Теорія права і держави - Скакун О. Ф. - 12. Правові презумпції як спосіб установлення юридичних фактів

Презумпції - закріплені в нормах права припущення про наявність чи відсутність певних фактів, які мають юридичне значення, тобто презумпції - це узагальнення не достовірні, факти умовні, але можливі.

У правовій реальності презумпції є феноменом, який, не будучи юридичним фактом, може породжувати правовідносини, виступати способом установлення юридичних фактів, за якого юридичний факт передбачається існуючим на підставі повторюваного, типового явища об'єктивної реальності.. Презумпції - важливий і досить гнучкий інструмент регулювання правовідносин, завдяки якому зникають сумніви в існуванні певного юридичного факту, оскільки в них: 1) відображаються вихідні, принципові засади права; 2) закладений механізм реалізації цих засад.

Види правових презумпцій: неспростовні - припущення (закріплені в законі) про наявність або відсутність певних фактів, що не піддягають сумніву і доказуванню. Ці положення є незаперечними принципами (презумпція виникнення правоздатності людини в момент її народження; презумпція недієздатності неповнолітньої особи); спростовні - припущення (закріплені в законі) про наявність або відсутність певних фактів, що не підлягають сумніву, поки щодо них не буде доведено інше. Ці положення можна заперечувати (презумпція невинуватості особи).

Види презумпцій за субординацією в правовому регулюванні і їх відмітні ознаки:

O матеріально-правові - містять правоположення про наявність (відсутність) певного юридичного факту при існуванні інших фактів, що можуть стосуватися іншого суб'єкта певних правовідносин або неозначеного кола осіб. Ознаки: 1) служать передумовою для процесуальної презумпції; 2) вступають у дію лише за доведеності умов їх застосування; 3) завжди можуть бути спростовані шляхом доказів про відсутність фактів, за наявності яких вони застосовуються;

* процесуально-правові - виключають необхідність доказів для ухвалення рішення або вказують на суб'єкта, на якого покладається тягар доказування під час розгляду юридичної справи, чим установлюється порядок застосування норм процесуального права. Ознаки: 1) мають передумовою матеріально-правову презумпцію; 2) завжди виходять із правової норми і розподіляють тягар доказування суворо визначено, а не приблизно; 3) не можуть бути спростовані, якщо матеріально-правова презумпція є незаперечною.

У більшості правових норм матеріальні і процесуальні види презумпцій тісно переплітаються. Вони допомагають вирішити справу, скорочують і спрощують процес доказування, розподіляють тягар доказування. До таких презумпцій належать: презумпція батьківства дитини, яка народилась у зареєстрованому шлюбі; презумпція рівності частини кожного з подружжя при поділі майна, спільно нажитого в шлюбі; презумпція смерті особи, що безвісно була відсутня понад три роки; презумпція відмовлення позивачу від позовних вимог, якщо він двічі не з'являвся без поважних причин на судове засідання, та ін.

Кожна галузь права має чималий "набір" презумпцій. Наприклад, у Цивільному кодексі України закріплені презумпція розумності і сумлінності учасників цивільних правовідносин, презумпція вини та ін. Вина визнається обов'язковою умовою для застосування заходів цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань або у разі заподіяння шкоди. Щоправда, із презумпції вини є винятки. І все-таки загальним правилом у країнах континентальної Європи є таке: неодмінною передумовою договірної відповідальності є вина боржника.

Схожі статті




Теорія права і держави - Скакун О. Ф. - 12. Правові презумпції як спосіб установлення юридичних фактів

Предыдущая | Следующая