Цивільний процес України - Логінов О. А. - Розділ 21. Виконання судових рішень

1. Звернення судового рішення до виконання

Судові рішення, що набрали законної сили (а у випадках негайного виконання - і ті, що не набрали законної сили), мають виконуватися зобов'язаною особою. Якщо судовий акт не виконується добровільно, особа, на користь якої він ухвалений, має право звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання.

Звернення судового рішення до виконання є заключною стадією цивільного процесу. Зв'язок цієї стадії з попередніми стадіями судового процесу визначається єдністю цілей, які закріплені законом для всього судочинства в цілому і полягають у захисті прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 386 ЦПК визначено, що питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. Загалом за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Але, якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право, за заявою стягувачів, видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". У виконавчому документі, який видається судом, мають бути зазначені: назва і дата видачі документа, найменування сулу, який видав документ, прізвище та ініціали посадової особи, що його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові - за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб); індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, суд у виконавчому документі повинен зазначити одного боржника та одного стягувача, а також визначити, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або вказати, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Законом можуть бути встановлені інші додаткові вимоги до виконавчих документів. Виконавчий лист підписується суддею із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

За загальними правилами, виконавчий лист видається особам, на користь яких було ухвалено судове рішення, після набрання ним законної сили. Але, якщо судом було допущено негайне виконання судового рішення, виконавчий лист видається в день його ухвалення. Тобто рішення суду в частині, допущеній до негайного виконання, фактично набуває законної сили з моменту його ухвалення.

Справи, у яких суд допускає негайне виконання, визначені у ст. 367 ЦПК, у якій об'єднано як підстави, з яких суд зобов'язаний допустити таке виконання, так і підстави, з яких суд має на це право. Крім обов'язкового негайного виконання рішень у справах: про стягнення аліментів-у межах суми платежу за один місяць; відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць; присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу, суд також має право допустити негайне виконання на свій розсуд. Так, ухвалюючи рішення, суд може допустити його негайне виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні аліментів, заробітної плати працівникові, при присудженні відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.

Схожі статті




Цивільний процес України - Логінов О. А. - Розділ 21. Виконання судових рішень

Предыдущая | Следующая