Вікова психологія - Савчин М. В. - Термінологічний словник
Абстрагування - загальнонауковий метод дослідження, який полягає в уявному відокремленні певної ознаки, властивості предмета від самого предмета чи інших його ознак, властивостей з метою глибшого вивчення складних психічних явищ.
Акмеологія - галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності та механізми розвитку людини на етапі зрілості, досягнення нею високого рівня розвитку.
Акцентуація характеру (лат. Accentus - наголос) - Надмірне вираження окремих рис характеру та їх поєднань, яке є крайнім варіантом норми і межує із психопатією.
Афективні (лаг. Affectus - настрій, хвилювання) Реакції - сильні короткочасні нервово-психічні збудження, пов'язані переважно з невдачами.
Біологічний вік - вік, який вказує на відповідність стану організму та його функціональних систем певному моменту життя людини.
Вік - відносно замкнутий цикл розвитку людини, який має свою структуру та динаміку.
Вікова психологія - галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя.
Віковий час - внутрішній часовий графік життя; спосіб встановлення, наскільки людина у своєму розвитку випереджає ключові соціальні події, що припадають на період дорослості, або відстає від них.
Внутрішній фільтр - своєрідна внутрішня позиція особистості, яка забезпечує аргументування нею своїх учинків, передбачення наслідків прийнятих рішень.
Вольова дія - внутрішнє зусилля, необхідне для виконання певної діяльності.
Генетична (грец. Genesis - походження) психологія (психологія розвитку) - галузь психології, що вивчає зумовлені спадковістю психічні процеси і властивості особистості, особливості психічного руху, що виявляються у почуттях, відчуттях, уявленнях, а також специфіку процесів, результатом яких є думка.
Генотип (грец. Genos - рід і Typos - зразок) - сукупність усіх генів організму, успадкованих ним від батьків.
Геронтологія (грец. Geron - стара людина і Logos - слово, учення) - наука, що вивчає проблеми старіння людини.
Гра - діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності.
Гуманістична емпатія - переживання, в яких людина емоційно відгукується на неблагополуччя чи благополуччя іншого у формі радості за іншого, співчуття, співстраждання, жалю.
Диференційна психологія - галузь психології, яка вивчає психічні відмінності між окремими індивідами і групами.
Егоцентризм (лат. Ego - я / Centrum - центр) - погляд на себе як на центр Всесвіту.
Егоцентрична емпатія - переживання страждання, страху, радості у відповідь на сум іншого, а також - суму у відповідь на радість
Ейдетична (грец. Eidos - образ) пам'ять - особливий вид зорової пам'яті, який полягає у запам'ятовуванні і збереженні у всіх деталях образів предметів і ситуацій після їх сприйняття.
Ембріологія (грец. Embryon - зародок і Logos - слово, учення) - наука про закономірності утворення організмів і формування їх на ранніх стадіях розвитку.
Емпатія (англ. Empathy - співчуття, співпереживання) - здатність емоційно відгукуватися на переживання іншої людини, що виявляється у співчутті, співпереживанні, співстражданні.
Ефект шпитальності - уповільнення емоційного розвитку дитини, спричинене відривом від матері у період немовляти.
Загальна психологія - галузь психології, яка вивчає загально-психологічні закономірності, визначає теоретичні засади і принципи психологічної науки, її понятійний і категоріальний апарат, систематизує та узагальнює емпіричний матеріал психологічних досліджень.
Ідентичність (лат. Identicus - однаковий) - усвідомлена індивідом самототожність; потреба юнаків І дівчат зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості.
Інволюційні (лат. Involutio - завиток) процеси - втрата чи спрощення функцій організму.
Інволюція інтелектуальних процесів - зниження рівня інтелектуальної діяльності.
Індивідуалістична акцентуація особистості - спрямованість активності на задоволення насамперед власних потреб, на особисте самоствердження.
Індивідуальний суб'єкт - людина, яка перебуває на вищому рівні активності, цілісності (системності), автономності.
Індивідуальність - неповторне, унікальне поєднання особливостей і рис людини, що зумовлює її несхожість на інших людей.
