Історія політичних та економічних вчень - Любохинець Л. С. - 11.5. Теорія раціональних очікувань

Одним із варіантів нової неокласики є теорія раціональних очікувань, яка повністю ігнорувала державне втручання. Американські економісти Р. Лукас, Т. Сарджент, Н. Уоллес стверджують, що економічний індивід не тільки пасивно адаптується до попереднього досвіду, а й активно використовує великий обсяг поточної інформації для точнішого передбачення тенденцій господарського розвитку.

Формування теорії раціональних очікувань ознаменувало переосмислення суті макроекономічних досліджень, що тривали впродовж 70-х років XX ст. У цей період було здійснено серйозні розробки і на практиці перевірено гіпотезу про раціональні очікування, сформульовано принципи та розв'язано проблеми макроеконометричної оцінки економічної політики. Така еволюція в економічному аналізі відбулася головним чином завдяки науковому внеску Роберт Емерсон Лукаса (1937) ("Раціональні очікування та економетрична практика" (1981), "Моделі циклів ділової активності" (1985), "Ресурсні методи у дослідженні економічної динаміки" (1989)), який обгрунтував положення, що очікування майбутнього мають вагомий вплив на прийняття рішень домашніми господарствами, фірмами та іншими суб'єктами господарської діяльності. Прикладом такого впливу є, зокрема, формування заробітної плати в конкурентному середовищі. Очікування індивідом майбутнього зростання рівня інфляції, попиту на робочу силу впливають на рівень заробітної плати, що, у свою чергу, змінює темпи зростання цін.

На противагу теорії адаптивних очікувань, відповідно до якої очікування господарюючих суб'єктів майбутнього рівня інфляції формуються екстраполяцією тенденцій розвитку цього процесу в минулому, теорія раціональних очікувань орієнтована скоріше на майбутнє, ніж на минуле. Згідно з нею господарюючий суб'єкт формує свої очікування щодо майбутнього, спираючись на досвід минулого і на аналіз майбутніх можливостей, використовуючи всю наявну інформацію. Відповідно до концепцій раціональних очікувань, учасники господарського процесу поводяться так, ніби володіють певною мірою економічною теорією і в своїх розрахунках на майбутнє використовують повну інформацію про економічні явища.

Теорія раціональних очікувань, як і теорія "економіки пропозицій" (нова класика), походить з монетаристської макроекономіки і має багато спільного з традиційною класичною економічною наукою. У працях, присвячених раціональним очікуванням, Лукас виходить з того, що стабільний темп збільшення грошової маси має враховувати не лише потреби, пов'язані з розширенням виробництва продукції та зростанням доходів, а й суб'єктивні очікування господарюючих суб'єктів щодо перспектив економічного розвитку, наслідків грошово-кредитної політики держави. Врахування цієї обставини важливе, оскільки циклічний розвиток економіки відбувається внаслідок недостатньої та недосконалої інформації, що призводить до помилкових оцінок господарської ситуації та економічної політики держави. Лукас відмежовується від неокейнсіанців, вважаючи, що запропоновані ними засоби стабілізації та ефективного розвитку економічної системи спричинили кризи 1974-1975 та 1983-1985 рр. у світовому господарстві. Критикуючи кейнсіанство і вказуючи на відмінність від нього теорії раціональних очікувань Лукас на перше місце ставить господарюючий суб'єкт (або "гравця", за термінологією Дж. Неша і Дж. Харшані) з його раціональною поведінкою, очікуваннями на основі повної та неповної інформації та відповідним прийняттям рішень. Відмінність від неокейнсіанства він вбачає у тому, що реакція "гравців" на ті самі заходи уряду не завжди адекватна. Люди, спираючись на власний досвід "раціональних очікувань" наслідків певних рішень уряду, змінюють свою першу реакцію, якщо уряд і надалі здійснюватиме економічну політику, що не виправдала надій господарюючих суб'єктів. Як наслідок - непередбачений колективний ефект, коли люди передбачають результати змін економічного курсу внаслідок втручання у бюджетно-кредитну та валютну системи.

