Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Тоталітарний терор

Форсування соціалістичної індустріалізації та насильницька колективізація, формування режиму одноосібної влади Сталіна і посилення адміністративно-командних методів керівництва не лише загострювали соціальну напруженість у суспільстві, а й викликали збройні виступи селян, масові демонстрації робітників, виступи інтелігенції. Проте більшовицький режим мав досвід боротьби проти будь-якого інакомислення ще з часів громадянської війни.

В умовах "розгорнутого наступу соціалізму по всьому фронту", що був проголошений на XVI з'їзді партії у 1930 р., Сталін висунув положення про неминучість загострення класової боротьби в міру просування до соціалізму.

Після жорстоких репресій періоду колективізації у верхах партії поступово посилились настрої на користь пом'якшення політичного курсу. Проте вбивство у Ленінграді 1 грудня 1934 р. Сергія Кірова поклало кінець "потеплінню". Через кілька годин після смерті Кірова Сталін власноручно підписав постанову ЦВК СРСР, що одержала назву "Закон 1 грудня". Він передбачав закінчувати слідство у справах про терористичні організації й акти в десятиденний термін, розглядати їх у суді без участі захисника, не допускати оскарження, а вироки про розстріл здійснювати відразу після їх проголошення.

Після запровадження "правового механізму" для швидкої розправи з "ворогами" були відразу "знайдені" вбивці Кірова - зінов'євці: 16 грудня були заарештовані Каменєв і Зінов'єв, а 28- 29 грудня смертний вирок було винесено 14 "безпосереднім" убивцям Кірова. Це був перший акт нової кампанії політичного терору.

Хвиля терору охопила Москву і Ленінград. Скрізь викривалися різноманітні "контрреволюційні", "терористичні" заколоти, розпочалася кампанія перевірки партійних документів, що супроводжувалася масовими чистками й арештами (було виключено з партії близько 300 тис). За неповними даними, на 1 грудня 1935 р. заарештували 15 218 осіб і викрили понад 100 "ворожих" організацій і груп.

Одним з методів забезпечення масової підтримки репресій стала активна пропаганда ідей абсолютного пріоритету інтересів держави над нормами людської моралі, сімейного чи товариського обов'язку. Людей закликали до революційної пильності, співробітництво з органами в боротьбі з ворогами народу розглядалось як справа патріотична і благородна, навіть якщо "ворогами" були батьки, дружина, син, брат, сестра.

Влітку 1936 р. у Москві відбувся судовий процес у справі так званого антирадянського об'єднаного троцькістсько-зінов'євсь-кого центру. 16 підсудних, зокрема Зінов'єва і Каменева, засудили до страти за нібито шпигунську і терористичну діяльність, причетність до вбивства Кірова і підготовку ліквідації інших керівників країни. Цей процес став сигналом до тотального знищення опозиціонерів, у розряд "ворогів народу" міг потрапити кожний, у чиїй біографії була хоча б маленька "пляма".

Репресіями Сталін, по-перше, зміцнював свої політичні позиції як одноосібного вождя і диктатора, а по-друге, вирішував ті проблеми, що в демократичному суспільстві розв'язуються застосуванням політичних, економічних і лише в крайньому разі адміністративно-репресивних заходів. Сталінське керівництво широко використовувало нехитрий, але досить ефективний спосіб маніпуляції суспільною думкою: все хороше - від партії та уряду, все погане - від ворогів і шкідників. Ще одна обставина стимулювала репресивну політику: можливість використання "дешевої" робочої сили ув'язнених в економіці.

Сталін діяв свідомо й обачливо. Перед ним була мета - остаточно підкорити суспільство, створити могутню військову промисловість і стати одноосібним диктатором величезної світової державної машини. До цієї мети він ішов, не думаючи про методи, не рахуючи жертв. Проте в 1937-1938 рр. за офіційною статистикою було розстріляно лише 680 осіб. В умовах масового терору зростала кількість самогубств як спосіб уникнути знущань на слідстві. Тільки в Червоній армії в 1937 р. було зареєстровано 782 випадки самогубств.

Країна жила немов у двох вимірах: в одному залишалися нічні арешти, розстріли, тюрми і табори, в іншому - встановлювалися рубінові зірки на Кремлівських вежах, знижувалися ціни, висаджувалися експедиції на Північний полюс, зустрічали Чкалова, що здійснив перший у світі безпосадочний переліт Москва - Північний полюс - США.

У другій половині 1938 р. сталінський режим робить черговий зигзаг. Раднарком і ЦК ВКП(б) видали спеціальну постанову, в якій у репресіях звинувачувався НКВС. Із таборів були звільнені 327,4 тис. ув'язнених.

Послаблення репресій, чистка НКВС, зміцнення становища номенклатурних працівників - усе це мало свої причини. За період з 1934 до 1939 р. на керівні посади було висунуто 500 тис. нових працівників. Влада з рук "старої партійної гвардії" перейшла до рук молоді.

Ліквідувавши навіть потенційну загрозу з боку старих партій-ців, знищивши більшу частину ЦК, обраного в 1934 р., і остаточно залякавши інших своїх соратників, Сталін досят нарешті своєї мрії - став єдиновладним диктатором.

На кінець 30-х років система ГУЛАГу включала 50 таборів, понад 420 виправних колоній" 60 колоній для неповнолітніх. За офіційними даними того часу, лише наприкінці 1937р. ув'язнених було близько 996 тис. Одним із показників масштабів масових репресій є і демографічні дані цього періоду. З 1 січня 1929р. до 1 січня 1933р. кількість жителів збільшилася на 1 млн осіб, а за наступні чотири роки зменшилася майже на 2 млн осіб.

Схожі статті




Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Тоталітарний терор

Предыдущая | Следующая