Соціологія - Макеєв С. О. - Функції соціального мікросередовища особистості

Як посередник у системі відносин суспільства і особистості соціальне мікросередовище виконує низку функцій, які забезпечують, з одного боку, інтеграцію індивіда в суспільну систему, а з іншого - збереження в колективних формах життя індивідуальних особливостей кожної людини, які не можуть безпосередньо оцінюватися і реалізовуватися у знеособлених великих соціальних групах. У зв'язку з цим здається безпредметною одвічна методологічна суперечка про те, чи кожен індивід є особистістю, чи особистість, відповідно до повсякденного розуміння, - це видатна людина, що своєю непересічністю заслужила право називатися "особистістю". Особистість має можливість як унікальної самоактуалізації в суспільному масштабі, коли її надзвичайні якості здобувають широке суспільне визнання, так і самоактуалізації в соціальному мікросередовищі, в різних малих групах (сім'я, виробнича група та ін.).

До того ж обидва способи самоактуалізації особистості в суспільстві мають своїх прихильників. Так, дослідження життєвої перспективи молоді, проведені в Україні та Росії в 1985- 1991 рр. (Євген Головаха, Володимир Магун), показали, що більшість старшокласників, визначаючи свою перспективу, вважають достатнім визнання з боку сім'ї, друзів, знайомих, але при цьому значна частина опитаних розраховували на широке суспільне визнання, загальну пошану та повагу нащадків.

Як універсальне "поле самоактуалізації" особистості соціальне мікросередовище разом з тим визначає і межі індивідуальної самореалізації, зумовлені її похідним характером від більш широкого соціального середовища, що визначає основні форми стосунків між людьми в конкретних соціально-історичних умовах (економічні, державно-політичні, етнокультурні тощо). При цьому мікросередовище виконує функцію нормативного обмеження індивідуальної поведінки в межах прийнятої в суспільстві нормативної системи. Нормативно обмежуючи стиль життя своїх членів, мала група здійснює контроль за тим, щоб ніхто суттєво не відхилявся від прийнятих норм і вимог.

Поряд з обмеженням соціальної поведінки індивідів нормами соціального мікросередовища малі групи виконують також функцію індивідуалізації загальносоціальних вимог до особистості, здійснюючи вибіркову соціальну регуляцію свідомості та поведінки індивіда (на відміну від узагальненого регулятивного впливу з боку більш широких соціальних спільнот).

Вибірковість виявляється не тільки в індивідуалізованому впливові малих груп на особистість, а й у системі ставлення самої особистості до власного соціального мікросередовища. Порівнюючи та оцінюючи різні групи, в яких йому доводиться взаємодіяти з іншими людьми або про які він має досить переконливу інформацію, індивід одні з них визнає як ціннісно-нормативний стандарт власної свідомості й поведінки, а інші відкидає як такі, що не відповідають його життєвим орієнтаціям, планам та зразкам поведінки. Причини і закономірності особистого вибору зумовлені функцією референтності групи для особистості.

Особистість та референтні групи

Соціальні групи, що відповідають ідеальним уявленням людини про сприятливе для неї середовище існування та самореалізації, одержали назву референтних. Походження цього терміна, введеного у науковий обіг Г. Хайманом у 1942 р., пов'язане з буквальним значенням слова "реферування" (просіювання). Мала група, яка немовби "просіює" через себе цінності суспільства і надає індивідові найбільш близькі для нього орієнтири свідомості та поведінки, є референтною. Референтні групи, що визначають зразки поведінки людини, можуть бути реальними або вигаданими, існуючими тепер або в минулому; індивід може належати до них або намагатися стати їхнім членом.

Головна особливість референтних груп полягає в тому, що вони задають такий стиль життя, який людині хотілося б відтворювати у своїй поведінці. Зіставляючи свій стиль життя з вимогами референтної групи, особистість намагається внести до нього корективи, що наближають реальну поведінку до ідеальних зразків. Референтність групи сприяє соціальній адаптації, даючи людині можливість одержати готові зразки поведінки, вироблені та апробовані тими чи іншими групами. Проте в деяких випадках, коли готові шаблони поведінки, взяті з "арсеналу" референтних груп, суперечать вимогам нового соціального оточення індивіда, референтність стає перешкодою для нормальної адаптації. Внаслідок цього, наприклад, багато ранніх шлюбів виявляються невдалими, оскільки референтними для молодого подружжя залишаються сім'ї їхніх батьків і вони намагаються слідувати старим зразкам (поведінки в сім'ї), які окремо можуть бути цілком задовільними, але в новій нуклеарній сім'ї стають джерелом постійних суперечок та конфліктів.

Якщо реальна група е для індивіда водночас і референтною, то це веде до перетворення зовнішнього щодо індивіда нормативного обмеження поведінки на нормативний самоконтроль. Тому людина, що діє врозріз з очікуваннями референтної групи, водночас порушує і свої внутрішні норми моралі та поведінки й опиняється під дією подвійного контролю. Таким чином рефе-рентність малої групи дає їй змогу виконувати і функцію нормативного обмеження, і функцію індивідуалізації загальносоціаль-них норм, здійснювати ефективний контроль, що підсилюється самоконтролем особистості.

Схожі статті




Соціологія - Макеєв С. О. - Функції соціального мікросередовища особистості

Предыдущая | Следующая