Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Філологічний семінар у Київському університеті під керівництвом В. Перетца
Певну базу під таке літературознавство активно підводила на початку XX ст. форма літературної освіти, яку розвивав у Київському університеті цього часу філологічний семінар під керівництвом В. Перетца. Активна діяльність цього семінару припадає на 1904-1914 pp. Це був час і естетичних шукань молодомузівців та "хатян", але зв'язки між ними практично відсутні. Говорити про них паралельно змушує лише найзагальніший філологічний мотив, у якому спільним (за будь-яких умов) залишається предмет зацікавлення - художнє слово.
Семінар В. Перетца з самого початку й до кінця мислився як семінар методології російської літератури. Підсумкова праця з теми цього семінару вийшла в 1914 р. під назвою "Из лекций по методологии истории русской литературы". Цією назвою було віддано належне освітній політиці Російської імперії, але змістом дослідження й роботи семінару були значно ширші питання, а саме: проблеми методології й теорії літератури як феномена естетики. Поняття естетики, щоправда, в цьому семінарі трактувалися відповідно до тодішніх уявлень про цю науку, але в принципі вся робота семінару зводилася до формування саме філологічного погляду на літературу, науковим стрижнем якого була саме естетика.
Щоб прийти до цього філологічного погляду, семінаристам було запропоновано характеристику всіх інших методологій, якими оперувала наука про літературу від найдавніших часів до рубежу XIX-XX ст. Класифікуючи ці методології, В. Перетц виділяв серед них суб'єктивні та об'єктивні. Поняття об'єктивності трактувалося в семінарі як синонім науковості, а вершиною цієї науковості оголошувалася саме філологічна методологія. Вона ж, на думку керівника семінару, не повинна цілком відмежовуватись і від суб'єктивних методологій, оскільки вони не лише відігравали певну роль на різних етапах науки про літературу, а загалом не позбавлені певного раціонального зерна.
Суб'єктивні методології (за його термінологією - школи) В. Перетц розглянув у такій послідовності: естетичний метод, етичний метод, публіцистичний метод. Однак є очевидною неузгодженість щодо критерію, покладеного в основу назв: наприклад, публіцистика однаково може стосуватися і естетичного, і етичного методів (оскільки йдеться про власне форму чи навіть жанр), але сам В. Перетц у це поняття вкладав дещо інший зміст.
Естетичним у семінарі називали метод, який ішов від "Поетики" Арістотеля, а в його основі - "суб'єктивне" уявлення про естетичність (красу) художнього явища. Критерій краси (прекрасного) сприймався "на віру", виходячи з учення Платона, що краса є вічна й незмінна ідея. Кант, як відомо, доповнив цю думку в такий спосіб: краса випливає не із змісту, а з форми предмета: споглядаючи його, людина проймається естетичним хвилюванням, яке народжується внаслідок її переживання. В літературному творі предмет переживання міститься в самій його формі, зразком якої для Арістотеля був епос Гомера. Цей взірець та інші твори античності сформували уявлення про красу і в епоху Ренесансу, коли творилися численні "Поетики". їх завданням було на основі аналізу композиції, сюжетів, стилю давніх творів добути рецепт прекрасного і критерій для оцінки нових літературних творів.
Чи міг бути об'єктивним цей критерій? Звичайно, ні, бо ідеал краси - річ мінлива. Те, що видається прекрасним в одну епоху, людьми іншої епохи сприймається зовсім інакше. Отже, краса - це не те, що властиве самому предмету (чи твору), а те, як ми про нього думаємо, як його сприймаємо. Віршами Петровської епохи, наприклад" сучасники захоплювалися, а у XVIII ст. їх уже не сприймали. По-різному ставилися до творчості В. Шекспіра, М. Гоголя чи А. Чехова у різні епохи. Отже, для історика літератури естетичне сприйняття літературних явищ може бути лише історичним документом, але ніяк не критерієм. Здорове зерно цього методу полягає лише в тому, що для нього головне - вивчення самого твору, а не зв'язків його із зовнішніми обставинами. Після всіх цих розмірковувань В. Перетц дійшов такого висновку: естетичний метод в історії літератури застосовувати не можна, особливо тепер, коли обгрунтовано ідею еволюції естетичних понять, критеріїв тощо.
Схожі статті
-
Діалектичні суперечності в розвитку світової естетичної думки на рубежі XVIII-XIX ст. Народження нового завжди супроводжується існуванням старого. В...
