Стратегічне управління - Міщенко А. П. - 7.7.2. Пошук кращих методів здійснення стратегії

Ефективна реалізація стратегії припускає вирішення багатьох проблем і завдань на основі застосування найсучасніших підходів, методів і моделей. Серед відносно нових методологічних підходів можна назвати:

- реінжиніринг бізнес-процесів (Business Process Reengineering).

- АВС/АВМ - методологію (Activity Based Costing / Activity Based Management).

- методологію загального управління якістю (Total Quality Management).

- методи управління знаннями (Knowledge Management).

Перераховані підходи необхідно розглядати і використовувати як ефективні дії щодо професійної реалізації стратегії.

Реінжиніринг бізнес-процесів (BPR) - це реконструювання або створення нових бізнес-процесів з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Відмітною рисою цього підходу, порівняно з іншими методами процесного управління, є спрямованість на кардинальну зміну бізнес-процесів, а не на поступове їх поліпшення (табл. 7 4) [65].

Таблиця 7.4

Відмінності між удосконаленням і реінжинірингом

ПараметрУдосконаленняРеінжиніринг
Рівень змінНарощуванийРадикальний
Початкова точкаІснуючий процес"Чистий аркуш"
Частота змінБезупинно/одночасноОдночасно
Необхідний часКороткийТривалий
НапрямокЗнизу вверхЗверху вниз
ОхопленняВузьке, на рівні

функцій		Широке,

Між функціональне
РизикПомірнийВисокий
Основний засібСтатистичне управлінняІнформаційні технології
Тип змінКультурнийКультурне/структурний

До основних принципових положень реінжинірингу бізнес-процесів відносять: перебудову бізнес-процесів, що здійснюється з "чистого аркуша", тобто без врахування попередніх напрацювань; ВРЯ, що ставить усе під сумнів, включаючи загальноприйняті положення; зміни бізнес-процесів, які здійснюються на основі широкого використання сучасних інформаційних технологій; ВРИ, що реалізується зверху вниз високопрофесійними командами і передбачає творчий підхід до справи.

Застосування методу реінжинірингу бізнес-процесів може мати ряд позитивних наслідків:

- зменшується кількість рівнів управління, тобто відбувається "сплощення" структури управління і, як наслідок, розширення діапазону контролю (числа співробітників, безпосередньо підлеглих менеджеру);

- багатоплановість роботи окремого співробітника приводить до збагачення його роботи, що слугує додатковим мотиваційним фактором;

- співробітникам делегуються додаткові повноваження, що дозволяє їм багато рішень приймати самостійно, без узгодження з вищестоящим керівником;

- ефективність роботи співробітника оцінюється за досягнутими результатами, а не за його участю в діяльності;

- змінюються критерії підвищення в посаді: від ефективності виконання роботи до спроможності виконувати роботу та ін.

Реінжиніринг бізнес-процесів спрямований на досягнення високих результатів за рахунок удосконалення виконання всіх процесів, реалізованих в організації.

АВС/АВМ - методологія. Ця методологія виникла на базі бухгалтерського й управлінського обліку і перетворилася в ефективний засіб стратегічного управління компаніями. Існуючі підходи управління витратами не відбивають істинної картини економіки виробництва продукції. Так, при порівнянні витрат, розрахованих традиційними методами і на основі АВС/АВМ-методології виявляються значні відмінності (від 50% і більше). Тому призначення методології АВС/АВМ - точний облік і аналіз вартості продукції, робіт і послуг на основі функцій (чи процесів) і ресурсів, використовуваних у функціях (чи процесах). Методологія АВС/АВМ будується на основі системного підходу до аналізу всіх операцій, реалізованих в організації, і визначенню тих дій, що створюють вартість. Після такого аналізу можна правильно розподілити витрати і в остаточному підсумку точно визначити рентабельність виробу, продукції, підрозділу або навіть усієї стратегічної бізнес-одиниці. Методологія АВС/АВМ - це сукупність методів управління вартістю і підвищення економічної ефективності процесів управління в організації.

Методологія загального управління якістю (TQM). Існує багато визначень TQM. Найбільш повне і відповідне сьогоднішньому розумінню даного поняття визначення таке: TQM - це організаційна стратегія, пов'язана з певними методами і яка дозволяє постачати споживачам якісні товари/послуги. TQM - це стратегія, яка формулюється вищим керівництвом і її дотримується вся організація. Відмінність TQM від традиційної орієнтації на обслуговування клієнтів полягає в тому, що TQM враховує інтереси всіх учасників певного технологічного процесу (споживачів, постачальників, посередників, працівників організації). По суті, TQM стає домінуючою складовою організаційної культури.

Один з основних принципів TQM полягає в тому, що якість визначає споживач, а не фірма-виробник або її відділ технічного контролю. Іншими словами, продукт (послуга) повинний відповідати очікуванням клієнта. А оскільки очікування кожного клієнта індивідуальні, то мета системи TQM - задоволення потреб (тобто продукції) усіх клієнтів.

Слід також зазначити, що система TQM - це управлінський підхід, а не звичайна система контролю якості. Керувати розробкою і впровадженням проекту повинен один із представників топ-менеджменту, а участь у його реалізації повинен брати практично кожен працівник організації.

Методи управління знаннями. Це відносно новий міждисциплінарний напрямок, у рамках якого розробляються і впроваджуються підходи і рішення, що стосуються того, як організація набуває знань. Основні джерела знань організації - це досвід і вміння співробітників, інформація, якою вони володіють, і зовнішні джерела. У широкому розумінні утворення організації, що створює знання - це проблема зміни організаційної культури. Термін "управління знаннями" визначають як сукупність зусиль, спрямованих на збільшення і підвищення ефективності використання інтелектуального капіталу організації, що у ринкових умовах стає найбільш цінним, високоефективним і мобільним капіталом.

Виділяють дві стратегії управління знаннями: стратегія кодифікації (знання заносяться в бази даних комп'ютера, і ними може користуватися будь-який співробітник фірми); стратегія персоніфікації (співробітники акумулюють знання і можуть передавати їх у процесі вирішення одного завдання чи діалогу). Зазначені стратегії управління знаннями повинні добре кореспондуватися із загальною (діловою, функціональною) стратегією фірми.

Схожі статті




Стратегічне управління - Міщенко А. П. - 7.7.2. Пошук кращих методів здійснення стратегії

Предыдущая | Следующая