Інтенційний (лат. Intentio - прагнення) досвід - рівень ментального досвіду, основою якого є індивідуальні інтелектуальні здібності, які формують суб'єктивні критерії вибору предметної сфери, напряму пошуку розв'язання проблеми, джерел інформації, способів її оброблення тощо.
Інтроекція (лат. Intro - всередину Ijectio - вкидання) - включення індивідом у свою психіку поглядів, думок тощо інших людей без розрізнення ним власних і чужих уявлень.
Категорійність - особливість сприйняття немовляти, коли об'єкти, що певною мірою відрізняються за своїми фізичними ознаками і належать до різних класів (категорій), мають для спостерігача більше відмінностей, ніж належні до однієї категорії об'єкти із суттєвими фізичними відмінностями.
Класифікація - загал ьнонауковий метод дослідження, який дає змогу на основі виокремлених головних і другорядних ознак визначити групи чи класи явищ.
Когнітивний досвід - рівень ментального досвіду, на якому відбувається забезпечення процесу збереження, впорядкування, перетворення і відтворення в психіці людини сприйнятої інформації, стійких закономірностей навколишнього світу.
Комбіновані плани - метод вікової психології, який полягає в об'єднанні лонптюдного методу і методу поперечних зрізів.
Комплекс пожвавлення - позитивна емоційно-дійова реакція новонародженого на появу дорослого, особливо на голос матері, її обличчя, дотики.
Конкретизація - загальнонауковий метод дослідження, який полягає у застосуванні теоретичних знань до конкретної ситуації задля Поглибленого Її розуміння.
Концепція емерджентної (лат. emergere - з'являтись, виносити на поверхню) Грамотності - система поглядів, сутність якої полягає в тому, що пов'язані з оволодінням усним і писемним мовленням навич ки розвиваються з періоду немовляти протягом кількох років, поступово удосконалюючись.
Криза {грец. Khsis - рішення, перелом) - нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості і виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах.
Криза ідентичності - особливий момент розвитку, коли однаково динамічно наростає вразливість і розвивається потенціал особистості.
Криза першого року життя - криза, обумовлена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим і проявляється в плаксивості, похмурості, інколи в порушенні сну, втраті апетиту тощо.
Криза середини життя - психологічний феномен, що переживається людьми, які досягли 40-45 років, і полягає в критичній оцінці та переоцінці досягнутого в житті.
Криза тридцяти років - зумовлене життєвими труднощами і помилками розчарування людини в значущості культивованих нею цінностей, норм, Ідеалів, яке призводить до зміни сенсу її життя, переоцінки життєвих цінностей.
Криза трьох років - криза соціальних відносин, яка зумовлена становленням самосвідомості дитини і проявляється в негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі.
Лонгітюдний (англ. Longitude - довгота) метод - метод вікової психології, суть якого полягає у вивченні одних і тих самих осіб чи їх груп у різні моменти їхнього життя.
Ментальна (лат. mens - розум, мислення) репрезентація - оперативна форма ментального досвіду; актуальний розумовий образ конкретної події, предметної ситуації, тобто суб'єктивна форма їх бачення.
Ментальний досвід - система психічних утворень і породжених ними психічних та інтелектуальних станів, що забезпечують пізнання дорослою людиною світу і зумовлюють конкретні властивості її інтелектуальної діяльності.
Ментальні структури інтелекту - інтелектуальні здібності, що забезпечують збереження, впорядкування, перетворення і відтворення людиною сприйнятої інформації, регулювання інтелектуальної діяльності.
Метакогнітивний досвід - рівень ментального досвіду, на якому відбувається мимовільне і довільне регулювання (контролювання стану інтелектуальних ресурсів, процесу оброблення інформації) інтелектуальної діяльності.
Метапізнання - здатність людини рефлексувати у сфері мислення, формувати стратегії і планувати.
Метод експерименту - загальнопсихологічний метод дослідження, основними ознаками якого є створення дослідником умов, у яких виявляються психічні явища, контролювання їх перебігу.
