Історія політичних та економічних вчень - Любохинець Л. С. - 11.4. Монетарна система М. Фрідмена

Представники неоліберального напрямку у Франції, Жан-Леон Рюеф, Моріс Фелікс Шарль Алле вважали, що оптимальний "соціальний порядок" знаходиться в межах як лібералізму, так і авторитарного режиму, але виступали проти широкого державного втручання в економіку, вважаючи, що воно призводить до нераціональних витрат ресурсів і обмеження економічної свободи.

Жак-Леон Рюеф (1896-1979) захищав принципи неокласичного лібералізму, виступав проти будь-якого втручання держави в суспільне життя. Досліджував проблеми економічного розвитку, грошового обігу, кредиту, платіжного балансу, захищав ідеальний соціальний порядок. Ж-Л. Рюеф брав участь у розробці економічної політики де Голя. Обгрунтував необхідність створення й захисту державою механізмів ринкового саморегулювання.

Моріс Алле (1911-2010) написав праці із соціології, історії цивілізації, теоретичної і практичної економіки. Його праці: "У пошуках економічної дисципліни" (1943), "Економіка і процент" (1946), "Податок на капітал і грошова реформа" (1976), "Загальна теорія надлишків" (1981) присвячені проблемам макроекономічного регулювання, грошової політики, регулювання доходів та оподаткування. Особливу увагу приділяв проблемам дослідження максимальної ефективності і соціальної справедливості, а також проблемам врівноваження економічної системи. М. Алле відводить особливу роль державі в ринковій економіці:

По-перше, вона є гарантом збереження основи ринкової економіки - приватної власності;

По-друге, жорстко контролює грошово-кредитну систему;

По третє, здійснює антициклічне регулювання через договірне планування,

По-четверте, держава забезпечує розвиток соціальної сфери. М. Алле запровадив категорію "економіка ринків" і визначив власну макроекономічну модель, згідно з якою суспільне господарство є сукупністю локальних ринків.

Він будує економіко-математичну залежність, котра дає змогу прогнозувати вплив окремого ринку на суспільну економіку, а також показати рівень залежності локального ринку від системи національних та міжнародного ринку в цілому. Про циклічні коливання говорив, що вони мають грошову природу. У зв'язку з цим Алле наполягав на монетарному регулюванні економіки, тобто, жорсткому регулюванні державою грошової маси та ставки процента.

11.4. Монетарна система М. Фрідмена

У 70-ті роки XX ст. теорія соціального ринкового господарства була трансформована. Найважливішими елементами нової парадигми неокласики були: розгляд капіталістичної економіки як стійкої, стабільної системи, що функціонує в оптимальному режимі; небажані процеси, що виникають у системі, трактуються як закономірне й неминуче породження ефективного господарського механізму; розвивалися неоконсервативні погляди в економічній теорії. Пануючи з початку 80-х років XX ст. у розвинених капіталістичних країнах неоконсерватизм охоплює три основні напрями нової неокласики:

O монетаризм, Пов'язаний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредитного обігу. Лише послідовна політика забезпечення господарства грошима може створити впевненість економічних агентів у сталому розвитку економіки та сприяти рівномірному інвестуванню з мінімальним ризиком;

O економічну теорію пропозиції, Згідно з якою надмірне підвищення податків позбавляє підприємців стимулів до інвестування та приводить до падіння виробництва й підриву бази оподаткування, а зниження податкових ставок є достатньою умовою для стимулювання підприємницької активності й ініціативи;

O теорію раціональних очікувань, Згідно з якою економічні агенти в будь-якому разі не виправдовують надії владних структур, тому що заздалегідь враховують наміри влади й нейтралізують своїми заходами політику уряду.

Нові монетаристські підходи зводяться до основних положень: критики втручання держави в економіку; ставки на політику регулювання грошової маси як основний інструмент управління економікою; проголошення приватного підприємництва єдиною рушійною силою економічного розвитку; реабілітації закону Сея, за яким надається перевага пропозиції. Базуючись на принципах монетаризму були розроблені основні напрями монетарної політики, тобто політики "дешевих" та політики "дорогих" грошей.

Мілтон Фрідмен (1912-2006) - професор Чиказького університету. Лауреат Нобелівської премії 1976 року. Був президентом американської економічної асоціації, радником президента з економічних питань. Написав понад 250 праць, основні серед них, "Кількісна теорія грошей" (1956), "Теорія функції споживання" (1957), "Теоретичні основи аналізу кредитно-грошової системи" (1970), "Гроші і економічний розвиток" (1973), "Теорія цін" (1978), "Монетарна історія США" (1981). Мілтон Фрідмен заснував чиказьку монетаристську школу, створив теорію монетаризму, яка заперечувала кейнсіанську систему державного регулювання економіки. Фрідмен у своїх дослідженнях застосував суб'єктивно-позитивістський метод, заснований на емпіричних та статистичних узагальненнях. Його монетаризм заснований на неокласичній теорії, об'єднується кількісною теорією грошей. М. Фрідмен проаналізував 20 економічних циклів у розвитку СІНА і помітив, що зміни в грошовій масі на декілька місяців передують змінам ВНП на всіх стадіях економічного циклу. Отже, головною і вирішальною причиною всіх змін в економіці є гроші. Виходячи з того, що гроші формують рівень цін в економіці, а значить і номінальний ВНП, довів, що у рівнянні кількісної теорії грошей (МУ= РУ) швидкість обігу грошей (V) стабільна і залежить від звичок людей у використанні грошових активів і структури грошового ринку. Таким чином, із зростанням грошової маси в економіці повинні зростати сукупні витрати (РУ). М. Фрідмен довів, що обсяг виробництва(У) також стабільний, оскільки ВНП залежить від виробничих можливостей і зайнятості з урахуванням природного рівня безробіття. Отже, збільшення грошової маси (М), не впливаючи на ВНП, збільшує лише загальний рівень цін в економіці, тому держава повинна вести контроль за приростом грошової маси і утримувати її на рівні 3-5 % на рік не залежно від кон'єктури. Це твердження отримало назву "основне монетарне правило".

Схожі статті




Історія політичних та економічних вчень - Любохинець Л. С. - 11.4. Монетарна система М. Фрідмена

Предыдущая | Следующая