Історія зарубіжної літератури XVII - XVIII століття - Давиденко Г. Й. - Естетика театру Лессінга

- динамізм характеру і дії; його він знаходив у Шекспіра. У збірці статей "Гамбурзька драматургія"" Лессінг піддавав критиці театр Корнеля і Вольтера за наслідування готових зразків, за типовість і шаблонність образів та нав'язливий дидактизм, а головне - за статичність. Рух, внутрішній неспокій, постійна готовність до самореалізації віднині це найважливіші положення для німецької естетичної і філософської думки;

- значна роль уяви; у художньому творі, на думку драматурга, "вагомим с тільки те, що залишає вільне поле для уяви. Чим більше ми вдивляємося в об'єкт, тим більше наша думка мусить мати можливості додати від себе до побаченого, а чим напруженіше праних наша думка. тим активніша наша уява". Підносячи роль уяви у сприйнятті реальності, Лессінг характерним чином заперечував англійський емпіризм: "Немає нічого більш оманливого, аніж загальні закони наших чуттів";

- вважав естетично повноцінним лише драматичний характер; це не той узагальнений характер, що проявляється в буденній ситуації, коли всі сторони особистості співіснують у байдужій гармонії, а той характер, який виковується в процесі життєвих змагань, коли людина потрапляє в екстремальну, не передбачену її офіційним статусом ситуацію. Саме тоді певні сутнісні сторони особистості "актуалізуються", самовиявляються для подолання зовнішньої перешкоди. Відбувається становлення характеру, часом у несподіваному для нього самого напрямку;

- підкреслюючи значення типового, розумів, що без живих індивідуальних рис поетичні характери перетворювався на абстрактні уособлення. Саме через це він критикував героїв Корнеля та інших представників класицизму, а також Д. Дідро за його тяжіння в теорії й художній практиці до "ідеальних характерів";

- сформував цілісну концепцію драми в боротьбі проти класицистичної драматургії і теорії драми. Фальшива, з точки зору Лессінга, сама форма класицистичної драматургії. І це виявлялося не тільки в симулюванні єдності часу і місця, недосяжного і непотрібного, але і у всій структурі п'єс - в побудові дії і діалогу, у неприродній, манерній мові героїв. Герої подібних творів - не люди, а машини. Такими їх зробили придворні звичаї та смаки. Неприйняття форми диктувалось неприйняттям змісту. Лессінг заперечував ідейні й моральні принципи класицизму - - знищення особи в ім'я державних інтересів, відмову від радощів життя тощо;

- ідеал драматурга - характери мужні, сильні, що живуть законами гармонії розуму і почуття;

- утверджуючи головним принципом драми реалістичне зображення дійсності, Лессінг. як усі просвітники, виступав переконаним прихильником вчення про суспільну роль мистецтва:

- трагедії стародавніх грецьких поетів, а також Шекспіра - це істинна вершина драми. Вони були вірні природі, людській вдачі, пристрасті їхніх героїв знаходили вираження в дії, із дії ж. строго логічної й доцільної, випливає і їхній моральний урок.

Висновок. У Лессінга багато взяли для своєї естетики Кант, зокрема про роль уяви; ранні романтики про роль внутрішнього, духовною руху; "веймарські класики" - про духовну повноту існування людини як повернення до природи, але на новому вищому рівні: і всі разом - про те. то людина мас реалізувати своє високе життєве призначення, яке закладене в самій людині

Соціально-моральні проблеми філософської трагедії "Натан Мудрий"

Останньою п'єсою Лессінга стало трагедія "Натан Мудрий" (1779). На відміну від усіх попередніх творів, ця драматична поема написана білим віршем. Дія твору відбувалася наприкінці XII століття в Єрусалимі, в епоху хрестових походів. В основу твору покладена думка про те що фундаментом будь-якої релігії було моральне почуття, а догматичний зміст мав плинний характер і жодною мірою не свідчив про вищість однієї релігії над іншою.

Три головні герої - арабський султан Аллалін, багатий єрусалимський купець єврей Натан і християнський линар-храмовник (член середньовічного лицарського ордену тамплієрів), котрий прибув до Єрусалиму з військами хрестоносців. - належали до трьох різних націй і релігій. За холом розвитку драми Лессінг змусив своїх героїв забути упередження, які вони поділяли, усвідомити братерство, що поєднувало людей.

У центрі твору - трагічний образ Натана Мудрого, глибини особистості якого розкривалися у міркуваннях та вчинках. Після єврейського погрому загинула вся його родина (дружина і семеро дітей). Він три дні і три ночі лежав у поросі і попелі та віднині клявся нещадно мстити всім християнам без винятку.

Але потім до Натана повернувся розум. І коли йому принесли християнську дівчинку Леху. він удочерив її і виховав не згідно з єврейськими переконаннями, а в дусі діяльної любові, яку він сам має у своїй душі.

Моральна висота людини - у прояві діяльної любові, вищості загальнолюдської моралі над штучними догмами. Ці думки були дорогими Лессінгу. Не випадково в одному з нарисів драми він записав: "спосіб мислення Натана... завжди був моїм способом мислення".

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягала своєрідність німецького Просвітництва? Чим це зумовлено?

2. З'ясуйте особливість назви та характерні риси руху "Буря і натиск". Чим характеризувалася спрямованість їхньої діяльності?

3. Кого вважали теоретиком штюрмерства?

4. У чому проявилося новаторство Пессінга-драматурга?

5. Яка провідна думка трагедії Лессінга "Натан Мудрий"?

Схожі статті




Історія зарубіжної літератури XVII - XVIII століття - Давиденко Г. Й. - Естетика театру Лессінга

Предыдущая | Следующая