Теорія держави та права - Гіда Є. O. - 3.1.1.4. Особливості правової просвіти та її роль у подоланні правового нігілізму

Правова освіта - це структурний компонент освіти в Україні, процес набуття правових знань, навичок і вмінь, формування поваги до права, закону, прав і свобод людини та громадянина, відповідних правових орієнтацій та оцінок, правових установок поведінки та їх мотивації правомірної поведінки тощо.

В Україні правова освіта є обов'язковим елементом навчально-виховного процесу в усіх дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих закладах освіти, закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Правова освіта забезпечується:

- органічним поєднанням правової освіти із загальною середньою і професійною освітою, культурою, політичним, економічним, моральним, естетичним та іншими формами виховання;

- відкритістю та доступністю до інформації про державу і право, про процеси у державно-правовій сфері;

- систематичністю та безперервністю поширення і набуття знань про державу і право;

- участю юристів та їх об'єднань у поширенні правових знань;

- організаційними та методичними заходами міністерств і відомств, місцевих органів державного управління і самоврядування, закладів освіти, наукових установ, підприємств і організацій1.

Правова просвіта - це єдина загальнодержавна система вивчення законодавства, що охоплює всі верстви населення та всіх державних службовців. Правовий всеобуч і правова просвіта - за своєю суттю одно й те ж. Правова просвіта, як і правове виховання, являє собою процес засвоєння знань про основи держави і права, виховання у громадян поваги до закону, прав людини, небайдужого ставлення до порушень законності і правопорядку. Правова просвіта - необхідний елемент правової культури, умова правової вихованості особи. На всіх рівнях освіти повинно проводитися правове навчання.

У зв'язку з необхідністю підвищення рівня правової культури депутатського корпусу, а також працівників виконкомів рад народних депутатів і державної адміністрації виникла необхідність у їх професійній правовій підготовці.

Перехід до ринкових відносин викликав необхідність у правовій освіті керівників, фахівців, посадових осіб комерційних корпорацій. Правова освіта посадових осіб має на меті не тільки оволодіння мінімумом правових знань, а й ставлення до їх використання: всі управлінські рішення мають відповідати "літері" і "духу" закону.

Функції правової просвіти:

- правова освіта і виховання молоді;

- правова освіта депутатського корпусу всіх рівнів;

- правова освіта працівників органів виконавчої влади на місцях;

- правова освіта працівників органів управління громадських організацій;

- правова освіта посадових осіб комерційних корпорацій - асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань;

- правова освіта правопорушників у місцях позбавлення волі та ін.;

- методичне забезпечення правового всеобучу (підтримання сукупності сучасних принципів, форм, методів і способів правової освіти та інформації, активна участь у їх здійсненні).

Юридичні установи (міліція, прокуратура, суд, нотаріальна контора, юридична фірма) покликані організувати конкретну участь юристів-практиків і вчених у роз'ясненні населенню актів законодавства, інформуванні громадян про стан охорони правопорядку тощо.

Важливо, не лише ознайомитися зі змістом норм права, слід також, впровадити в громадську свідомість випробувані часом і перевірені практикою правові аксіоми.

Однією з цілей правової освіти є подолання правового нігілізму - антипода правової культури.

Правовий нігілізм - це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір.

Ігнорування закону зі злочинною метою - самостійна форма деформації правосвідомості. Разом з тим, правовий нігілізм породжує правопорушення, в тому числі злочини.

Явища правового нігілізму (невизнання законів, негативне ставлення до права) - найбільш поширена і укорінена форма деформації правосвідомості населення в державах з авторитарним і тоталітарним режимами.

На цей час причинами прояву правового нігілізму в Україні можна вважати:

- невпорядкованість законодавства, його нестабільність і суперечливість;

- низький рівень правової культури суспільства та індивіда;

- слабкість механізму приведення в дію прийнятих нормативно-правових актів та ін.

Спеціальними засобами, що сприяють зведенню до мінімуму правового нігілізму, необхідно назвати:

- якість законів та інших нормативно-правових актів. Забезпечення належної ролі закону в системі нормативно-правових актів. Наявність стабільності та однаковості в регулюванні суспільних відносин;

- авторитет державної влади і налагодженість механізму її дії. Наявність розвинутої державної структури, здатної забезпечити виконання права. Вдосконалення системи правоохоронних органів і правозастосовної діяльності. Зміцнення законності. Підвищення ролі суду;

- високий рівень правосвідомості, який дозволив би закону працювати. Збереження самобутності правової культури. Поліпшення системи правової інформації, професійного навчання і виховання юристів, інших посадових осіб, що діють у сфері правоохоронної діяльності.

Необхідна систематична робота з підвищення рівня професійної культури всіх суб'єктів правоохоронної системи, що сприятиме подоланню недовіри населення до правоохоронних органів. Додержання закону стане вигіднішим, ніж його порушення, коли зміцниться надійність права, що означає, з одного боку захист набутих прав, а з іншого - можливість будь-якого громадянина, який не має юридичної освіти, знати свої права. Надійність права припускає також стабільність правопорядку і можливість передбачати зміст конкретних юридичних рішень.

Значної шкоди формуванню правової держави наносить правовий популізм, що може виникнути через закріплення в юридичних нормах декларативних стимулів (прав, свобод, заохочень, переваг, пільг і т. п.) або обмежень (обов'язків, заборон, призупинень, покарань і т. д.), що згодом сприймаються й оцінюються більшістю громадян як нереальні обіцянки. Юридичне слово і юридична справа тут розходяться, зайвий раз доводячи, що популістський нормативно-правовий акт спрямований не на упорядкування суспільних відносин і не на розв'язання актуальних соціальних проблем, а на підвищення політичного рейтингу конкретної посадової особи або на те, щоб усіма способами залишитись при владі.

Форми прояву правового популізму не обмежуються лише прийняттям нормативно-правових актів. Правовий популізм може полягати й у накладенні вето з боку президента на окремі закони, і у відхиленні парламентом президентських поправок до законопроектів, і у висновку різного роду конституційних "угод", і в інших випадках, коли "право" використовується для приховання реальних політичних задумів, для формування привабливого іміджу того чи іншого політика. Отже, правовому популізму властиві всі ті риси, що і популізму як політичному явищу. Разом з тим для правового популізму характерна власна специфіка, оскільки він не узгоджується з об'єктивно існуючими інтересами і очікуваннями громадян, суперечить структурі сформованих відносин, культурі суспільства і як наслідок дискредитує право як соціальну цінність, що значною мірою впливає на поширення правового нігілізму та знижує ефективність правового регулювання. Тому правовий популізм - "міна уповільненої дії", підкладена під ідеї демократії та правової держави.

Негативний вплив на розвиток держави як демократичної, правової має і правовий романтизм, чи юридичний фетишизм, як показник низького рівня правової культури, як форма прояву правового нігілізму. Вони полягають у перебільшенні ролі юридичних заходів, дії законів, права в житті суспільства. Частина населення пов'язує вирішення власних проблем з прийняттям правильних нормативно-правових актів. Але право, закони, кодекси самі по собі не вирішують життєво важливі проблеми, а тільки створюють умови для їх цивілізованого вирішення: без активної діяльності самих громадян, суб'єктів перетворення норм права у життя, високого рівня їх правової культури норми права нічого не варті.

Схожі статті




Теорія держави та права - Гіда Є. O. - 3.1.1.4. Особливості правової просвіти та її роль у подоланні правового нігілізму

Предыдущая | Следующая