Міжнародний менеджмент - Юхименко П. І. - 13.4. Особливості складання контрактів у міжнародних корпораціях

Головна увага під час вивчення питання має бути приділена державному страхуванню експорту. Для стимулювання експорту держава часто застосовує Страхування експортних кредитів, яке здійснюється через державні та напівдержавньї організації, а також за допомогою гарантій і доручень уряду. Існування таких форм страхування пояснюється тим, що приватні страхові компанії не в змозі взяти на себе політичні й економічні ризики на тривалий період. Страхування експортного договору залежить від суті експортної угоди, що лежить в основі цього договору, платоспроможності імпортера та його гарантії (банку чи уряду). У такому разі експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85-95 % суми вимог.

Гарантії видаються при дотриманні таких умов:

O заявник - резидент країни-експортера;

O товари і послуги мають походження країни-експортера;

O імпортер згоден сплатити аванс у розмірі 15-20 % від суми поставки;

O графік погашення заборгованості по середньо - і довгострокових кредитах передбачає кілька дат погашення протягом строку дії кредиту;

O учасники угоди зобов'язуються своєчасно надавати дані про неможливість своєчасного погашення кредиту, як наслідок, можливі збитки;

O дія гарантії починається після сплати збору, який отримує страхова організація.

Послуги з державного страхування експортних кредитів надаються практично в усіх розвинутих країнах, але найбільш активно вони представлені у Швейцарії, Німеччині, США, Франції, де існують спеціальні інститути, коштами яких управляє держава.

Цими організаціями страхуються звичайно такі види ризиків:

O зовнішньополітичний;

O заборони на переказ коштів, включаючи ризик мораторію;"

O кредитний, якщо замовник або боржник є державною установою (кредитні ризики приватних замовників не страхуються).

Способи страхування експортних ризиків. Існують різні способи зниження ризиків, пов'язаних зі здійсненням експортно-імпортних операцій, а саме: банківські інструменти страхування ризиків (акредитив, гарантія і т. ін.) і страховки, особливо спеціальних страхових товариств.

Таблиця 13.3 Способи страхування експортних ризиків при довгострокових угодах

Ризики

Способи страхування

1

2

Фабрикаційний

Страховка спеціального страхового товариства

Безвідкличний підтверджений акредитив Аванс замовника

Неплатежу

Страховка спеціального страхового товариства

Безвідкличний підтверджений акредитив Банківська гарантія / аваль Форфетинг

Обмінного курсу валют

Строкова валютна угода Валютний опціон

Отримання кредиту в іноземній валюті Страховка спеціального страхового товариства

Форфетинг

Внутрішньовиробнича компенсація заборгованості і вимог в іноземній валюті

Зростаючих витрат при виробництві товару

Примітка про зміну ціни в експортному контракті

Перенесення додаткових витрат на постачальників

Відсоткова своп-операція

Зміни відсоткових ставок

Перенесення додаткових витрат на постачальників

Відсоткова своп-операція

Фінансування з плаваючими відсотковими

Ставками

13.4. Особливості складання контрактів у міжнародних корпораціях

Основою в проведенні торговельних операцій у міжнародних корпораціях є момент укладання контрактів. Контрактні операції складають близько 70% обсягу угод у міжнародних корпораціях. Тому проблема їх проведення є досить значною.

У міжнародному контексті зовнішньоекономічним договором (контрактом) при проведенні зовнішньоекономічних операцій є матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, якщо інше не передбачено законом та міжнародним договором, і спрямоване на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні порядки, рекомендації міжнародних органів і організацій. Договір може бути визнаний недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам міжнародних договорів. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладення, якщо сторони не погодили іншого, і відображаються в умовах договору.

До умов, які мають бути передбачені в договорі (контракті) належать: найменування, номер договору (контракту), дата і місце його укладення; преамбула; предмет договору; кількість і якість товару (обсяги виконанних робіт, надання послуг); базисні умови постачання товарів (прийому/здачі виконаних робіт або послуг);

Ціна і загальна вартість договору; умови платежів; умови прийому товару (робіт, послуг); упакування і маркірування; форс-мажорні обставини; санкції і рекламації; арбітраж; юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення співвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, схоронності торгових марок, порядок сплати податків, мита, зборів, різних видів захисних застережень, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість і порядок внесення змін і доповнень до договору та ін.

Контракт повинен бути обов'язково завізований, тобто мають бути підписи обох сторін, відбитки печаток. Тільки в цьому випадку він має міжнародну законодавчу силу. Вибір валюти і форми розрахунків визначаються за погодженням сторін і фіксується в умовах контракту. При прийнятті платіжного доручення від клієнта слід звертати увагу на те, щоб у заяві були зазначені всі необхідні реквізити, а саме: повне найменування банку одержувача з обов'язковим зазначенням міста, країни. Слід враховувати, що багато банків світу мають свої коди. Так, банки США об'єднані в єдину банківську мережу - FEDWIRE (код АВА або ROUFING), позначена дев'ятьма знаками; банки Німеччини - BLZ - вісьмома знаками; банки Англії - SORT CODE - чотирма знаками; повне найменування одержувача; мета платежу із зазначенням номера і дати контракту.

Порядок здійснення банками контролю за своєчасністю розрахунків по експортних, імпортних операціях клієнтів полягає в тому, що вони зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повну інформацію про експортні, імпортні операції, розрахунки по яких останні здійснюють через ці банки. Банк зобов'язаний при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів резиденту вимагати від останнього копії: договору з нерезидентом, акта та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання послуг), здійснення експорту прав власності та інших документів, необхідних банку для контролю за своєчасністю розрахунків по експортних, імпортних операціях його клієнта.

Таким чином, контрактні операції підвищують ефективність діяльності міжнародних корпорацій. Вони визначають умови платежу, час, обсяг поставки товару, форми розрахунків та ін. Контрактні операції, як і міжнародні розрахунки, відіграють визначальну роль при формуванні торговельної діяльності компанії.

Схожі статті




Міжнародний менеджмент - Юхименко П. І. - 13.4. Особливості складання контрактів у міжнародних корпораціях

Предыдущая | Следующая