Релігієзнавство - Лубський В. І. - §4. Імаміти

Ця гілка шиїзму відноситься до "поміркованого" напрямку. Сьогодні це самий найчисленніший напрямок у шиїзмі. Його ідейними попередниками були ті шиїти, які проповідували, що "в силу божественного установлення імамат є прерогативою виключно роду Алі і передається шляхом "ясної вказівки" (ан-насс) вустами Пророка або попереднього імама".1 Імаміти визнають

' Прозоров М. С Ислам. Шиитская (имамитская) доктрина верховной власти. М., 1984, с. 204.

Дванадцять імамів. Вони вважають, що спасителем виступить дванадцятий імам Мухамед абуль Касим, який народився у 873 році в Багдаді і зник у віці дванадцяти років. З точки зору ортодоксального шиїтства це і є дванадцятий "прихований" імам, якому належить відкритись світу в ролі махді. Віруючі в дванадцятого імама носять назву "двунадесятників".

Імамітське віровчення зводиться до п'яти принципів або основ віри.

1. Вчення про єдиного Бога.

2. Віра в божественну справедливість.

3. Визнання пророчої місії Мухаммада.

4. Віра в воскресіння померлих, судний день і потойбічне життя.

5. Вчення про імамат, яке стало головним догматом імаміт-ського ісламу.

В основі імамітської доктрини лежить уявлення про божественну доктрину, божественну природу верховної влади. Розглядаючи імамат як "божественне установлення", як продовження пророцтва, імамітські богослови виходять з того, що божественне одкровення має два аспекти: зовнішній і внутрішній. Згодом вони збудували свою релігійну філософську доктрину, в якій імамат виступає як головна космічна сила. Це еманація вічного божественного світла. Імам є виконавець божественного веління. Він є духовним керівником, своєрідним центром, навколо якого обертаються всі сфери буття.

В наш час вчення імамітів є державною релігією в Ірані та Іраку. В країнах Азії імаміти живуть в Афганістані, Бахрейні, ОАС, Катарі, Кувейті, Лівані, Омані, Сирії, Саудівській Аравії, Бірмі, В'єтнамі, Таїланді, Індії, Азербайджані. В країнах Африки: в Єгипті, Судані, Ефіопії, Кенії.

§5. Зейдіти

Вони також відносяться до "поміркованого" напрямку в шиїзмі. Зейдіти помістили на свій прапор ім'я п'ятого імама Зейда ібн Алі. Зейд був нащадком Алі ібн Іаліба, онуком шиїтського мученика - імама Хусейна. В 740 році він встав на чолі повстання проти Омеядського халіфату, але в одній із сутичок з військами халіфа загинув. Послідовники Зейда і ті, хто потім до них приєднались, вибрали Зейда ібн Алі символом свого віровчення і культу. Після смерті Зейда ця течія розпалася на кілька угруповань, але всі зейдіти вважають, що після пророка ал-Хусейна імамат залишається в родині Алі. Повстання проти "тиранів", з не законних з точки зору шиїтів правителів, є обов'язком кожного істинно віруючого.

Але в богословських догматах зейдіти зайняли "помірковану" до сунітів позицію. Подальші політичні успіхи зейдітського руху сприяли усуненню розходжень серед зейдітів і виробленої їх особистої системи догматів. Зейдіти не виявляють ворожої нетерпимості по відношенню до сунізму, яка характерна для шиїз-му взагалі. Визнаючи, що імам повинен бути з роду Алі, вони в той самий час заперечують божественну природу Імамата і вважають, що імамом може бути будь-хто з роду Алідів. Більш того, зейдіти припускають факт існування одночасно кількох імамів в різних мусульманських країнах. В протилежність імамітам, вони не визнають вчення про "прихованого" імама, відкидають також приховування своїх релігійних поглядів. Зейдіти заперечують антропоморфізм і безумовне предвизначення. Всі ці фактори сприяли лояльному відношенню сунітських властей до зейдітів, не зважаючи на те, що збройні повстання вони виголошували як свій політичний принцип. Політична активність зейдітів не раз приводила до того, що вони ставали на чолі народних рухів. Одна з гілок зейдізму у 864 році утворила теократичну державу в Північно-Західному Ірані, яка проіснувала до середини дванадцятого століття. Друга гілка дала початок династії ідрисідів в Північно-Західній Африці (788-985) і в Йемені (901-962).

В наш час значна частина зейдітів проживає в Північному Ємені, де вони складають більшу половину населення. Великі зейдітські громади існують в Саудівській Аравії, Пакистані та інших країнах.

Схожі статті




Релігієзнавство - Лубський В. І. - §4. Імаміти

Предыдущая | Следующая