Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б. Є. - Потенціал рекомбінації

Потенціал гнучкості технології характеризує наявність властивості забезпечити потрібний рівень при перепал агоджуванні системи на виробництво модифікованої або принципово нової продукції. Відсутність вказаної властивості означає обмеження потенціалу розвитку системи за рівнем витрат на впровадження такого переходу (оскільки багато елементів системи вимагатимуть заміни), за рівнем витрат часу на реалізацію заходів (що означає втрати від зупинки виробництва на переозброєння чи реконструкцію), за рівнем забезпеченості персоналом (оскільки нова технологія потребує участі спеціалістів на стадії впровадження та перенавчання персоналу для подальшої експлуатації).

Потенціал рекомбінації

Потенціал рекомбінації відображує властивість системи піддаватися змінам, які впроваджуються з ціллю її вдосконалення з економічно виправданим рівнем витрат на реалізацію, за рахунок зміни сполучень наявних елементів системи. Чим складніше технологія, тим вище число можливих і потрібних для організації нового процесу комбінацій. З іншого боку, чим складніше та оригінальніше конструктивне рішення нової продукції, для якої будується нове виробництво, тим менше корисних комбінацій можна отримати використовуючи базову технологію. Отже, потенціал рекомбінації буде залежати від вказаного співвідношення. Відсутність потенціалу рекомбінації означає обмеження потенціалу розвитку системи в напрямку вдосконалення діючої технології виробництва існуючої та модифікованої продукції по якості, собівартості та трудомісткості.

Потенціал трансформації

Потенціал трансформації визначається як властивість системи піддаватися змінам з ціллю її вдосконалення з економічно виправданим рівнем витрат на реалізацію, за рахунок зміни конструкції окремих елементів шляхом заміни та модернізації. Відсутність потенціалу трансформації також означає обмеження потенціалу розвитку системи в названих вище напрямках, але на відміну від рекомбінації має більші обмеження щодо вартості заходів та наслідків зупинки виробництва.

Іноді технологію розподіляють на "технічну" та "економічну або агреговану", при цьому економічну технологію виділяють як "поняття, що позначає по суті залежність обсягу виробництва продукції від обсягів основних виробничих факторів" [94]. На наш погляд, це не зовсім вірно:

В умовах ринку обсяг виробництва далеко не завжди є найважливішим показником прогресивності технології, є рівень технологічно обумовленого браку, рівень якості готової продукції, рівень довговічності та надійності задіяної техніки, рівень витрат на виробництво, або витрат, які пов'язані з можливостями переналаштування обладнання або подальшого розвитку технології. Ніяку "технічну" технологію в умовах ринку не можна впроваджувати без відповідного економічного обгрунтування, яке повинно враховувати крім названих вище всі ринкові фактори попиту, які можуть обмежити показник обсягу виробництва розмірами обсягу реалізації. Тому "технічна" технологія у будь-якому розумінні повинна бути одночасно й "економічною". Для визначення максимуму, який може забезпечити існуюча технологія щодо певного виробу при існуючих умовах експлуатації, існує поняття виробничої потужності підприємства в цілому, або пропускної можливості окремого комплексу машин, то необхідності введення додаткової термінології з цього питання немає.

Розглянутий підхід приводить до класифікації технологій за ознаками вузької направленості: "працезберігаюча - зміна технології зв'язана тільки з підвищенням продуктивності праці при незмінній віддачі інших факторів; фондозберігаюча - зміна технології зв'язана тільки з підвищенням фондовіддачі; матеріалозберігаюча - зміна технології укладається в зниженні матеріалоємності виробництва; нейтральна - не специфікований на якому-небудь одному факторі процес підвищення їхньої сукупної ефективності" [94]. Па практиці усе це - єдина технологія, яка зберігає суспільну працю як живу, так і втілену в речі. Виділення їх окремо нічого не надає, вони, як правило, існують у комплексі, і у будь-якому разі результат буде визначатися у часі та грошах. Ніхто не буде економити ні працю, ні ресурси, якщо це приведе до того, що продукцію не будуть купувати.

Виходячи зі сказаного, ми повертаємось до того, що стратегію управління потенціалом розвитку неможливо відокремити від стратегії техніко-технологічного та фінансового розвитку, як виробничої та економічної складової загального потенціалу підприємства, що реалізується шляхом розробки заходів створення, втілення та використання потенціалу розвитку.