Метод поперечних зрізів - метод вікової психології, який полягає в одночасному порівнянні різних вікових груп досліджуваних.
Механізм самореалізуючого пророцтва - механізм розвитку подій свого життя, реалізації планів.
Мислення - суспільно зумовлений психічний процес, який полягає в узагальненому й опосередкованому відображенні дійсності.
Моделювання - загальнонауковий метод дослідження, який полягає у встановленні схожості явищ (аналогії), адекватності одного об'єкта іншому і у створенні на цій основі простого за структурою і змістом об'єкта, що відображає складнішу модель (оригінал).
Мотив - спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб людини.
Мотиваційна криза - послаблення чи зміна основних мотивів діяльності особистості.
Над-Я - психічне утворення, яке формується під впливом спершу сімейного, а потім цілісного культурного виховання (національних традицій, вимог соціального середовища) і яке виконує функцію заборон і покарань.
Наслідування - відтворення дій, ідеалів, рис характеру, творчої манери інших осіб.
Нейрони (грец. Neuron - жила, нерв) Слів - нервові клітини, що вибірково активізуються у відповідь на деякі особливості звуків мови, певних слів тощо.
Образ фізичного Я - уявлення про свій тілесний образ, порівняння та оцінювання себе з точки зору еталона "мужності" або "жіночості".
Обсяг уваги - кількість об'єктів, на яких індивід може зосереджуватися одночасно.
Особистісна рефлексія {лат. Reflexio - відображення) - заглиблення у світ власних учинків, почуттів, переживань, співвіднесення їх з навколишньою дійсністю.
Особистісне самовизначення - процес свідомого визначення суб'єктом своєї сутності та місця у системі суспільних відносин, світі, що виявляється в активному ставленні людини до себе та навколишньої дійсності.
Особистість - духовна, соціально-психологічна інстанція людини, функціями якої є виокремлення себе з оточення, самоспричинен-ня внутрішньої і зовнішньої активності, самовираження та саморозвиток у цілісній життєдіяльності, активне переживання у часі і просторі своєї екзистенції.
Педагогічна психологія - галузь психології, що вивчає психологічні закономірності навчання і виховання, умови, чинники і механізми ефективного навчання та виховання.
Педагогічно занедбані діти - учні, в яких під впливом несприятливих соціальних, психолого-педагогічних та інших умов сформувалося негативне ставлення до навчання, соціально цінних норм поведінки, які втратили почуття відповідальності за свої вчинки, зневірилися в собі.
Педологія (грец. Pais - дитина і Logos - учення) - наука про дітей, яка охоплює результати досліджень різних наукових дисциплін (психолога, анатомії, фізіології й педагогіки), що вивчають розвиток людини.
Переключення уваги - властивість уваги, що полягає у переході з одного об'єкта на інший.
Переконання - усвідомлені потреби, які спонукають особистість діяти відповідно до її ціннісних орієнтацій.
Підкріплення - фактор розвитку дитини, який виявляється у винагороді, схваленні, позитивній оцінці.
Пізнавальна самодіяльність - самостійний пошук та набуття знань, формування корисних умінь і навичок.
Пізнавальний інтерес - виразна інтелектуальна спрямованість особистості на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувана прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій.
Післядовільна увага - увага, яка виникає на основі довільної і полягає в зосередженні на цікавому предметі, явищі.
Порівняння - загальнонауковий метод дослідження, що полягає у зіставленні одних понять, явищ, фактів з іншими для встановлення їх подібності чи відмінності.
Поріг чутливості - величина подразника, який викликає або змінює яскравість сприйняття, силу відчуття.
Пренатальний розвиток-дородовий, утробний розвиток індивіда, під час якого відбувається розгортання успадкованого ним потенціалу.
Професійна самооцінка - оцінка себе як суб'єкта професійно? діяльності.
Професійна Я-концепція - уявлення особистості про себе як професіонала.
Психіка (грец. Psychikos - душевний) - функція мозку, сутність якої полягає в активному відображенні людиною об'єктивної реальності та регулюванні поведінки й діяльності.
