Політична економія - Щетинін А. І. - 9.3. Витрати та заощадження домашніх господарств

Пропонуючи ресурси, домашні господарства тим самим створюють базові умови для організації функціонування суспільного виробництва. Але це тільки одна сторона їх економічної ролі. З іншого боку, домашні господарства виступають тим суб'єктом ринкової економіки, який формує кінцевий попит на вироблені в суспільстві товари та надані послуги. Саме вони, урешті-решт, визначають, що виробляти, в якій кількості і з якими якостями. Це здійснюється через витрати, які роблять ці господарства.

Витрати домашніх господарств визначаються метою їх функціонування, яка зводиться до задоволення різноманітних потреб. Це витрати на предмети довгострокового користування, меблі, автомашини, складні побутові прилади і на предмети поточного споживання, як то харчі, одяг, взуття тощо.

Важливою складовою витрат домашніх господарств виступають витрати на послуги. Задоволення потреб в послугах відіграє помітну роль перш за усе в процесі відтворення робочої сили. В умовах ринку переважна частина послуг є платною і тому можливість доступу до більшості послуг прямо впливає на якість відтворення робочої сили.

Витрати виступають другою стороною доходу, бо вони визначаються тим доходом, який залишається в домогосподарстві після сплати податків державі, серед яких найважливіший - це податок на особистий дохід.

Витрати домашніх господарств, як правило, класифікують. У СІНА така класифікація включає:

А) витрати на товари довгострокового користування;

Б) витрати на товари короткострокового користування;

В) витрати на послуги.

У нашій державі під час розрахунку споживчого кошика витрати домогосподарств класифікують дещо інакше. Це такі витрати:

O на харчування;

O промислові товари (одяг, взуття тощо);

O предмети спільного користування (посуд, холодильник, пральна машина тощо);

O транспорт;

O послуги (освіта, культура і т. ін.).

Витрати домогосподарств відіграють надзвичайно важливу роль в економічному житті суспільства, бо це кінцеве споживання. Усе суспільне виробництво об'єктивно націлене саме на задоволення потреб. У зв'язку з цим витрати домогосподарств ретельно вивчає економічна наука. Ці знання відображає теорія споживання, яка розкриває поведінку споживача залежно від його уподобань, власних потреб, доходу й інших чинників.

Серед факторів, які найбільше впливають на витрати домашнього господарства, провідне місце займає дохід. Якщо дохід зростає, то в разі незмінних цін зростають і витрати. Але це має місце стосовно так званих вищих благ. До них належать, наприклад, блага, які задовольняють духовні потреби. Що ж стосується нижчих благ, а це блага, які задовольняють фізичні потреби, наприклад, потреби в харчуванні, то тут зростання доходу може й зменшувати витрати на їх споживання.

Крім доходу, на витрати домашнього господарства дуже впливають ціни. Якщо дохід домашнього господарства залишається незмінним, а ціни зростають, то витрати домогосподарства будуть зростати, а його реальний дохід зменшуватися.

На ринку завжди існує значна кількість товарів, які можуть за своєю споживчою вартістю заміняти інші товари. Наприклад, потребу в м'ясі людина може задовольнити і свининою, і яловичиною, і курятиною. Це дає можливість споживачеві шукати той товар-замінник, який є найдешевшим. Особливо це має місце у випадку зростання цін. Якщо, наприклад, ціна на яловичину зросла, то споживач намагається замінити цей товар іншим, наприклад, курятиною з метою задовольнити власну потребу, витративши на це найменшу кількість грошей.

Витрачаючи дохід, споживач завжди прагне до досягнення оптимального співвідношення між ціною і корисністю блага, яке він купує. Це правило в економічній літературі відоме як правило максимізації корисності. У дещо спрощеній формі воно полягає в тому, що споживач досягає максимального задоволення своєї потреби, якщо співвідношення корисності і ціни буде однаковим для різних товарів-замінників. Проте, як це вже було підкреслено вище, це правило максимізації корисності діє з певними обмеженнями, бо як зауважують представники інституціоналізму індивіду бракує необхідної інформації і сам він дуже часто є некомпетентним стосовно рівня споживчих вартостей тих чи інших товарів.

