Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - Шкурупій О. В. - 6.3. Прямі та непрямі експортно-імпортні операції

Здійснення міжнародних торговельних операцій може проходити як самостійно, так і через посередників (прямі та непрямі експортно-імпортні операції). Кожен з методів є характерним для окремих країн та окремих категорій товарів і послуг.

1 Toyota - найбільша японська автомобілебудівна корпорація, також надає фінансові послуги і має кілька додаткових напрямів у бізнесі.

2 Airbus - одна з найбільших авіабудівних компаній, що виготовляє однойменні пасажирські, вантажні, військово-транспортні літаки.

3 Caterpillar - американська корпорація, що виробляє землерійно-транспортну техніку, будівельне устаткування, дизельні двигуни, енергетичні установки.

Наприклад, в Японії товари традиційно проходять від виробника до кінцевого споживача через значну кількість торговельних посередників, кожен з яких додає до ціни свою торговельну надбавку. Через це ціна на один і той самий японський товар всередині країни-виробника та в іншій країні (наприклад, СІЛА, де існує традиція щодо залучення мінімальної кількості посередників) може суттєво відрізнятися.

Реалізація товарів на зарубіжних ринках без залучення торговельних посередників часто використовується в операціях з сільськогосподарською продукцією, сировиною, різного роду обладнанням тощо.

Безпосередня участь виробників-експортерів у реалізації своєї продукції за кордоном кінцевому споживачу (прямий експорт) має ряд переваг і недоліків. З одного боку, експортер має доступ до споживача, а отже - може швидше реагувати на зміни попиту і кон'юнктури ринку, смаків і бажань покупців, їх ставлення до бренду та ін. З другого - витрати на самостійну реалізацію можуть бути дуже суттєвими і перекривати додаткові вигоди від безпосередньої участі експортера у кінцевій реалізації продукту. До переваг непрямого експорту, в першу чергу, належить економія витрат на просування і збут продукції, тому непрямий експорт часто застосовується для реалізації за кордоном різного роду споживчих товарів, дрібного промислового обладнання.

6.4. Організація експортної діяльності фірми

Коли фірма виходить на зовнішні ринки, досягнувши певних успіхів у реалізації продукції на внутрішньому ринку, для здійснення експортної діяльності часто можуть використовуватися ті ж спеціалісти і схеми роботи, що застосовувалися у діяльності в межах своєї країни. Наприклад, за організацію експорту можуть відповідати працівники відділу збуту.

Збільшення обсягів зарубіжних продаж може сприяти заснуванню на підприємстві окремого Експортного відділу, який би відповідав тільки за зовнішньоекономічну діяльність, здійснюючи та координуючи процеси укладення договорів, транспортування, реклами, ціноутворення, а також операції з іноземною валютою тощо. Часто керівники відділу експорту є громадянами тієї ж країни, звідки походить і фірма, і мають спеціальну освіту з міжнародного маркетингу, фінансів тощо. Мірою розширення обсягів зарубіжної діяльності фірма відчуває потребу в підвищенні кваліфікації своїх кадрів, і тому може додатково наймати спеціалістів з експортної документації, фінансування міжнародної торгівлі та ін. Часто таких спеціалістів шукають серед працівників міжнародних банків, транспортних компаній, компаній з управління експортом.

Мірою зростання частки експорту в загальному обсязі реалізації продукції компанія може створювати окремий міжнародний підрозділ, що має здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Метою діяльності такого підрозділу є координація між внутрішнім і міжнародним напрямами роботи фірми. Керівнику такого підрозділу підпорядковані голови іноземних дочірніх компаній.

У подальшому процесі інтернаціоналізації, фірми часто формують глобальну організаційну структуру, складність роботи якої полягає в тому, що її менеджери мають одночасно координувати виробництво, фінансовий менеджмент, маркетинг та інші аспекти діяльності фірми в різних країнах світу для досягнення економії та синергії в глобальному масштабі.

3 метою здійснення реалізації своєї продукції в інших країнах великі компанії можуть створювати юридично незалежне і відокремлене від виробничого збутове підприємство. Так, корпорація General Electric створила International Electric Company5, а дрібні та середні компанії зі свого боку можуть засновувати спільні збутові фірми чи асоціації.

Непрямий експорт може також здійснюватись шляхом відкриття у країнах-імпортерах так званих викруткових заводів, тобто підприємств, де відбувається лише збирання кінцевої продукції з окремих імпортованих до країни вузлів та агрегатів. Така продукція вважається принаймні частково виробленою всередині країни, адже, як правило, операції з кінцевого збирання виконуються найманими працівниками з місцевого населення, а тому ставлення місцевих рад до іноземних фірм-виробників у таких випадках значно лояльніше. Зменшується розмір митних зборів, скорочуються транспортні витрати, витрати на пакування і заробітну плату тощо. Прикладами таких фірм є корпорації Ford6, Zinger7, Toyota.

4 General Electric - американська багатогалузева корпорація, найбільший у світі виробник багатьох видів техніки, включаючи локомотиви, енергетичні установки, газові турбіни, медичне устаткування, освітлювальної техніки, пластмаси тощо.

Схожі статті




Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - Шкурупій О. В. - 6.3. Прямі та непрямі експортно-імпортні операції

Предыдущая | Следующая