Релігієзнавство - Лубський В. І. - Релігійний похоронний обряд

В основі обряду лежить віра в існування душі та загробного життя. Церква перетворила смерть людини в знаряддя духовного впливу на підкорення людей, встановивши складну процедуру похоронних обрядів (панахиди, читання псалмів над покійником тощо).

Християнські свята своїми назвами зобов'язані дванадцяти місяцям року. І належать до так званих свят, що їх церква відзначає урочистими богослужіннями.

Різдво Христове - це одне з основних свят християнства. Своїм походженням воно зобов'язане євангельським міфам про дивне народження Ісуса Христа - сина божого і водночас людини.

Міф про народження Христа своїми джерелами сягає у первісні культові дії. У Стародавньому Єгипті, наприклад, 6 січня святкували день народження бога води, рослинності, володаря загробного світу - Осіріса. В Стародавній Греції 6 січня святкували народження Діоніса. 25 грудня - день народження давнього іранського бога сонця, чистоти й правди - Мітри. Утверджуючись у різних країнах, свято Різдво Христове вбирало в себе обряди і звичаї інших релігій, а також народних свят, набуваючи особливих рис, що відповідали християнським догмам.

До Київської Русі свято прийшло разом з християнством в X ст. і злилося з зимовим старослов'янським святом - святками.

Православна церква всіляко намагалася замінити святки святом Різдва Христова, але існуючі у східних слов'ян свята і звичаї укорінилися настільки глибоко, що вона змушена була поєднувати церковні свята з народними. Так, колядки церква поєднала з Євангельським міфом віфлеємської зірки, котра сповіщала про народження Христа. "Язичницькі" колядки перетворилися в ходіння христославів із зіркою по домівках. Для прославлення Христа широко залучалися діти. Віруючі віддячували їх подарунками. Православна церква відводила цьому святу дуже важливе значення. Різдво, згідно з ученням церкви, - це друга пасха.

Головне значення в догматичному змісті цього свята церква відводить вченню про народження Ісуса Христа, який з'явився з метою спокутування гріхів людей і для того, щоб вказати людству шлях до спасіння. Весь зміст свята, його урочистого богослужіння має своєю метою довести віруючим, що всі земні страждання - наслідок гріхів роду людського, а вихід із тяжкого земного життя - в досягненні блаженства в загробному світі.

Хрещення Господнє

Це свято - одне з головних у християнстві, воно було проголошене в пам'ять хрещення Ісуса Христа в річці Іордан. Ця подія описується в Євангелії, причому досить суперечливо. На ранній стадії розвитку християнство взагалі не знало обряду хрещення. Його запозичено християнством із стародавніх культів. Окроплення водою існувало в багатьох дохристиянських релігіях. Одухотворюючи явища природи, наші далекі предки одухотворяли й воду - важливе джерело життя людини. Вона втамовувала спрагу, забезпечувала родючість полів. Але водні стихії інколи завдавали величезних збитків людям, нерідко загрожували їхньому життю.

У дохристиянських культах важлива роль відводилася обряду "очищення" людини від будь-якої "скверни", "нечисті" за допомогою води. Згідно із стародавніми віруваннями, вода мала очищувальну силу, вона очищала людей від "нечистої сили", "злих духів", що могли завдавати людям шкоди. Тому у стародавніх народів існував звичай окроплювати водою новонароджених.

Про здійснення хрещення християнами вперше згадується в християнській літературі кінця І - початку II ст. Але остаточно хрещення закріпилося лише в другій половині II ст. Тоді ж і виникає свято хрещення, пов'язане з хрещенням Ісуса Христа в Іордані. Свято хрещення було завжди дуже урочистим. Головний його обряд - освячення води. Воду святили в церкві і в ополонках. До ополонки рушав хрестовий хід, лунали урочисті молебни. Освячення води в храмах відбувається і у наші дні.

Схожі статті




Релігієзнавство - Лубський В. І. - Релігійний похоронний обряд

Предыдущая | Следующая