Але в реальній ринковій ситуації навіть при наявності інформації і компетентності в конкретних споживчих вартостях можливості індивіда стосовно зменшення негативного впливу цін дуже обмежені. Особливо це характерно для нашої держави де державне регулювання цін є дуже недосконалим. Так, відповідно до Закону України "Про ціни та ціноутворення" державне регулювання поширюється тільки на обмежений асортимент товарів народного споживання як то борошно, свинина, яловичина, питне молоко, сири з жирністю до 9 %, сметана, цукор тощо. Проте в умовах високого рівня монополізації ринку збуту і відносно невеликої кількості контролерів Держінспекція (усього 700 чол.) проконтролювати ціни по цим товарам та по медпрепаратам і по житлово-комунальним послугам практично неможливо. Тим більше, що контролери по закону можуть робити перевірки один раз на рік і то попередньо треба власника попередити про перевірку.

Ще складніші проблеми з оптимізацією членами домашніх господарств своїх витрат на послуги. Ціни тут мало контрольовані і ростуть, як правило, значно швидше ніж ціни на товари. Це змушує населення шукати найдешевші варіанти отримання послуг, а це часто веде до отримання послуг дуже низької якості. Скажімо в Україні на 2010 р. існувало 904 вищих навчальних заклади різних форм власності. Це для країни з населенням в 46млн. чол. занадто багато. В країнах Європи приблизно таких по кількості населення як Україна таких закладів не більше 100 на країну. Така кількість вищих навчальних закладів робить контроль за наданням освітянських послуг дуже проблематичним. До того ж ці ВУЗи мають 1005 своїх структурних підрозділів по всій державі і якість послуг, які вони надають, дуже часто є просто неприйнятною.

Ще одна гостра для України проблема пов'язана з послугами полягає в величезних масштабах корупції. Це часто приводить до того, що формально безкоштовні послуги медицини чи освіти на практиці перетворюються в платні. Так, проголошене Конституцією України право на безоплатне медичне обслуговування, освіту із-за величезного хабарництва перетворюється в систему платних послуг і тим самим суттєво трансформує витрати домашніх господарств.

Певна частина витрат домогосподарств пов'язана з тим процесом виробництва, який здійснюється в межах сім'ї з метою покращення умов проживання, поліпшення якості споживання і т. ін. Це витрати на приготування їжі, ремонт одежі, побутових приладів тощо. В українській сім'ї це внутрішнє виробництво домогосподарства займає значне місце і часто виступає не тільки засобом забезпечення більш повного чи найбільш раціонального задоволення потреб індивіда, а і певним способом самореалізації творчих здібностей людини.

В Україні домашнє господарство, як об'єкт дослідження економічної науки, ще мало вивчений. Бракує не тільки певного досвіду організації відповідних статистичних досліджень, які в колишньому Радянському Союзі велись в дуже обмеженому обсязі, а й нових підходів до вивчення місця та ролі домашнього господарства в суспільному виробництві.

Суттєвою причиною недосконалості теоретичних розробок і моделей практичного визначення поведінки домашнього господарства є й те, що в нашій державі ще не завершено процес формування цих господарств як власників таких ресурсів, як земля і капітал. Значною мірою не сформувалась ще й ринкова структура попиту з боку домашнього господарства. Вона поки що тяжіє до задоволення потреб шляхом організації натурального виробництва в межах домашнього господарства.

Нові категорії та поняття

Домашнє господарство

Попит домашніх господарств

Доходи домашніх господарств

Трансферти

Витрати домашніх господарств

Заощадження домашніх господарств

Питання для самоконтролю

1. Що являє собою домашнє господарство?

2. Яке визначення домогосподарству дає 00Н?

3. У чому полягає подвійна природа домашнього господарства?

4. Які завдання реалізує домашнє господарство як соціальний осередок?

5. Які функції виконує домашнє господарство як первинна економічна ланка суспільства?

6. З чим пов'язана роль домашнього господарства, яку воно виконує в суспільному виробництві?

