Основи ринкової економіки України - Селезньов В. В. - 13.5. Контроль за страховою діяльністю

З метою ефективного розвитку ринку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників держава здійснює нагляд за страховою діяльністю. Контроль за страховою діяльністю в Україні покладено на Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг та її органи на місцях. Основними функціями комісії у частині нагляду за страховою діяльністю є:

- ведення Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та Державного реєстру страхових і перестрахових брокерів;

- видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

- видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до Державного реєстру страхових та пере-страхових брокерів та проведення перевірки додержання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні і перестрахуванні та достовірності їх звітності;

- проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

- розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності;

- узагальнення практики страхової діяльності та посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

- прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової та посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

- проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків та страхових посередників;

- здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

- забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

- встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності;

- проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які здійснюють діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

- участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

- здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.

В Україні страховиками можуть бути лише юридичні особи, створені у формі акціонерного, повного, командитного товариств або товариства з додатковою відповідальністю.

Усі страховики для здійснення страхової діяльності зобов'язані одержати відповідний дозвіл - ліцензію. Для одержання ліцензії страховик повинен подати до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг заяву встановленої форми, до якої додаються:

- копії установчих документів та копія свідоцтва про державну реєстрацію;

- довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), які підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

- довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

- правила (умови) страхування;

- економічне обгрунтування запланованої страхової (пере-страхової) діяльності;

- інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну чи юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вишу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених законодавством.

Страховики зобов'язані додержуватися таких умов забезпечення платоспроможності:

- наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховиків;

- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

- перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній ] млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України.

До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страхові резерви поділяються на технічні резерви та резерви зі страхування життя (математичні резерви). Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

- незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не закінчились на звітну дату;

- збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо їх виплати або відмови у виплаті.

По резервах зі страхування життя страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів:

* довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

- належних виплат страхових сум.

Страхові резерви мають розміщуватися з урахуванням безпечності, доходності, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

- грошові кошти на розрахунковому рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації;

- цінні папери, що імітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку за напрямками, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, у межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми;

- готівка у касі в обсягах лімітів залишків каси.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Здійснення інших видів кредитування страховикам забороняється.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності.

Запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам наявних страхових резервів.

Поряд з державним регулюванням страхуванню в Україні притаманна і саморегуляція. З метою формування розвиненого страхового ринку та його інфраструктури, вивчення і захисту інтересів страховиків у взаємовідносинах з державними, громадськими, міжнародними та іншими організаціями й установами, забезпечення рівних умов для всіх страхових організацій страховики в Україні об'єднані у Лігу страхових організацій України (ЛСОУ). Крім об'єднання страховиків на страховому ринку діє Асоціація професійних страхових посередників України та Українське актуарне товариство, що об'єднує спеціалістів з актуарних розрахунків.

Література

1. Словарь страховых терминов/ Под ред. Е. В. Коломина, В. В. Шахова. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 331 с.

2. Потоцкий В. М. Краткий популярный курс страхования: Репринтное воспроизведение издания 1924 года. - М., 1992. - 98 с.

3. Страховое дело: Учеб./ Под ред. проф. Л. И. Рейтмана. - М., 1992. - 524 с.

4. Шахов В. В. Введение в страхование. - М.: Финансы и статистика, 1992. - 192 с.

5. Идельсон В. Р. Страховое право: Репринтное воспроизведение издания 1907 года. - М.: Анкил, 1993. - 96 с.

6. Журавлев Ю. М., Семерж И. Г. Страхование и перестрахование (теория и практика). - М.: Анкил, 1993. - 184 с.

7. Журавлев ЮМ Формы и методы проведения перестраховочных операций: Основные виды перестраховочных договоров. - М.: Юнис, 1993. - 190 с.

8. Страхование в промышленности. Опыт страхового рынка ФРГ. - М.: Анкил, 1993. - 124 с.

9. Ефимов. СЛ. Организация работы страховой компании: Теория, практика, зарубежный опыт. - М.: Антарэкс ВЭК, 1993. - 94 с.

10. Воблый К. Г. Основы экономики страхования. - М.: Анкил, 1994. - 228 с.

11. Общества взаимного страхования/ Под ред. К. Б. Турбиной. - М.: Анкил, 1994. - 54 с.

12. Страховой портфель. Сер. "Портфель делового человека"/ Под ред. Ю. Б. Рубина, В. И. Солдаткина. - СПб: Саминтэк, 1994. - 640 с.

13. Внукова H. H. Практика страхового бизнеса. - К.: Либра, 1994. - 80 с.

14. Базилевич В. Д., Базилевич КС. Страхова справа. - К.: Знания, 1997. - 215 с.

15. Заруба О. Д. Страхова справа: Пщручн. - К.: Знания, 1998. - 320 с.

16. Страхування: Пщручн./ KepiBH. авт. кол. i наук. ред. С. С. Оса-дець. - К.: КНЕУ, 1998. - 528 с.

17. Брагинский М. Договор страхования. - М.: Статут, 2000. - 174 с.

18. Гвозденко О. Основы страхования: Учеб. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 304 с.

19. Кагаловская Э. Страхование жизни: тарифы и резервы взносов. Финансовые основы страхования жизни. - М.: Анкил, 2000. - 232 с.

20. Словарь страховщика/ Под ред. С. Ефимова. - М.: Экономика, 2000. - 322 с.

21. СербиновскиЙ Б. Страховое дело. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - 384 с.

22. Шахов В. Страхование: Учеб. для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 311 с.

23. Основы страховой деятельности: Учеб./ Под ред. В. Федорова. - М.: БЕК, 2001. - 768 с.

Схожі статті




Основи ринкової економіки України - Селезньов В. В. - 13.5. Контроль за страховою діяльністю

Предыдущая | Следующая