Психологічне тестування - загальнопсихологічний метод дослідження, який полягає у виконанні досліджуваним певного завдання чи їх серій.
Психологічний вік - вік, який вказує на рівень адаптованості людини до вимог навколишнього світу, характеризує розвиток її інтелекту, здатність до навчання, рухові навички, а також такі суб'єктивні фактори, як ідентичність, життєвий план, переживання, установки, мотиви, сенси тощо.
Психологія інтелекту - галузь психологічної науки, що вивчає закономірності та особливості інтелектуального розвитку, інтелектуальної діяльності людини.
Рівень научуваності - вміння виокремити навчальне завдання та перетворити його на самостійну мету пізнавальної діяльності.
Рівень психічного розвитку - зміна психічних процесів, виражена в кількісних, якісних і структурних перетвореннях.
Робоча (оперативна) пам'ять - вид пам'яті, що охоплює процеси запам'ятовування, збереження і відтворення інформації, яка опрацьовується під час виконання конкретної дії та необхідна тільки для досягнення мети цієї дії.
Розподіл уваги - властивість уваги, що полягає в одночасному виконанні кількох видів діяльності.
Рольова гра-діяльність, у якій діти беруть на себе ролі дорослих людей і узагальнено у спеціально створених ігрових умовах відтворюють їхні дії і стосунки між ними.
Самооцінка - суб'єктивне сприйняття особистістю досягнутих результатів.
Самопізнання - процес, який грунтується на самоспостереженні особистості та ставленні до неї інших людей.
Самосвідомість - образ себе і ставлення до себе.
Самоспостереження - спостереження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками й іншими проявами психічного життя.
Світогляд - система поглядів на об'єктивний світ і місце в ньому людини.
Сенсорні (лат. вепвиз - Відчуття) Еталони - вироблені людством уявлення про основні варіанти кожного виду властивостей і відношень (кольорів, форм, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків тощо).
Сенсотворення - формування в особистості загальних уявлень про сенс життя; пошук сенсу власного існування.
Символічні дії - створення нових відношень між предметом і його використанням.
Систематизація - загальнонауковий метод дослідження, що передбачає групування, приведення в систему певних особливостей за конкретними (основними, додатковими, другорядними) ознаками.
Смислові системи - утворення, які впорядковують життєвий досвід, організовують мислення людини і зумовлюють певну її поведінку.
Соціалізація (франц. Бос/а/іБ - суспільний) - засвоєння і відтворення індивідом соціального досвіду, які відбуваються у спілкуванні та діяльності.
Соціальна орієнтація особистості - усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (національної, професійної, вікової), вибір свого майбутнього соціального становища і шляхів його досягнення.
Соціальна психологія - галузь психології, що вивчає взаємозв'язок, взаємозалежність, взаємовпливи соціального і психічного на рівні Індивіда і спільноти.
Соціальний вік - вік, який визначають з огляду на відповідність становища людини існуючим у конкретному соціумі нормам.
Соціальні порівняння - порівняння себе з ровесниками, іншими людьми, своїм ідеалом, а також із собою в минулому, актуальному теперішньому, потенційному близькому і віддаленому майбутньому.
Соціально-психологічний реалізм - здатність визначати відповідність свого Я соціальному простору, з яким пов'язане професійне зростання.
Спостереження - загальнопсихологічний метод дослідження, який грунтується на тому, що будь-які психічні явища виявляються в зовнішній поведінці: діях, жестах, виразах обличчя, позах, мовленнєвих реакціях людини тощо.
Сприйняття - пізнавальний процес, який полягає у цілісному відображенні предметів і явищ, здатності індивіда отримувати багато наочних, звукових, тактильних і смакових вражень.
Стійкість уваги - здатність тривалий час зосереджуватися на абстрактному, логічно організованому матеріалі.
Суб'єктна активність - активність, яка визначає спрямованість зусиль суб'єкта (гри, навчання, праці), зміну їх тенденції.
