Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O. A. - 14.9.7. Гірнича справа

Коли іноземний інвестор планує почати розробку родовищ корисних копалин, йому потрібно взяти до уваги цілу низку чинників:

- "якість" покладів, про які йдеться;

- вартість експлуатації покладів і транспортування корисних копалин;

- ринкові умови для продажу корисних копалин;

- вимоги місцевого уряду і ті умови, на яких можна одержати право на розробку, експлуатацію, продаж тощо.

Програми розробки родовищ корисних копалин і подальшого їх продажу зазвичай складаються з декількох етапів.

Інвестор найчастіше прагне заручитися правом вийти з інвестиційного проекту наприкінці якого-небудь з етапів. Тут є декілька причин:

- здійснення проекту щодо розробки родовищ корисних копалин потребує значних капіталовкладень;

- тривалі проміжки часу між вкладенням коштів і віддачею у вигляді виручки від проданої продукції (нафти, газу, руди і т. ін.);

- нестабільність глобальних ринків корисних копалин. Місцевий уряд найчастіше прагне заручитися зобов'язанням

Інвестора повністю завершити проект розробки родовищ корисних копалин.

Звичайний спосіб розв'язати ці суперечності - укласти концесійну угоду. Концесійна угода передбачає здійснення інвестиційного проекту, що складається з трьох етапів:

- пошук корисних копалин;

- розробка їхніх родовищ;

- продаж корисних копалин.

У кожному з цих етапів можна виділити декілька складових. У конкретних інвестиційних проектах, таким чином, може бути більше трьох етапів.

Інвестор, як правило, бере на себе зобов'язання повністю здійснити інвестиційний проект. Проте наприкінці кожної стадії інвестиційного проекту він має право "вийти з гри", якщо відбудуться певні події, передбачені в договорі. В такому випадку він втрачає всі подальші права на розробку і/або використання родовищ корисних копалин. Крім того, нерідко він також зобов'язаний виплатити уряду визначену суму у вигляді компенсації.

У деяких країнах діють обмеження на кількість концесій, які може одержати іноземний інвестор.

Багато країн забороняють іноземним інвесторам експлуатувати родовища певних корисних копалин (найчастіше гідрокарбонатів).

Концесійний договір, як правило, передбачає пошук і розробку родовищ корисних копалин на чітко визначеній території. Для іноземного інвестора дуже важливо домогтися виключного права на розробку родовищ корисних копалин, права на експлуатацію мінералів, які вони видобули, і права вимагати від інших осіб припинення будь-якої діяльності, в тому числі розробки родовищ інших ресурсів на зазначеній території.

Якщо при укладанні інвестиційного договору сторони вже "здогадуються" про те, які корисні копалини будуть розроблятися, і якщо іноземний інвестор спеціалізується на цих видах корисних копалин, місцевий уряд майже завжди намагається обмежити права інвестора тільки визначеними видами корисних копалин.

Для іноземних інвесторів бажано одержати максимально широкі права за договором концесії, оскільки:

- в одному родовищі може бути виявлено декілька видів корисних копалин (наприклад декілька видів руди);

- видобуток більше ніж одного виду корисних копалин з одного родовища подовжує "комерційне життя" родовища;

- іноземні інвестори прагнуть зберегти за собою всі переваги несподіваного відкриття родовища. Іноземному інвестору варто бути особливо обережним при визначенні способу інвестування в підприємство, що здійснює інвестиційний проект. Форма такого підприємства і спосіб оформлення корпоративних прав у ньому можуть бути визначальними при вирішенні питання:

O про відповідальність інвестора за дії підприємства-концесіонера;

O права і обов'язки концесіонера за правом країни концесії;

O податкові зобов'язання іноземного інвестора;

O наявність будь-яких гарантій для іноземного інвестора.

У всіх концесійних договорах особливе значення мають такі положення.

1. Виплата бонусів (тобто винагорода державі за договором концесії за надання права розробки і/або використання родовищ), роялті та інших платежів іноземним інвестором. Наприклад, у деяких випадках іноземний інвестор повинен депонувати, як правило, в місцевому центральному банку суму, яка буде гарантом при порушенні договору концесіонером.

2. Виплата штрафів і укладення інвестором необхідних договорів страхування.

3. Ступінь оподаткування активів, прибутку, переказів іноземного інвестора за кордон.

4. Зобов'язання місцевого уряду надати іноземному інвестору все необхідне устаткування й інфраструктуру і підтримувати його в такому стані, який потрібен для здійснення проекту.

5. Вимога уряду про те, щоб переробка і використання сировини здійснювалися в межах країни концесії.

6. Право іноземного інвестора імпортувати устаткування і матеріали (включаючи запасні частини і т. ін.), потрібні для реалізації проекту, здійснювати будь-яку діяльність у зв'язку з експлуатацією корисних копалин, включаючи право безмитного ввезення зазначеного устаткування і матеріалів, право зберігати право власності на товари після того, як вони були завезені на територію країни концесії, право іноземного інвестора вивезти все подібне устаткування з країни після завершення концесії або коли в ньому більше немає потреби, відчужувати це устаткування або матеріали шляхом продажу або трансферу в країні концесії.

7. Обов'язок іноземного інвестора наймати на роботу громадян країни концесії (в межах встановленого відсотка), виплачувати цим працівникам заробітну плату на визначеному рівні, встановленому в договорі, здійснювати фахове навчання таких працівників у встановлених межах.

8. Зобов'язання купувати товари або послуги, походженням із країни концесії.

9. Умови оренди прав власності на поверхню землі й будь-які подібні положення, які можуть бути необхідні для безперешкодної експлуатації родовищ.

10. Закони, які застосовуються до концесійного договору, і суди, де можуть розглядатися спори, що виникають з їхнього договору.

11. Право іноземного інвестора переказувати за кордон податки, дивіденди, платежі, товари і послуги та репатріювати капітал з країни концесії за найсприятливіших умов обміну валюти і з наданням конвертованої валюти компетентними органами держави концесії у випадку нестачі такої валюти в цій країні.

12. Право іноземного інвестора наймати іноземний персонал і одержувати для цього візи і дозволи на роботу та мати всі інші необхідні умови для безперешкодних відвідин місця здійснення робіт менеджерами, персоналом і працівниками.

13. Зобов'язання іноземного інвестора здійснювати трансфер, ліцензувати або передавати право власності на технологію й інші права інтелектуальної власності державі концесії (включаючи, як правило, будь-яку інформацію, отриману інвестором при розробці родовищ).

14. Зобов'язання іноземного інвестора щодо контролю за забрудненням навколишнього середовища або поводження в районі родовища після завершення дії договору концесії.

Схожі статті




Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O. A. - 14.9.7. Гірнича справа

Предыдущая | Следующая