Основи журналістики - Михайлин І. Л. - "Затишні хвилини" на приємній вулиці

Вудгауз П. Дж. Псміт-журналіст. -X.: ДВу, 1928. - 216 с.

Книжки, як і люди, мають свої долі й живуть своїм життям. Ця стара істина спадає на думку, коли береш у руки книжку П. Дж. Вудгауза "Псміт-журналіст", видану в Харкові Державним видавництвом України 1928 року. Побачивши вигорілі кольори її обкладинки, потерті від частого перегортання сторінки, розшиті, з порваними нитками аркуші, мимоволі замислюєшся над тим, скільки ж читачів захоплювалися цим твором і в чому полягала його таємнича принадність. Щоб зрозуміти це, треба поглянути на книжку очима її сучасника, тобто читача кінця 1920-х років.

Очевидно, секрет успіху твору полягав у тому, що це був перший (м'якше, один з перших) детективний роман про журналіста. До того ж написаний дотепно й з гумором. Сюжет був закручений карколомно. Старий редактор щотижневої релігійно-моралізаторської газети "Затишні хвилини" містер Вілберфлосс підірвав журналістською працею своє здоров'я так, що лікар приписав йому десять тижнів цілковитого відпочинку в горах, заборонивши на цей час навіть зв'язок з рідним часописом. Вілберфлосс залишає керувати газетою молодого співробітника Біллі Віндзора.

На другий день по від'їзді редактора Біллі випадково познайомився із студентом Кембріджу Псмітом, що прибув до Нью-Йорку (там відбувається дія роману) з наміром струснути свою нервову систему якимись цікавими пригодами. Він і переконує Біллі рішуче змінити напрям газети. ""Затишні хвилини" повинні перетворитись на гарячу штуку, - запевняв Псміт. - Ми повинні подавати всі живі події дня, вбивства, пожежі тощо, таким манером, щоб нашим читачам хребти тремтіли. А понад усе ми повинні стояти на сторожі народних прав. Ми повинні бути прожектором, що викривав би темні плями в душах тих, хто намагатиметься в той чи інший спосіб шкодити народові". Сам же Псміт заходився втілювати свою програму.

Унаслідок здійснення його плану в газети з'явився новий читач, її популярність росла від числа до числа. Несподівано виявилося, що публікації про незадовільні житлові умови в будинках на Приємній вулиці зачіпають інтереси їхнього власника, впливового політика містера Ворінга. Спочатку хлопців хочуть підкупити, аби вони відмовилися від подальших публікацій, потім якісь невідомі особи намагаються фізично знешкодити їх. Втечі, переслідування, захоплення героїв та їх визволення, журналістське розслідування, що приводить до вияснення імені власника будинків, яке спочатку не було відоме, - все це і складає подальший сюжет.

Зрозуміло, що хлопці не здалися, і містер Ворінг з'явився в редакції, шукаючи примирення й порозуміння. Псміт вимагає від нього п'ять тисяч доларів на облаштування й поліпшення житлових умов у його ж будинках.

Повернення редактора Вілберфлосса не призвело до грандіозного скандалу. Виявляється, що видання "Затишних хвилин" провадиться у відповідності з інтересами їхнього власника. А цим власником місяць тому став саме Псміт, умовивши батька купити для нього газету на гроші зі спадщини. Проте новий власник не виганяє редактора на вулицю, а пропонує йому повернути часопис на попередні позиції. Закінчується роман у Кембріджі, де сльотавого листопадового вечора Псміт з товаришем згадує свої літні пригоди.

Автор роману П. Дж. Вудгауз (1881-1975), англо-амери-канський письменник, сьогодні маловідомий. Його ім'я просто загубилося серед імен авторів пригодницьких романів, що демонстрували й більшу психологічну глибину відтворення персонажів, і з кращою вигадкою будували сюжет, і вміли пов'язати створювані картини з глибокою філософічністю. Тому сьогодні роман П. Дж. Вудгауза віддає примітивністю, штучністю ситуацій. Для читача ж сімдесятилітньої давнини, який ще не був розпещений великою кількістю детективної літератури, роман "Псміт-журналіст" виявлявся привабливим і сюжетом, і героями, і дотепним гумором, і легкою щасливою кінцівкою. Нарешті, можливо, саме П. Дж. Вудгауз заклав традицію, що нерідко використовувалася потім, - обирати за головного героя пригодницького роману журналіста, а самий твір розгортати як уявне журналістське розслідування.

Схожі статті




Основи журналістики - Михайлин І. Л. - "Затишні хвилини" на приємній вулиці

Предыдущая | Следующая