Криміналістика - Волобуєв А. Ф. - 4. Оцінка висновку експерта і використання отриманих даних в кримінальному та інших видах судочинства

Оцінка та використання висновку експерта - це розумовий процес, спрямований на виявлення значення цього засобу доказування для встановлення обставин розслідуваної події та прийняття слідчим подальших рішень. Установлені експертним дослідженням факти - це підстава уявного відновлення події злочину та її динаміки, а також основа планування наступних слідчих дій для збирання відповідних фактичних даних у справі.

Оцінка висновку експерта, як доказу, складається з двох етапів: по-перше, визначається наукова достовірність висновків із метою встановлення їх об'єктивної істинності та відповідності дійсності; другий етап - оцінка доказового значення факту, встановленого висновком експерта (В. Я. Колдін).

Напрямки оцінки висновку експерта:

1) підлягають розв'язанню питання дотримання законодавства щодо призначення експертизи (її призначення, порядку, проведенні тощо);

2) визначається істинність, наукова обгрунтованість і вмотивованість висновку;

3) визначається повнота зібраних матеріалів, їх якість, достатність, наукові методи (наскільки вони відповідають розвитку науки);

4) наскільки обгрунтовано використано наукові методи;

5) як повно описані перебіг і результати дослідження у висновку.

Достовірним є такий висновок експерта, правильність якого не викликає сумнівів, він постає єдино можливим і виключає будь-які інші підходи до розв'язання поставлених питань, тобто відповідає об'єктивній істині.

Визнання достовірним висновку експерта як джерела доказів потребує від слідчого детального аналізу такого висновку, перевірки його наукової обгрунтованості, сучасності та ефективності застосовуваних методів дослідження, внутрішньої логічної узгодженості висновків тощо. Оцінка достовірності висновку експерта потребує ознайомлення з методикою проведення експертом дослідження і розгляду питання, чи не вийшов експерт за межі своєї компетенції, поклавши висновки, зроблені під час такого дослідження, в основу розв'язання питання тотожності.

Однак на практиці висновок експерта, що відповідає усім матеріалам у справі, слідчі сприймають як цілком достовірний, що призводить до помилок у слідчій роботі. У всіх випадках доцільно дотримуватися загального правила, що експертний висновок, як і будь-який інший доказ, повинен піддаватися ретельній перевірці і критичній оцінці.

Особливу увагу під час розгляду питання про достовірність експертного висновку доцільно приділити вивченню послідовності та способів роздільного і порівняльного дослідження.

Критерій достовірності пов'язаний із науковою обгрунтованістю висновку, яка має коло спірних питань: правильність і доцільності вибору методів (методик) у конкретній ситуації і дотримання умов їх використання; оцінки результатів використання певної методики; перевірки науковості, апробованості використаних методів; встановлення логічної послідовності і зв'язку між результатами, отриманими під час дослідження, і сформульованими висновками експерта. У свою чергу наукова обгрунтованість залежить від повноти висновку експерта: достатності досліджуваного матеріалу, повноти його використання, опису виконаної експертом роботи.

Доказове значення висновку експерта, як і будь-якого іншого доказу, визначається відношенням встановленого факту до події злочину або окремих його обставин. Отже, основним завданням оцінки висновку експерта як доказу є вивчення зв'язку встановленого факту з розслідуваним злочином і вчиненням його певною особою.

Під час оцінювання висновку аналізу також підлягають його наукова достовірність, використані експертом методи дослідження, їх повнота, обгрунтованість висновку фактичними даними кримінальної справи і результатами експертного дослідження.

На сьогодні, за змістом чинного Кримінально-процесуального кодексу України, спеціаліст може надати слідчому консультаційну допомогу щодо оцінки експертного висновку. Якщо фактичні дані викладено у висновку експерта недостатньо чітко і зрозуміло слідчий має право допитати експерта з цього приводу або призначити додаткове експертне дослідження. Якщо встановлені під час експертного дослідження факти протилежні всім наявним даним у справі, у перебігу оцінки висновку експерта необхідно встановити, чи не стали вони результатом помилки експерта або ж додатково перевірити вірогідність інших доказів у справі чи призначити повторне експертне дослідження.

Отже, слідчий, оцінивши висновок експерта (або отримавши певну інформацію від спеціаліста з приводу оцінки висновку експерта), з метою реалізації результатів оцінної діяльності, може допитати експерта (ст. 201 КПК України), призначити додаткову або повторну експертизу (ст. 203 КПК України) тощо. Критерієм розмежування підстав щодо проведення допиту експерта й призначення додаткової експертизи є необхідність у проведенні додаткових досліджень: якщо для роз'яснення змісту висновку не має потреби в таких дослідженнях, проводиться допит експерта.

З метою одержання роз'яснень або доповнень із приводу висновку експерта, слідчий, згідно зі ст. 201 КПК України, має право допитати експерта на предмет проведеного дослідження. Роз'яснення висновку експерта - це показання експерта про обрану методику дослідження; використані науково-технічні засоби; про характер виявлених ознак; критерії, якими керувався експерт при визначенні ідентифікаційної сукупності ознак; можливі протиріччя між дослідженням і висновками; про окремі терміни й формулювання висновку; про літературу й практичні положення, які стосуються об'єкта дослідження.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що висновок експерта, як і будь-який інший доказ, підлягає оцінці з боку слідчого і суду. Оцінна діяльність зазначених суб'єктів полягає в перевірці процесуального порядку підготовки, призначення і проведення експертизи; в перевірці повноти висновку; оцінці наукової обгрунтованості висновку; встановлення відносності й допустимості доказових фактів, установлених у перебігу експертного дослідження, та їх місця в системі інших доказів у справі.

Схожі статті




Криміналістика - Волобуєв А. Ф. - 4. Оцінка висновку експерта і використання отриманих даних в кримінальному та інших видах судочинства

Предыдущая | Следующая