Тактичний прийом як одне з основних понять криміналістичної тактики, класифікація тактичних прийомів

Предыдущая | Следующая