-
Діалектичні суперечності в розвитку світової естетичної думки на рубежі XVIII-XIX ст. Народження нового завжди супроводжується існуванням старого. В...
-
Діалектичні суперечності в розвитку світової естетичної думки на рубежі XVIII-XIX ст. Народження нового завжди супроводжується існуванням старого. В...
-
Становлення науки про літературу: об'єктивні умови й суб'єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об'єктивну реальність і від...
-
З відкриттям у Харкові в 1804 р. університету в історико-літературній думці Росії мав би утвердитися й український (чи хоча б малоросійський) мотив. Але...
-
У ранню епоху Ренесансу історія літератури як галузь літературознавства до певного часу була менш розвинутою, ніж теорія творчості. Античний досвід...
-
Художня форма фольклорного літературознавства безслідно не зникла ні з появою професійної літератури, ні з виникненням науки про літературу в її...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Фольклорне і художнє літературознавство
Становлення науки про літературу: об'єктивні умови й суб'єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об'єктивну реальність і від...
-
У ранню епоху Ренесансу історія літератури як галузь літературознавства до певного часу була менш розвинутою, ніж теорія творчості. Античний досвід...
-
Становлення науки про літературу: об'єктивні умови й суб'єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об'єктивну реальність і від...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Предмет і метод літературознавства Літературознавство - наука про художню літературу та особливості розвитку літературного...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Періодизація
Міркування з цього приводу підводить нас до необхідності періодизації літературного процесу і літературознавства. В літературних кулуарах, як правило, до...
-
Будучи наукою самостійною, літературознавство, однак, не втрачає зв'язків із тими гуманітарними науками, з яких воно вийшло і потребу в стосунках з якими...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Предмет і метод літературознавства
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Предмет і метод літературознавства Літературознавство - наука про художню літературу та особливості розвитку літературного...
-
Втома романтизму і шукання нових методологій у межах Історичної школи Романтизм і породжена ним історична школа в літературознавстві підійшли у своїх...
-
Про внесок Т. Шевченка в науку про літературу уже йшлося. По-перше, своєю творчістю й особистим життям він довів, що нація - це ідеальна форма буття...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Естетичні погляди Т. Шевченка
Про внесок Т. Шевченка в науку про літературу уже йшлося. По-перше, своєю творчістю й особистим життям він довів, що нація - це ідеальна форма буття...
-
Інший етап вростання М. Костомарова в проблематику української художності пов'язаний з осмисленням професійної літератури українських авторів. 1843 р....
-
Українське літературознавство, як видно з цієї періодизації, тривалий час мало принагідний характер (доба Київської Русі), а в епоху Ренесансу було...
-
Сприйняти цей сигнал готові були також літератори в інших регіонах України, і підтвердженням цього стало заснування в Києві журналу "Українська хата"...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Шляхи і долі психологічного напряму в XX ст
На різних етапах функціонування психоаналізу як феномена траплялись непоодинокі вияви спекуляцій і вульгаризацій, що зводили художню творчість тільки до...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Психологічний напрям і феномен психоаналізу
Протягом першої чверті XX ст. методологія психологічного напряму в літературознавстві помітно втрачала на силі і, скажімо, в 1923 р. мала прихисток лише...
-
Найпомітніший слід в утвердженні психологічного напряму залишив в українському літературознавстві Іван Франко (1856-1916). На відміну від О. Потебні й Д....
-
Досвід показує, що літературні завдання можна розглядати і крізь призму суто естетичну, а можливо, й тільки через неї. Але це не означає, що цим буде...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Психологічний напрям в історичній школі
Досвід показує, що літературні завдання можна розглядати і крізь призму суто естетичну, а можливо, й тільки через неї. Але це не означає, що цим буде...
-
Досвід показує, що літературні завдання можна розглядати і крізь призму суто естетичну, а можливо, й тільки через неї. Але це не означає, що цим буде...
-
Втома романтизму і шукання нових методологій у межах Історичної школи Романтизм і породжена ним історична школа в літературознавстві підійшли у своїх...
-
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - ВСТУП
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Предмет і метод літературознавства Літературознавство - наука про художню літературу та особливості розвитку літературного...
-
Сумлінним збирачем історико-літературного матеріалу України був ще один сучасник О. Огоновського, але на Східній Україні, професор Київської духовної...
-
Сумлінним збирачем історико-літературного матеріалу України був ще один сучасник О. Огоновського, але на Східній Україні, професор Київської духовної...
Історія українського літературознавства - Наєнко М. К. - Філологічний семінар у Київському університеті під керівництвом В. Перетца