Якщо додержуватись прийнятої нами концепції побудови носія загального потенціалу (підприємства), то методичний підхід до оцінки потенціалу його розвитку мусить будуватися на послідовному аналізі усіх показників зверху до низу (від рівня зовнішніх обмежень та характеристик продукції, що виробляється підприємством, до показників окремого верстата, який є вузьким місцем виробництва). Після чого потрібна розробка конкретних заходів створення або використання потенціалу розвитку щодо кожного з елементів вказаного носія у зворотному порядку, починаючи з окремих верстатів і до цілісного господарчого комплексу, включаючи продукцію з її ринковими характеристиками. Слід відзначити, що розробка заходів стосовно створення або використання потенціалу розвитку окремої машини починається з вирішення технічних проблем та визначення відповідних показників. На останньому етапі визначаються очікувані техніко-економічні результати заходів.

Особливої уваги потребують заходи по відношенню до функціональних елементів, таких як система управління, виробництва, постачання, збуту, енергозабезпечення та інші. Загальний підхід до формування потенціалу функціональних елементів носія (у тому числі потенціалу розвитку) було надано у відповідному розділі даної роботи. Головним принципом при цьому було додержання рівних темпів зростання потенціалів розвитку, що забезпечує відсутність економічно невиправданих вкладень у розвиток окремих систем, який не може бути використаний найближчим часом.

Розробка заходів для кожної функціональної системи починається з показників рівня організації вказаної системи на відміну від таких часткових елементів, як окрема машина, верстат, технічна система. Наступним етапом в методичному підході до вирішення даної проблеми є визначення технічних характеристик, які відображують ефективність функціонування системи в цілому. На заключному етапі визначається економічний результат втілення або збільшення потенціалу розвитку функціональної системи.

Розробка заходів щодо підприємства в цілому вміщує питання управління та організації процесів виробництва й реалізації продукції, вибір форм та напрямку реалізації заходів збільшення та втілення потенціалу розвитку. На останньому етапі визначаються економічні показники господарської діяльності підприємства у сфері його розвитку та виробництва продукції.

Визначення і використання потенціалу розвитку продукції виконуються паралельно з визначенням характеристик кожного часткового або функціонального елементу на всіх стадіях технологічного процесу виготовлення та реалізації продукції. Воно вміщує такі характеристики продукції, як технічні показники її основних параметрів, показники призначення, надійності, довговічності, собівартість виготовлення, відповідність вимогам до якості, частка або сегмент ринку, яку вона займає, рівень задоволення потреб покупця (користувача) щодо обсягів та якісних характеристик. Але, як і у попередніх випадках, визначення починається з суто технічних, естетичних, ергономічних показників окремого виду продукції. Як і будь-який інший, даний підхід потребує створення відповідної бази даних, системи її обробки, формування системи управління розвитком підприємства, формування прогресивної стратегії розвитку, яка повинна базуватися на врахуванні розміру та структури існуючого потенціалу, технічних, ресурсних, законодавчих та інших зовнішніх обмежень.

Питання для самоконтролю
У чому специфіка оцінки та діагностики потенціалу розвитку продукції підприємства взагалі та верстатобудівного підприємства зокрема. Які фактори впливають на потенціал розвитку продукції виробничого призначення. Викладіть основні етапи методики визначення потенціалу розвитку продукції виробничого призначення та вкажіть, які виробничі та ринкові показники потребують у цьому випадку відображення. Які можна виділити принципи визначення потенціалу розвитку певного об'єкту, та у чому їх зміст? Наведіть приклад групування об'єктів оцінки та діагностики залежно від мети аналізу та рівня диференціації носія. Які існують класифікації стратегії розвитку об'єкта і з чим пов'язане визначення та вибір конкретної стратегії? У чому зміст та які методи оптимізації співвідношення елементів структури потенціалу об'єкту оцінки та діагностики? У чому різниця між заходами створення, втілення та використання потенціалу розвитку об'єкта? Викладіть зміст програми розвитку інвестиційної діяльності в Україні, основні напрямки державної програми, поясніть труднощі реалізації. Надайте огляд законодавства України у сфері інноваційної діяльності та проаналізуйте його ефективність. Назвіть можливі напрямки інвестиційної діяльності підприємства та умови п виконання. Надайте приклад вибору варіанту стратегії розвитку підприємства. Наведіть класифікацію видів відновлення та вкажіть особливості та сферу застосування по кожному напрямку.

Схожі статті




Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б. Є. - Потенціал рекомбінації

Предыдущая | Следующая