Теорія держави та права - Гіда Є. O. - 3. Правовідносини в механізмі правового регулювання

За допомогою правовідносин відбувається індивідуалізація положень відповідної норми права, конкретизуються суб'єктивні права і юридичні обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження та міра можливої юридичної відповідальності за неправомірні дії.

Зміст прав, обов'язків, повноважень і відповідальності (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, в результаті якого складаються різні види правовідносин - регулятивні чи охоронні, активні чи пасивні.

Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання відповідають за переведення загальних приписів норм права в суб'єктивні права і юридичні обов'язки, визначають повноваження та міру юридичної відповідальності для конкретних осіб, сприяють реалізації їх волі, та задоволенню інтересів суб'єктів.

При цьому центром загальних юридичних зв'язків, що складають основу правовідносин, є правовий статус особи.

Правовідносини в механізмі правового регулювання виконують такі функції:

- визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права в цей момент;

- закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або можуть додержуватися особи;

- виступають умовою для можливого приведення в дію спеціальних юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності.

Таким чином, правовідносини в механізмі правового регулювання - це засіб "переведення)) загальних правил норм права у площину суб'єктивних прав і юридичних обов'язків для даних суб'єктів.

Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання.

Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків - це фактична поведінка суб'єктів права пов'язана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків.

Така реалізація може здійснюватись двома способами:

O активний-вчинення дій, що дозволяються чи до яких зобов'язують (використання суб'єктивних прав або виконання юридичних обов'язків. Наприклад, брати участь у виборах органів влади або сплачувати податки);

O пасивний - утримання від заборонених дій (додержання заборон. Наприклад, норми кримінального права реалізуються тоді, коли громадяни не вчиняють протиправних дій).

Таким чином, акти безпосередньої реалізації втілюються в життя у формах використання наданих нормами права можливостей, виконання обов'язків, додержання заборон. Саме з їх допомогою відбувається "переведення" розпоряджень норм права (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на що і було спрямоване правове регулювання.

Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання

Більшість науковців схиляється до думки, що у процесі правового регулювання можлива (але не обов'язкова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні державно-владного акта - акта застосування норм права, що забезпечує виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Акти застосування норм права мають форму рішень, розпоряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загальні права і обов'язки, а також, якщо це необхідно, індивідуалізуються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуалізація здійснюється від імені держави як вимога, що може бути у разі необхідності виконана і примусово.

Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання використовуються в таких випадках:

1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Якщо суб'єкти права не в змозі самі реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, держава в особі компетентних органів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призначення пенсій, відправлення правосуддя);

2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться неправомірно: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридична відповідальність, передбачена нормами права за їх порушення, тобто встановлюється персональна відповідальність правопорушників. Саме за таких умов акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання.

Отже, саме завдяки акту застосування норм права встановлюються (змінюються або припиняються) права та обов'язки конкретних суб'єктів правовідносин або визначається міра юридичної відповідальності конкретної особи за вчинене нею правопорушення.

Покращення функціонування механізму правового регулювання забезпечується законністю, державною дисципліною, які разом з правосвідомістю і правовою культурою є обов'язковими протягом усієї його дії.

Критерієм ефективності норм права (і права в цілому) є рівень досягнення результатів.

Цілями правового регулювання є:

- регламентація, за допомогою юридичних засобів, існуючих суспільних відносин;

- стимулювання розвитку існуючих суспільних відносин;

- створення умов для виникнення та розвитку нових типів і форм суспільних відносин;

- заборона та припинення дії суспільних відносин, що є суспільно небезпечними чи шкідливими.

Порівнюючи фактичні результати дії норм права з тими цілями, що ставилися при їх виданні можна зробити висновок про ефективність або неефективність норми права. Рівень досягнення цілей і буде визначати - рівень ефективності норми права.

До основних факторів, що впливають на ефективність правового регулювання відносяться такі:

- відповідність норм права рівню соціально-економічного розвитку суспільства. Створення норми права є продуктом свідомої діяльності людей, а тому економічні закономірності розвитку суспільства можуть або об'єктивно правильно визначатися і відбиватися в праві або спотворюватись (умисно чи неумисно). Останнє, призводить до появи норм, що не відповідають економічним вимогам певного етапу розвитку суспільства. Практика свідчить про те, що такі норми, як правило, з часом змінюються з метою забезпечення їх відповідності реальним вимогам соціально-економічного розвитку суспільства, або ж просто скасовуються;

- рівень досконалості законодавства. Чим досконаліше законодавство, тим швидше і повніше будуть досягатися цілі, що були визначені при виданні конкретних норм права. Удосконалення процесу правотворчості передбачає, що з урахуванням високого рівня законодавчої техніки, в нормах права найбільш повно закріплюються інтереси суспільства та закономірності, в межах яких вони будуть діяти. Від правильного вибору правових засобів залежить, в кінцевому рахунку, ступінь досягнення мети правового регулювання, а відповідно, і ефективність права в цілому. Недооцінка, неправильний вибір юридичних засобів, прийомів, закладених у нормативній основі правового регулювання, призводить до виникнення проблем при реалізації норм права та зниженню ефективності правового регулювання;

- рівень правової культури в суспільстві. Цей фактор впливає і на режим законності при правотворенні та правозастосуванні, І на рівень правосвідомості суб'єктів правозастосовної діяльності, а також на низку інших явищ. Сутність правової культури виявляється в тому, що всі учасники правових відносин зобов'язані знати зміст норм права, що регулюють ці відносини, чітко усвідомлювати свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки і неухильно дотримуватись останніх, а також уявляти наслідки додержання та недодержання правових вимог. Цілком зрозуміло, що не можуть бути ефективними правові вимоги, адресати яких, у потрібних масштабах, не інформовані про їх зміст, або ж зовсім не мають про них ніякого уявлення. Разом з тим, самі по собі, знання норм права учасниками правовідносин, ще не забезпечить їх ефективне виконання. Вся діяльність у сфері правового регулювання має бути зорієнтована на принципи законності та їх практичну реалізацію. Законність це режим точного та неухильного здійснення норм права у результаті дотримання якого в суспільстві встановлюється правовий порядок. Пріоритетні напрями правового регулювання у сфері охорони суспільного порядку в сучасній Україні:

- охорона та захист прав і свобод людини та громадянина;

- попередження правопорушень;

- протидія злочинності.

Схожі статті




Теорія держави та права - Гіда Є. O. - 3. Правовідносини в механізмі правового регулювання

Предыдущая | Следующая