Міжнародна економіка - Білоцерківець В. В. - 15.4. Міжнародні валютно-фінансові організації та їх роль

Міжнародні валютно-фінансові організації (МВФО) Створюються шляхом об'єднання фінансових ресурсів країнами-учасниця-ми для вирішення певних завдань розвитку світової економіки.

Функції МВФО:

- операції на міжнародному валютному та фінансовому ринку з метою стабілізації та регулювання міжнародної економіки, підтримки і стимулювання міжнародної торгівлі, забезпечення ліквідності світової банківської системи;

- надання міждержавних кредитів на здійснення державних проектів та фінансування бюджетного дефіциту;

- кредитування міжнародних проектів, які відповідають інтересам декількох країн, що беруть участь у проекті;

- кредитування "внутрішніх" проектів (які стосуються інтересів однієї країни або комерційної організації), здійснення яких може позитивно вплинути на міжнародний бізнес (інфраструктурні проекти, проекти в галузі інформаційних технологій тощо);

- благодійна допомога (фінансування програм міжнародної допомоги);

- фінансування фундаментальних наукових досліджень.

За сферою функціонування розрізняють МВФО у системі ООН та регіональні МВФО (рис. 15.4).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. Налічує понад 180 дер-жав-членів. Україна - член МВФ з 1992 р.

міжнародні валютно-фінансові організації

Цілі створення МВФ:

- сприяти міжнародному співробітництву у сфері валютної політики;

- сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі;

- підтримувати стабільність валютних курсів, упорядковувати валютні відносини між державами-членами, а також протидіяти девальвації валют, що спричинена конкуренцією;

- сприяти формуванню багатосторонньої системи розрахунків за поточними операціями між членами фонду; усувати обмеження на трансфер валюти;

- надавати країнам-членам МВФ кредитні ресурси, які дають змогу регулювати незбалансованість зовнішніх платежів, платіжних балансів, зовнішньої заборгованості;

- бути форумом для консультацій і співробітництва в галузі міжнародної торгівлі і валютних відносин.

За своєю організаційною структурою МВФ - акціонерне товариство, систему управління якого наведено на рис. 15.5.

МВФ - Неприбуткова установа, ресурси якої формуються шляхом внесків держав-членів. Кожна держава-член має квоту (внесок), яка зумовлює:

- кількість голосів країни у Фонді (можливість впливати на його політику);

система управління мвф

- обсяг кредитів, які держава-член може отримати від Фонду.

Функції МВФ: розробка основних напрямків реформи міжнародної валютної системи; функції інформаційного та консультативного характеру; урегулювання платіжних балансів.

У системі Механізмів МВФ (табл. 15.4) основним засобом є кредитна діяльність.

Таблиця 15.4

Сучасні механізми МВФ

Механізми

Характерні ознаки

Кредити та кредитні лінії

МВФ надає кошти рівними кредитними траншами. У межах програми розширеного фінансування членам МВФ може надаватися середньостроковий кредит (зазвичай на 3 роки) для подолання внутрішньо - та зовнішньоекономічних перекосів

Фонд системної трансформації (Systemic Transformation Facility)

Надає фінансову допомогу країнам, які зазнають труднощів у торговельній та платіжній системах у зв'язку з переходом до ринкової економіки

Фонд компенсаційного фінансування та фінансування у випадку непередбачуваних обставин (Compensatory and Contingency Financing Facility)

Надає допомогу державам-членам у випадках отримання збитків (експорт, значне зростання цін на імпортоване зерно), якщо вони мають тимчасовий характер та обумовлені зовнішніми причинами, а також у разі необхідності підтримки темпів реформ, які проводяться відповідно до політики та угод МВФ

Система фінансування буферних запасів (Buffer Stock Financing Facility)

МВФ може надавати фінансову допомогу для відновлення запасів сировини

Термінова допомога (Emergy Assistance)

Надається шляхом закупівлі товарів країн, платіжний баланс яких має значне негативне сальдо внаслідок стихійного лиха

Фонд структурної адаптації (Structural Adjustment Facility) та Розширений фонд структурної адаптації (Enhanced Structural Adjustment Facility)

Надає допомогу у проведенні структурних реформ у країнах, що розвиваються, а також для реалізації середньострокових ма-кроекономічних програм

Продовження табл. 15.4

Інститут МВФ, створений у 1964 р. (Вашингтон, США)

Організовує курси та семінари з підвищення кваліфікації державних службовців з країн-членів МВФ

Світова економічна криза 2007-2010 рр. ініціювала зміну системи поглядів на роль міжнародних валютно-фінансових організацій. На відміну від доктрини монетарно-ліберальної моделі - "Вашингтонський консенсус", доктрина моделі економічної регіоналізації - "Пекінський консенсус" створює фундамент багатополюсного управління міжнародною економікою, наголошує на посиленні ролі держави та міждержавних об'єднань (дивись таблицю 15.5), а також неформальних фінансових інститутів. Найвпливовішим з них є Форум фінансової стабільності (створений у квітні 1999 р.), до складу якого входять представники національних міністерств фінансів та центральних банків розвинутих країн, ЄЦБ, МВФ, Світового банку, Банку міжнародних розрахунків. На Лондонському саміті "0-20" у квітні 2009 р. Форум фінансової стабільності перетворений у Раду фінансової стабільності, яка має розширений мандат і розроблятиме рекомендації та принципи, що у подальшому стануть основою для глобального фінансового регулювання.

Таблиця 15.5 Порівняльний аналіз альтернативних доктрин світової фінансової архітектури

Монетарно-ліберальна модель - "Вашингтонський консенсус"

Модель економічної регіоналізації - "Пекінський консенсус"

Основна мета

Розширення та поглиблення впливу глобальних фінансових центрів на національні економіки та фінансові ринки

Формування нових взаємодіючих і конкуруючих регіональних груп як фундаменту сучасного багатополюсного управління світовою економікою

Роль міжнародних фінансових організацій

Досить значна

Другорядна

Основні принципи

- політика, спрямована на залучення іноземних інвестицій;

- захист національних кордонів і національних інтересів;

Продовження табл. 15.5 -1

- обмежуюча (рестриктивна) грошово-кредитна політика та підтримка стабільності національної

Грошової одиниці;

- створення валютних резервів як

Гарантії для іноземних інвесторів;

- лібералізація руху капіталу;

- приватизація та перетворення всіх

Наявних ресурсів у предмет купів-

- забезпечення економічного зростання при збереженні незалежності від іноземного капіталу;

- створення валютних резервів як

Інструментів асиметричної сили;

- запровадження ефективної системи моніторингу ринків і обмеження фінансових спекуляцій;

- посилення державного контролю

Лі-продажу;

- податкові реформи, спрямовані

На збільшення податкового тягаря

Населення;

- скорочення програм соціального

Розвитку.

Над великим приватним капіталом;

- підтримання високої норми нагромадження;

- впровадження інновацій.

Схожі статті




Міжнародна економіка - Білоцерківець В. В. - 15.4. Міжнародні валютно-фінансові організації та їх роль

Предыдущая | Следующая