Теорія права і держави - Скакун О. Ф. - 5. Правосвідомість і право, їх взаємозалежність. Роль правосвідомості у нормотворчості і правореалізації

Право і правосвідомість перебувають у зустрічній залежності: з одного боку, розвиток правосвідомості зумовлений правом, з другого - право перебуває у значній залежності від рівня правосвідомості суспільства.

Загальне у правосвідомості і праві: 1) є правовими явищами однієї й тієї ж правової системи; 2) зумовлені одними й тими ж економічними і соціально-культурними чинниками; 3) мають регулятивне призначення стосовно суспільних відносин; 4) мають ціннісно-орієнтаційний характер.

Особливе у правосвідомості і праві:

Правосвідомість Право

За змістом

Є суб'єктивним явищем, її зміст становлять суб'єктивні правові погляди, теорії, ідеї, уявлення, оцінки, настрої, почуття, настанови

Є об'єктивним явищем, його зміст становить система загальнообов'язкових, формально визначених правових норм і принципів, що містяться у відповідних джерелах (формах) права

За структурою

Має структурні елементи - правову психологію і правову ідеологію, які не утворюють єдиної чіткої органічної системи, а складаються із різних суджень, ставлень до права

Має цілісну органічну систему що складається із взаємопов'язаних елементів - інститутів, підгалузей, галузей права

За функціями

Виконує пізнавальну оцінювальну і регулятивну функції; може виступати регулятором суспільних відносин за відсутності норм права (застосування аналогії закону чи аналогії права тощо)

Виконує функції - регулятивну (статичну і динамічну), охоронну і захисну; призначена і завжди є основним регулятором суспільних відносин

За природним призначенням

Виражається в духовному і психологічному впливі на суспільні відносини

Виступає як нормативний регулятор суспільних відносин, установлює нормативні моделі правової поведінки

За роллю в механізмі правового регулювання

Пронизує весь механізм правового впливу, в який входить і механізм правового регулювання

Формує механізм правового регулювання

За дією у часі

Змінюється повільніше, ніж право, є безмежною в часі

Змінюється оперативно нормотворцем залежно від розвитку суспільних відносин; існує в часі (межах)

За забезпеченістю

Забезпечується внутрішньою потребою, власним моральним переконанням

Забезпечується різними методами, зокрема (в разі потреби) державним примусом

Роль правосвідомості у нормотворчості:

1) прогнозує напрями нормотворчості - у формах наукових розробок учених (статті, проекти), програмних подань державних і політичних діячів, заяв політичних партій під час виборчої кампанії та виступів їх лідерів; 2) ініціює розроблення нормативно-правових актів (або їх частин чи нормативних приписів) - у формах законодавчої ініціативи (уряд, Президент, народні депутати), у пропозиціях спільної підготовки актів держави і громадських організацій (профспілок) тощо; 3) планує нормотворчу діяльність - у формах своєчасного подання альтернативних проектів, які можуть бути розглянуті при запланованому обговоренні основного проекту, внесення пропозицій і зауважень до проектів актів, що перебувають на черзі обговорення і прийняття; 4) виробляє концепції конституцій, кодексів, законів тощо - у формах моделювання структури і змісту акта відповідно до чітко сформульованої мети; 5) будує реальний нормотворчий процес - у формах проведення необхідних процедур на окремих його стадіях; 6) оцінює проекти нормативних актів, виробляє позитивні чи негативні настанови щодо його ухвалення - реалізує у формі голосування "за" чи "проти"; 7) удосконалює чинні нормативно-правові акти - у формах розроблення актів про внесення змін і доповнень; 8) систематизує нормативно-правові акти - у формах кодексів, основ законодавства, зводу законів, різноманітних інкорпорацій тощо.

Правосвідомість певною мірою ніби випереджає юридичне право, є його безпосереднім ідейним джерелом, передує нормотворчості. Але правосвідомість діє й "паралельно" з правом, а також "після" нього у тому сенсі, що визначає зміни і перспективи розвитку права; безпосередньо впливає на процес і результати нормотворчості.

Роль правосвідомості у правореалізації:

1) слугує орієнтиром вибору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які безпосередньо реалізуються або застосовуються; 2) є інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства, тлумачення норм права; 3) заповнює прогалини у законодавстві шляхом застосування аналогії закону й аналогії права (стосується професійної правосвідомості юристів); 4) виступає ідейно-моральним вимірником професіоналізму діяльності посадових осіб у системі органів державної влади і місцевого самоврядування; 5) слугує способом забезпечення законності і справедливості застосування правових норм (зокрема, при визначенні юридичної відповідальності за правопорушення Кримінально-процесуальний і Цивільно-процесуальний кодекси України приписують суддям керуватися і нормою права, і внутрішнім переконанням) та ін.

Схожі статті




Теорія права і держави - Скакун О. Ф. - 5. Правосвідомість і право, їх взаємозалежність. Роль правосвідомості у нормотворчості і правореалізації

Предыдущая | Следующая