7. Як (прямо чи опосередковано) і в чому виявляється рівень розвитку домашнього господарства стосовно таких ресурсів, якими вони володіють, як земля і капітал?

8. Як розвиток домашнього господарства впливає на якість і форми пропозиції такого ресурсу, як робоча сила?

9. Чому власність на ресурси є базовою категорією, яка визначає місце домашнього господарства в економічній системі суспільства?

10. Чи належать домашньому господарству природні ресурси, водний та повітряний простір і якщо так, то в персоніфікованій чи в неперсоніфікованій формі?

11. Чи є країни, в яких загальнонаціональна власність хоча б частково персоніфікується?

12. Яким є шлях нашої держави щодо посилення процесу реалізації власності народу України (домашніх господарств) стосовно природних ресурсів, водного та повітряного басейнів?

13. Від чого перш за все залежить розмір і структура споживання домогосподарств?

14. Що (які риси) характеризує споживання домогосподарств в країнах з перехідною економікою?

15. Яке визначення домашньому господарству дають представники класичної школи в політекономії?

16. Як представники класичної школи визначають поведінку індивіда як споживача?

17. На яких особливостях домашніх господарств роблять наголос представники інституціоналізме?

18. Чим представники інституціоналізме аргументують неможливість абсолютизації поведінки споживача як такої, що визначається виключно співвідношенням ціни і якості?

19. Що являє собою попит домашніх господарств і під впливом яких чинників він формується?

20. Чи впливає на формування сукупного попиту домашніх господарств загальна форма організації суспільного виробництва і якщо так, то в який спосіб?

21. Які причини (мотиви) лежать в основі перетворення частини доходів домогосподарств на заощадження?

22. Яке значення мають заощадження домогосподарств для суспільного виробництва?

23. Які фінансові установи акумулюють заощадження домашніх господарств?

24. Чому приватизація не привела до істотного зростання заощаджень основної маси населення України?

25. Яке місце для сільського населення з точки зору його доходів займає отриманий ними від держави земельний пай?

26. Що є основним джерелом доходів домашніх господарств?

27. В яких розмірах в порівнянні з іншими країнами виступає в Україні середня заробітна плата?

28. В яких формах отримують дохід домашні господарства від пропозиції таких факторів, як капітал і земля?

29. Що таке трансферти і хто їх отримує?

30. Яке місце в доходах домашніх господарств займають доходи від особистого домашнього господарства?

31. Яку частину окремих видів рослинництва і тваринництва продукують господарства населення?

32. Чому нагромадження майна може відіграти велику роль у структурі й розмірах витрат домашнього господарства?

33. Чи може стати нагромадження майна в домашньому господарстві основою його трансформації в підприємницьку структуру?

34. Що виступає нижньою межею сукупного доходу домашнього господарства?

35. Чому формування доходу домашнього господарства, яке відбувається в процесі розподілу сукупного суспільного продукту, не є завершальним етапом в його русі?

36. Чим зумовлена необхідність перерозподілу доходів домашнього господарства і в якій формі це відбувається?

37. Чим зумовлена проблема майнової диференціації особистих доходів і яку небезпеку для суспільства вона приховує (у разі набуття крайніх форм)?

38. У чому суть витрат домашніх господарств і чому вони реалізують кінцевий попит суспільства?

39. Як класифікують витрати домашніх господарств у США?

40. Як класифікують витрати домашніх господарств в Україні?

41. Які чинники впливають на структуру й обсяги витрат домашнього господарства?

42. До якої головної мети прагне пересічний громадянин, задовольняючи свої потреби (здійснюючи витрати)?

43. У чому полягають основні мотиви здійснення заощаджень у домашньому господарстві?

44. Чому заощадження домашніх господарств виступають надпотужним інвестиційним ресурсом?

45. Чому домашнє господарство в Україні ще недостатньо досліджено вітчизняною економічною наукою?

Схожі статті




Політична економія - Щетинін А. І. - 9.3. Витрати та заощадження домашніх господарств

Предыдущая | Следующая