Соціологія - Кузьменко Т. М. - Типологія девіантної поведінки

Девіації поділяють на індивідуальні та Групові.

Індивідуальне відхилення

Окремий індивід відкидає норми своєї субкультури

Групове відхилення

Розглядається як конформна поведінка члена деві-антної групи щодо її субкультури

У реальному житті ці два типи відхилень найчастіше взаємно перетинаються.

Первинна девіація

Поведінка з відхиленням, яка загалом відповідає культурним нормам, прийнятим у суспільстві. Відхилення незначні і терпимі. Соціальним середовищем індивід не визначається як девіант і сам не вважає себе таким.

Це відхилення сприймається як маленька витівка, ексцентричність чи помилка (незначна). Індивід продовжує жити колишнім життям, займати те саме місце в системі статусів і ролей, як і раніше взаємодіяти з членами групи. Девіанти залишаються первинними доти поки їх дії укладаються в межах соціально прийнятої ролі.

Вторинна девіація

Відхилення від існуючих у групі норм, яке соціально визначається як девіантне. Особа при цьому ідентифікується як девіант. Іноді у разі здійснення навіть єдиної дії (згвалтування, гомосексуалізм, вживання наркотиків і т. д.) або помилкового звинувачення, до індивіда приклеюється ярлик девіанта. Варто одержати ярлик девіанта, як одразу з'являється тенденція до переривання багатьох соціальних зв'язків із групою і навіть можлива ізоляція. Таким чином, вторинне відхилення може змінити все життя людини.

Концепція первинного і вторинного відхилення вперше була сформульована і детально розроблена Ховардом Полом Беккером.

"...Соціальні групи створюють девіантність, створюючи правила, порушення яких становить відхилення, застосовуючи ці правила до окремих індивідів і наклеюючи на них ярлик аутсайдерів. Із цього погляду, девіантність - це не властивість дії індивіда, а радше наслідок застосування іншими індивідами правил і санкцій до "порушника". Девіант - це той, на кого вдалося наклеїти цей ярлик; девіантна (та, що відхиляється) поведінка - це поведінка, на яку люди наклеїли ярлик девіантної"*287.

*287: {Беккер Г. Девиантность как следствие "наклеивания ярлыков" // Контексты современности - II: Хрестоматия. / Сост. и ред. С. А. Ерофеев. - К., 2001. - С. 144-146.}

На думку В. Добренькова та А. Кравченка, девіантна поведінка (в широкому значенні) має три більш конкретні форми порушення соціальних норм*288:

*288: {Добреньков В. И., Кравчанко А. И. Социология: в 3 т. - Т.3: Социальные институты и процессы. - М., 2000. - С. 448-449.}

O Власне девіантна, або девіантна у вузькому значенні слова, Тобто такі поведінкові відхилення (не значні), які не зумовлюють кримінального та адміністративного покарання;

O Делінквентна поведінка - протиправні вчинки, які не є у власному значенні слова злочином, вони Караються в адміністративному порядку;

O Кримінальна, або злочинна поведінка - поведінка, вчинки, які можна класифікувати як Злочин.

На думку Я. Гілінського, поведінка з відхиленням може бути як зі знаком "мінус" (негативна), так і зі знаком "плюс" (позитивна - соціальна, наукова, технічна, художня творчість)*289.

*289: {Социология в России / Под ред. В. А. Ядова. - М., 1998. - С. 595-601.}

Отже, поведінкою з відхиленням може бути і творчість, особливо її видатні форми, їх назвали - інваріантними.

По-перше, власне творчість є запереченням норми.

По-друге, творці принципово нового майже всі відрізняються Відхиленням Від прийнятих у суспільстві норм поведінки.

Таким чином, поняття девіації з введенням до нього і творчості й інших форм порушення стандартів призвело до того, що великий перелік явищ та маса людей характеризуються як відхилення від норми. І в цьому плані може бути нормою за масштабом, тому проблема девіації та девіантної поведінки є постійно незавершеною.

Схожі статті




Соціологія - Кузьменко Т. М. - Типологія девіантної поведінки

Предыдущая | Следующая