Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 10.4. Управління продуктивністю

Продуктивність можна розглядати в різних аспектах. Традиційний підхід - це вимірювана продуктивність праці, яка характеризує ефективність затрат праці в матеріальному виробництві.

Класичне поняття продуктивності зображено у вигляді схеми (рис. 65).

загальне поняття продуктивності

Рис. 65 Загальне поняття продуктивності

Підвищення продуктивності - результат управління і втручання у вирішальні перетворення. Воно відбувається за дотримання будь-якої з перелічених нижче умов:

- продукція зростає, затрати зменшуються;

- продукція зростає, затрати залишаються незмінними;

- продукція зростає, затрати зростають, але повільнішими темпами;

- продукція залишається незмінною, затрати зменшуються;

- продукція скорочується, затрати скорочуються, але швидшими темпами.

Алгоритм процесу управління продуктивністю операційної системи організації охоплює такі етапи:

- чітке встановлення межі системи;

- визначення організаційного оточення;

- ухвалення цілей організаційної системи;

- виокремлення основних підгруп ресурсів, які споживає операційна система;

- визначення основних видів перетворень, які мають місце в операційній системі з метою перетворення витрат у продукцію;

- планування бажаних результатів, які сподіваються отримати від реалізації продукції;

- розроблення критеріїв чи вимірювачів результативності та їхніх пріоритетів;

- визначення видів і пріоритетів коефіцієнтів продукції, витрат, які забезпечують менеджера допоміжною корисною інформацією продукціонування системи;

- розробка критеріїв оцінки, регулювання зворотного зв'язку та планування поліпшень.

Традиційно ефективність використання трудових ресурсів на вітчизняних підприємствах втілюється в зміні продуктивності праці - результативному показникові роботи підприємства, в якому поєднуються задовільні сторони роботи та її недоліки.

Продуктивність живої праці визначається затратами робочого часу в даному виробництві, на даному підприємстві, а продуктивність суспільної праці - затратами живої і суспільної праці.

Загальноприйнятий рівень продуктивності праці характеризується двома показниками:

- виробленням продукції за одиницю часу (прямий показник);

- трудомісткістю виготовлення продукції (зворотний показник).

Ці показники виробітку та трудомісткості представлені такими формулами:

Де b - виробіток продукції за одиницю часу;

В - обсяг виробленої продукції;

Т - затрати живої праці на виробництво продукції;

T - трудомісткість виготовлення продукції.

Залежно від складу трудових затрат розрізняють:

- технологічну трудомісткість, яка охоплює всі затрати основних працівників, tТех;

- трудомісткість обслуговування виробництва, що вбирає затрати допоміжних робітників, tОбсл ;

- трудомісткість управління виробництвом, яка охоплює затрати праці ІТП, службовців, персоналу обслуги та охорони, tУпр

- повну трудомісткість, яка являє собою затрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу:

Важливим етапом аналітичної роботи на підприємствах є пошук резервів продуктивності праці, розробка організаційно-технічних заходів реалізації цих резервів.

Сучасна вітчизняна класифікація резервів підвищення продуктивності праці вирізняє такі групи:

- підвищення технічного рівня: механізація та автоматизація виробництва, запровадження нових видів обладнання; впровадження нових технологічних процесів; поліпшення конструктивних властивостей виробів; поліпшення якості сировини й конструктивних матеріалів;

- поліпшення організації виробництва і праці: підвищення норм і зон обслуговування; скорочення кількості робітників, які не виконують норм; спрощення структури управління операційною системою; автоматизація облікових та обчислювальних робіт; зміна робочого періоду; підвищення рівня спеціалізації виробництва;

- структурні зміни у виробництві: зміна питомої ваги окремих видів продукції; зміна трудомісткості виробничої програми; зміна частки купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів; зміна питомої ваги нової продукції.

Схожі статті




Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 10.4. Управління продуктивністю

Предыдущая | Следующая