Сублімація (лат. Sublimatio - підіймаю, підношу) - переключення спрямованої на прагнення до задоволення енергії на несексуальні об'єкти, цілі та види діяльності.
Теоретичний аналіз (грец. Analysis - розкладання) - загально-науковий метод дослідження, який забезпечує розчленування явища, що вивчається, на елементи, розкриття його структури і специфіки.
Теоретичний синтез (грец. Synthesis - складання) - загально-науковий метод дослідження, який дає змогу відтворити психічне явище в цілісності, в системі найсуттєвіших зв'язків і опосередкувань, обгрунтувати актуальну щодо нього концепцію.
Теорія рекапітуляції (лат. ге - означає повторну дію і capitulum - глава, відділ) - система уявлень, за якою розвиток індивіда схематично відтворює та повторює історію людського роду, виявляючись у генетично запрограмованій послідовній зміні спадково зумовлених форм поведінки, почуттів і соціальних інстинктів.
Типологізація - загальнонауковий метод дослідження, який полягає в розподілі систем об'єктів на групи з допомогою узагальнень, ідеалізованої моделі чи типу, у виявленні подібних і відмінних ознак в об'єктах, що вивчаються, у пошуку надійних способів їх ідентифікації.
Увага - спрямованість і зосередженість свідомості на певному предметі, явищі тощо.
Узагальнення - загальнонауковий метод дослідження, що має на меті об'єднання різних фактів, які характеризують психічне явище, що вивчається, виокремлення на цій основі головних із них.
Упізнавання - ототожнення об'єкта чи події, що сприймається, з одним із зафіксованих у пам'яті образів (еталонів).
Учіння - цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння уміннями і навичками.
Уява - психічна діяльність, що полягає у створенні уявлень, мислених ситуацій, які в дійсності не сприймалися людиною.
Ядро Я-концепції - самість, автентичність людини, що відрізняє її від інших людей і зберігається протягом усього життя; основні уявлення про себе.
Я-концепція - відносно стійка, більш-менш усвідомлена система уявлень особистості про себе, яка переживається нею як неповторна і є основою її самовизначення у світі, взаємодії з іншими людьми, ставлення до себе.
Я-образ - результат усвідомлення глибинної суті людини, що дає змогу відрізнити себе від інших людей.
Схожі статті
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - 1.1. Вікова психологія як галузь психологічної науки
Навіть далекий від науковості погляд здатний зауважити, що психічне життя людини від народження до старості зазнає багатьох змін, які впливають на...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Об'єкт, предмет і джерела вікової психології
Навіть далекий від науковості погляд здатний зауважити, що психічне життя людини від народження до старості зазнає багатьох змін, які впливають на...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - 1. Загальні засади вікової психології
Навіть далекий від науковості погляд здатний зауважити, що психічне життя людини від народження до старості зазнає багатьох змін, які впливають на...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Методи вікової психології
Вікова психологія як комплексна дисципліна використовує широкий арсенал різноманітних методів вивчення психічного та особистісного розвитку індивіда,...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Загальні особливості зрілої юності
Закінчуючи школу, старшокласник повинен бути соціально і психологічно готовим до вступу в доросле життя. Ця готовність полягає в наявності здібностей,...
-
Закінчуючи школу, старшокласник повинен бути соціально і психологічно готовим до вступу в доросле життя. Ця готовність полягає в наявності здібностей,...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Виникнення і розвиток вікової психології в Україні
У другій половині XX - на початку XXI ст. вікова психологія набула особливо динамічного розвитку, що спричинене загальною тенденцією до гуманізації...
