Соціологія - Макеєв С. О. - Рефлексивність

Описані Г. Гарфінкелем експерименти включеного спостереження, вельми прості у своїй процедурній основі, виявилися продуктивними для розкриття змісту і функцій фонових очікувань у соціальній взаємодії.

1. Фонові очікування становлять описи членами суспільства структур взаємодії, які "бачаться, але не помічаються", постійно наявні під час взаємодії, але не усвідомлюються (тобто образи дії, особистості, об'єкта тощо).

2. Такі образи дії, особистості, об'єкта соціально схвалені, однакові для всіх членів соціальної спільноти, в межах якої вони виникли і функціонують. Зміст фонових очікувань - ця "природна" мораль групи (моральні правила, санкціоновані групою) - визначається місцем цієї групи в системі соціальних зв'язків.

3. Описи зумовлені цілями взаємодії і "достатні для практичних цілей".

4. Функції фонових очікувань:

А) стандартизація і типізація будь-якої будеиної взаємодії, наприклад взаємодія за правилами давніх приятелів, за правилами подружніх, офіційних, сексуальних, ворожих стосунків тощо;

Б) орієнтація і координація взаємодії;

В) виявлення відхилень від нормального перебігу подій, дезорганізація спілкування;

Г) корекція перебігу взаємодії і відтворення умов для успішної (санкціонованої) поведінки.

5. Фонові очікування тісно пов'язані з "соціальними афектами".

Індивід може реагувати на виявлення дезорганізації щоденної взаємодії заціпенінням, збентеженням, гнівом. Проте частіше він прагне від коригувати, перетворити її на раціонально пояснювану, зрозумівши принципи та правила, що їх дотримувався партнер, руйнуючи нормальний перебіг взаємодії. Г. Гарфінкель вважає, що всі учасники виходять з фундаментальної передумови: реальні дії людей - завжди раціональні дії у певній мовній грі. Так, в описаних вище прикладах взаємодія, що почалася за правилом зустрічі давніх приятелів, трансформувалася у взаємодію за правилом поводження з хворою людиною, в іншому випадку - звичайна бесіда перетворилася на сексуальну взаємодію. Соціолог доходить висновку, що зміна очікувань перетворює одну реальну сукупність фактів, які сприймаються, на іншу. Будь-яка можлива модифікація повсякденних очікувань відкриває нові можливості для подальшої діяльності, а індивіди стикаються з новою об'єктивною структурою середовища, породженою цими змінами. Іншими словами, будь-яка типологічна інтерпретація тягне за собою певну систему інших типів (людей, мотивів, ситуацій, дій), сукупність яких становить життєво-практичну версію соціальної структури суспільства в цілому.

Рефлексивність

Г. Гарфінкель не обмежився дослідженням змісту і функцій фонових очікувань. Його цікавило питання, як вони формуються "у внутрішньому часі" взаємодії, тому він досліджував умови і способи виникнення їх у конкретній ситуації.

Етнометодолог стверджує, що структури соціальної взаємодії виникають лише у процесі їхнього "опису", інтерпретації. Правила виходять з "обставин їх застосування"; вони виробляються під час самої діяльності, яку організовують. Правила не можуть бути вилучені з контексту, а потім об'єктивовані як такі. Процес набуття взаємодією властивості систематичності розгортається під час досягнення згоди щодо основних принципів опису такої взаємодії. Цей процес називають рефлексивністю. Сутність її, за Г. Гарфінкелем, полягає в тому, що "опис, оскільки він є кон-ституюючою частиною обставин, які описує, остільки різними способами неминуче виробляє ці обставини і своєю чергою виробляється ними".

Щоб зрозуміти мовну комунікацію, наголошує Г. Гарфінкель, слід звернути увагу не на те, що говорили і що було предметом бесіди, а на те, як говорили індивіди. Автор пояснює це "як": іронічно, метафорично, алегорично, розповідально, жартома, дискутуючи, у формі запитань і відповідей, двозначно тощо. Взаємне порозуміння виробляється під час "говоріння за правилами" відповідно до фонових очікувань як певної моделі розмови (розпові-дальної, метафоричної, іронічної тощо). Причому кожний актуальний вислів інтерпретується як свідчення, як вказівка на модель, яка водночас і існує, і виробляється під час розмови. Це формальні властивості буденної розмови, будь-якої практичної дії, які виявляються незалежно від змісту. "Серед своїх повсякденних справ, - зауважує Г. Гарфінкель, - індивіди беруть на віру той факт, що сказане ними буде розшифроване відповідно до методів, якими користуються учасники розмови для виявлення у сказаному його чіткого, зрозумілого, планомірного характеру, оскільки сказане розглядається як підтвердження юрисдикції певних правил - як раціональне". Суттєво, таким чином, "розмовляти за правилами", розуміти одне одного і визнавати сказане як сказане за правилами.

Схожі статті




Соціологія - Макеєв С. О. - Рефлексивність

Предыдущая | Следующая