Раціональний характер очікувань у новій класиці розглядається як обов'язкова умова розробки ефективних методів регулювання економічних процесів. Однією з таких розробок Лукаса в економічному аналізі є нове теоретичне обгрунтування суті й характеру кривої Філліпса. Ще в 60-ті роки XX ст. вона вважалася в економічній теорії найстійкішою позитивною залежністю між рівнем зайнятості та рівнем інфляції, що певною мірою виправдовувало дії урядів країн, які для поліпшення ситуації в економіці здійснювали експансіоністську грошово-кредитну політику. Однак така політика часто призводила до негативних наслідків. На початку 70-х років XX ст. Лукас довів, що крива Філліпса в короткостроковому періоді має пряму залежність, в довгостроковому має вигляд вертикальної лінії, оскільки серед економічних суб'єктів панують раціональні очікування; господарські агенти оперативно формують свої очікування відповідно до нової політики держави, що автоматично позначається на процесі формування заробітної плати й цін.

Аналогічно позначаються очікування і на впливі грошової експансії на випуск продукції. Із збільшенням грошової маси в обігу зростання цін спричиняє збільшення випуску продукції на короткий час. У перспективі відбудеться лише зростання цін. Короткотерміновий ефект випуску продукції, у свою чергу, залежить від ступеня сформованих раніше очікувань. Чим менше впливають на економічні суб'єкти дії держави, тим більший випуск продукції. В економічній теорії така властивість впливу грошей на виробництво має назву "нейтральність грошей". Теорія "раціональних очікувань" дала змогу Лукасу сформулювати правила, за допомогою яких об'єктивно оцінюють політику держави, створюють модель нової економічної політики. Ця модель, згідно з теорією Лукаса, має бути "моделлю рівноваги", що враховує раціональні очікування, і не лише основні, а й другорядні фактори, що впливають на економічні явища. Водночас вона не повинна охоплювати параметри, що характеризують поведінку економічних суб'єктів у минулому. Характер моделі рівноваги означає, що господарюючі суб'єкти розглядаються як такі, що водночас із максимізацією власних цілей намагаються оптимізувати економічне становище загалом, їх взаємодія формує рівноважні ціни, що забезпечують якнайповнішу реалізацію наявних товарів. Таким чином, теорія раціональних очікувань - це спроба створити особливу, придатну для перевірки на практиці рівноважну теорію економічного циклу, яка могла б стати основою кількісного аналізу макроекономічної політики. У межах теорії раціональних очікувань значного поширення набули прогностичні моделі розвитку економіки окремих країн світової економіки, в яких активно використовується математичний апарат. На думку Лукаса, держава не повинна втручатися в бюджетну та валютну системи, оскільки неможливо передбачити реакції господарюючих суб'єктів на заходи уряду і таке втручання підриває стабільність економіки, призводить її до шокового стану. Головна умова нормального розвитку економіки, за Лукасом, - стабільні ціни.

Теорію раціональних очікувань доповнює теорія адаптивних очікувань, яка розроблялась М. Фрідменом. За даною теорією очікування наступної інфляції у економічних суб'єктів визначається рівнем інфляції, до якого вони пристосовуються.

У своїх дослідженнях ("Макроекономічна теорія", "Динамічна макроекономічна теорія") Нобелівський лауреат 2011 року Томас Сарджент (1943) продемонстрував, як засоби структурної макроеконометрики можуть використовуватися для аналізу постійних змін економічної політики. Цей метод застосовується в тому випадку, коли домашні господарства і компанії адаптують свої очікування відповідно до змін економіки. Т. Сарджент аналізував післявоєнну епоху, коли багато держав проводили високоінфляціонную політику, але в кінцевому підсумку економічні заходи, що вживаються ними, приводили до зниження рівня інфляції. Перші моделі раціональних очікувань запропонували Т. Сарджент і Н. Уоллес (1939) у книзі "Теорія раціональних очікувань та економічна політика. Сучасна макроекономіка" (1989).

Схожі статті




Історія політичних та економічних вчень - Любохинець Л. С. - 11.5. Теорія раціональних очікувань

Предыдущая | Следующая