-
У другій половині XX - на початку XXI ст. вікова психологія набула особливо динамічного розвитку, що спричинене загальною тенденцією до гуманізації...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Становлення вікової психології у XIX - на початку XX ст
Перша спроба докладного і послідовного опису психічного розвитку особистості пов'язана з ім'ям німецького філософа Альфреда Тідемана (1736-1803), який...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Соціальна ситуація розвитку в період зрілої юності
Закінчуючи школу, старшокласник повинен бути соціально і психологічно готовим до вступу в доросле життя. Ця готовність полягає в наявності здібностей,...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Місце вікової психології в системі психологічних наук
Вікова психологія має справу з такими особливими одиницями аналізу, як вік і період розвитку. Це означає, що її науковим предметом є не самі психічні...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Принципи вікової психології
У своїх наукових пошуках вікова психологія спирається на такі Загальнофілософські принципи: 1. Принцип всезагального зв'язку. Гносеологічний зміст його...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Порушення психічного і особистісного розвитку
Психічний і особистісний розвиток має певні показники. Його метою є психічно здорова особистість. Він не завжди відбувається оптимально, нерідко...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Показники психічного і особистісного розвитку
Психічний і особистісний розвиток має певні показники. Його метою є психічно здорова особистість. Він не завжди відбувається оптимально, нерідко...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Особистість і здоров'я старих людей
Важливим фактором, який впливає на стан здоров'я, є якості особистості. Особливі ризики щодо його погіршення пов'язані з такими якостями особистості: -...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Показники і порушення психічного та особистісного розвитку
Психічний і особистісний розвиток має певні показники. Його метою є психічно здорова особистість. Він не завжди відбувається оптимально, нерідко...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Структура, функції і завдання вікової психології
За загальною традицією вікова психологія досліджує психічний та особистісний розвиток людини від її народження до останніх днів життя у глибокій...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Концепція конвергенції (взаємодії) двох факторів розвитку дитини
Психологи, які репрезентували цей напрям, заперечували активність особистості у процесі її розвитку, вважаючи соціальне оточення вирішальним чинником, що...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Духовна парадигма
Справжній "гуманізм" психології XXI ст. полягає в пізнанні індивідуальної неповторності як єдиного засобу осягнення вселюдського буття. Індивідуалізація...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Цільова (телеологічна) парадигма
Справжній "гуманізм" психології XXI ст. полягає в пізнанні індивідуальної неповторності як єдиного засобу осягнення вселюдського буття. Індивідуалізація...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Система цінностей на межі 30-річчя
На етапі ранньої дорослості відбуваються зміни у спонукальній сфері особистості, спричинені соціальною ситуацією розвитку, об'єктивними завданнями та...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Мотиваційні настанови раннього дорослого віку
На етапі ранньої дорослості відбуваються зміни у спонукальній сфері особистості, спричинені соціальною ситуацією розвитку, об'єктивними завданнями та...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Особливості спонукальної сфери у ранньому дорослому віці
На етапі ранньої дорослості відбуваються зміни у спонукальній сфері особистості, спричинені соціальною ситуацією розвитку, об'єктивними завданнями та...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Проблема розвитку в дорослому віці
Враховуючи соціальні, психологічні і біологічні чинники, дослідники окреслюють межі дорослості по-різному. Наприклад, Е. Еріксон виокремлює ранню...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Періодизація психічного розвитку дорослої людини
Враховуючи соціальні, психологічні і біологічні чинники, дослідники окреслюють межі дорослості по-різному. Наприклад, Е. Еріксон виокремлює ранню...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Загальна характеристика дорослості
Дорослість є найтривалішим періодом життя людини, протягом якого вона досягає найвищого рівня в розвитку Я-концепції, гармонії в собі й у взаємодії зі...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - 4.1. Дорослість як етап онтогенезу
Дорослість є найтривалішим періодом життя людини, протягом якого вона досягає найвищого рівня в розвитку Я-концепції, гармонії в собі й у взаємодії зі...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - 4. Психологія дорослості
Дорослість є найтривалішим періодом життя людини, протягом якого вона досягає найвищого рівня в розвитку Я-концепції, гармонії в собі й у взаємодії зі...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Розвиток самосвідомості в зрілому юнацькому віці
В зрілому юнацькому віці актуальною стає проблема незалежного життя. Для її розв'язання необхідні вміння організовувати свою діяльність, приймати...
-
В зрілому юнацькому віці актуальною стає проблема незалежного життя. Для її розв'язання необхідні вміння організовувати свою діяльність, приймати...
Вікова психологія - Савчин М. В. - Термінологічний словник