Соціологія - Кузьменко Т. М. - Стадії соціалізації

П. Бергер і Т. Лукман розрізняють два етапи соціалізації - первинний і вторинний.

Первинна соціалізації відбувається в дитинстві. Цей процес має виражене емоційне забарвлення. Під час первинної соціалізації не виникає проблем з ідентифікацією, тому що немає вибору "значущих інших". Первинна соціалізація закінчується, коли в дитини формується поняття "узагальненого іншого".

Вторинна соціалізація - входження людини в нові сектори суспільства, у якому живе. Вона може сама обирати об'єкт для ідентифікації, цей вибір більш раціональний2.

На думку соціологів, соціалізація ніколи не буває повною і ніколи не завершується.

Первинна соціалізація - (сфера міжособистісних відносин) превалює в першій половині життя. Агенти соціалізації - безпосереднє близьке оточення людини: сім'я, родичі, однолітки, учителі.

Вторинна соціалізація - (сфера соціальних відносин). Превалює в другій половині життя. Агенти соціалізації - всі, що знаходяться за близьким оточенням людини: адміністрація, ВНЗ, ЗМІ, політичні партії...

Г. Андрєєва розрізняють три етапи соціалізації: дотрудовий, трудовий та післятрудовий.

СТАДІЇ ТА ІНСТИТУТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ*271

*271: {Солодовникова И. В. Социализация личности в зрелом возрасте: Опыт интерпретации // Социологические исследования. - 2006. - № 2. - С. 32-39.}

Стадія соціалізації

Інститути соціалізації

ДОТРУДОВА

Рання - від народження до вступу дитини до школи.

Стадія навчання, Що поєднує весь період юнацтва в широкому розумінні цього терміна.

Батьківська сім'я, дитячі дошкільні установи.

Школа, навчально-професійні установи; вищі навчальні заклади*272.

ТРУДОВА - охоплює весь період трудової діяльності людини.

Трудовий колектив, організація, власна сім'я.

ПІСЛЯТРУДОВА - пенсійний вік.

Громадські організації, сім'я дітей.

*272: {ВНЗ як інститут соціалізації, належить не тільки до дотрудової стадії, а, радше, займає проміжне положення між стадією навчання й трудовою.}

Найбільш дослідженою є дотрудова стадія соціалізації. Найменш розробленою - післятрудова.

Визначено, що індивіди у віці від 60 до 74 років - це люди похилого віку, від 75 до 90 - старі, а після 90 - довгожителі*273. Згідно з міжнародними критеріями (наприклад, ООН) населення країни вважається старим, якщо частка людей віком 65 років та старше перевищує 7 %, якщо в структурі суспільства 10-12 % громадян похилого віку - це демографічна старість суспільства. Для України цей показник - 12,5 %.

*273: {Ануфрієва Р. Соціальне становище осіб похилого віку //Українське суспільство 1994-2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. д. е. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. - К., 2004. - 705 с.}

Процес постаріння населення в Україні накладається на формування в суспільстві нових ціннісних орієнтацій та настанов. У осіб похилого віку знижується рівень соціально-психологічної адаптації. В період трансформаційних перетворень адаптація осіб похилого віку ускладнюється ще й особистісними проблемами: необхідністю розуміння представників нових молодих когорт, "узагальнених інших", які в цьому випадку виступають як суспільство загалом. З іншого боку, і суспільство повинно враховувати, "пристосовуватися" до того, що значну його частину становлять люди похилого віку, що вікова структура має вигляд "сивого суспільства". Це проблема і західних суспільств із розвиненою ринковою економікою.

Результати моніторингу Інституту соціології НАН України свідчать, що більшість людей похилого віку відчувають значний дискомфорт, негативні соціально-психологічні риси. їм властиві матеріальні проблеми. Вони висловлюють незадоволеність умовами життя, своїм становищем у суспільстві загалом. Українське суспільство характеризується:

O масовим зубожінням більшої частини населення, особливо людей пенсійного віку;

O руйнуванням традиційних життєвих цінностей і стереотипів поведінки, кризою менталітету;

O суб'єктивною неготовністю людей до ринкових відносин;

O соціальною незахищеністю та безпорадністю населення перед суспільними змінами*274.

*274: {Ануфрієва Р. Соціальне становище осіб похилого віку // Українське суспільство 1994-2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. д. е. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. - К., 2004. - 705 с. }

Стадії соціалізації

Соціалізація охоплює весь життєвий цикл людини, від самого народження. Проте окремі соціологи розглядають соціалізацію як процес, притаманний певним життєвим періодам.

Зокрема, Жан Піаже розрізняє періоди когнітивного розвитку особистості:

1) Від народження до 2 років - сенсомоторна стадія розвитку дитини (формується здатність зберігати в пам' яті образи предметів);

2) Від 2 до 7 років - Передопераціональна Стадія (навчання розуміти символи та їх значення);

3) Від 7 до 11 років - стадія конкретних операцій (вміння по-думки здійснювати дії, які раніше могли виконувати лише руками - підрахунок...);

4) Від 12 до 15 років - стадія формальних операцій (навчання логічному мисленню, осмислення майбутнього, розв' язання моральних проблем.).

Діти послідовно проходять ці стадії, але з різною швидкістю*275.

*275: {Смелзер Н. Социология. / Пер. с англ. - М., 1994. - С. 93-129.}

Е. Еріксон розрязняє вісім етапів в життєдіяльності людини, кожен з яких ставить перед особистістю виняткове завдання щодо формування певних психологічних характеристик. Криза, яка загрожує індивіду на кожному з етапів, може успішно розв' язатися чи ні. Суспільству та людині визначені рівнозначні ролі у формуванні особистості. Однак результати перших чотирьох періодів переважно детерміновані соціальним середовищем, а останніх чотирьох - внутрішніми, суб' єктивними факторами.


Схожі статті




Соціологія - Кузьменко Т. М. - Стадії соціалізації

Предыдущая | Следующая