Релігієзнавство - Лубський В. І. - Священство

У християнській релігійній обрядності таїнство шлюбу утвердилося порівняно пізно. Лише в XVI ст. склався його ритуал. Згідно із твердженням православних і католицьких священиків, це таїнство освячує шлюбний союз "іменем Божим", передає нареченим "благодать одностайності" в народженні й вихованні дітей.

Обряд одруження виник у період первісного ладу. Ще в давнину люди зверталися до "добрих духів" з проханням допомогти їм народити дітей, відігнавши "нечисту силу". Лякали цю "нечисту силу" вогнем, димом, водою, шумом. Пережитки ритуалу збереглися і в сучасному церковному шлюбному обряді: священик обмазує нареченого і наречену хрестом, обкурює їх димом ладану, наречені тримають при цьому запалені свічки.

Таїнство шлюбу - засіб впливу церкви на молодь і сім'ї віруючих, поширення релігійної моралі.

Священство

У православній і католицькій церквах священство є таїнством, у протестантизмі - обрядом. Священство - посвята у сан диякона, священика або єпископа. Рукоположений служитель культу після цього ніби стає посередником між Богом і людьми.

Обряд священства існував і в дохристиянських релігіях, був запозичений християнами в період утвердження перших релігійних громад і посідав значне місце. Після проголошення християнства державною релігією розпочалося становлення церковної ієрархії - священновладдя церковних чинів зверху донизу.

Католицька церква встановила свою власну ієрархію за феодальним зразком. Те ж саме можна сказати і щодо православ'я. У протестантизмі священновладдя спрощене, всі християнські релігії визнають божественне походження церковної ієрархії.

У християнстві священство здійснюється лише чоловіками і має трк ступені: диякон, пресвітер (священик), єпископ. Диякон - священнослужитель першого ступеня. Він бере участь у богослужінні, прислужує при таїнствах, але не має права робити це самостійно. Пресвітер (священик) може самостійно проводити богослужіння, обряди і шість таїнств із семи, визнаних у католицизмі й православ'ї, крім рукоположення. Єпископ - священнослужитель найвищої категорії, здійснює всі сім таїнств і має право висвячувати у сан диякона і пресвітера.

Малосвяття або соборування - помазання хворого освяченою оливою - єлеєм. У здійсненні цього таїнства є відмінність між православною і католицькою церквами. Згідно з ученням православної церкви малосвяття зцілює немощі духовні й тілесні - ті, які є наслідком гріхів; у католицизмі це таїнство - один із останніх обрядів переходу людини у вічне життя. В православ'ї малосвяття здійснюється над особами старшими 7 років, що хворіють тілесними або душевними хворобами (відчай, скорбота тощо).

Таїнство малосвяття в православній церкві спочатку здійснювалося сімома священиками. Вони запалювали свічки, читали сім молитов про одужання хворого, сім послань апостолів, сім віршів з Євангелія, потім сім раз змазували єлеєм хворого. Тепер цей обряд здійснює один священик, але як і раніше збереглися сім прохань за хворого, сім молитов.

Богослужіння - важливий елемент будь-якого релігійного культу у формі обрядових дій, церемоній. Процес богослужіння - звернення до Бога з метою одержання від нього підтримки. Досягається це завдяки загальним молитвам, заклинанням, ритуальним діям. При цьому служителі культу та всі присутні віруючі ніби "вступають у прямий контакт з Богом". Богослужіння провадиться у культових приміщеннях. Головне його призначення - прищепити віруючим думку про всесилля і могутність Бога та його служителів, про нікчемність людини та її залежність від Божої волі.

Схожі статті




Релігієзнавство - Лубський В. І. - Священство

Предыдущая | Следующая