Історія України - Юрій М. Ф. - Тема 21. Україна у повоєнні часи

1. Україна наприкінці 40-х на початку 50-х рр.

Міжнародна кон'юнктура змусила центральну владу надати компенсацію республікам, що зробили найбільший внесок у перемогу над Німеччиною. Конференція в Ялті 8 лютого 1945 р. ухвалила, що Україна й Білорусія будуть допущені в ООН.

Виконавча влада формально належала Раді Міністрів УРСР, реорганізованій 15 березня 1946 р. з Ради Народних Комісарів, однак фактично вся влада зосереджувалася в центральних органах уряду й партії в Москві, які через КП (б) У керували життям республіки.

Відбудовні роботи почалися відразу після відступу німецьких військ. Найбільша увага приділялася вугільно-металургійному комплексу, оскільки військові заводи гостро потребували палива й металу. У 1945-1946 рр. Україна одержала устаткування для десятків заводів, демонтованих у радянській зоні окупації Німеччини. Прибувало устаткування деяких підприємств, евакуйованих свого часу з України. До кінця 1945 р. було відновлено близько третини індустріального потенціалу республіки. Першого повоєнного року завершилося переведення промисловості на випуск мирної продукції.

На початковому етапі відбудови широко використовувалася примусова праця як німецьких військовополонених, так і радянських людей. Наприкінці 40-х років становище з робочою силою полегшилося. До народного господарства за післявоєнну п'ятирічку влилося 2,2 млн колишніх воїнів, з них 350 тис. - у промисловість. Люди працювали не шкодуючи сил. У лютому 1946 р. на передвиборних зборах у Москві Сталін оголосив про необхідність досягти в перспективі високого рівня розвитку важкої промисловості й назвав конкретні цифри-орієнтири. Успіхи індустріального зростання забезпечувалися низькою часткою заробітної плати робітників і службовців у національному бюджеті, а також нееквівалентним обміном між містом і селом. Оплата праці в громадському господарстві колгоспів була вкрай низькою, а підсобні господарства колгоспників обкладалися високим податком і обов'язковими натуральними поставками. Було обкладено податками навіть фруктові дерева на присадибних ділянках.

Голод 1945-1947 pp.

Незважаючи на нещадну посуху 1946 p., коли пересох навіть Дністер, обов'язкові поставки майже не знизилися. Держава відібрала у селян продовольче зерно, кинувши їх напризволяще. Сотні тисяч колгоспників померли від голоду взимку 1946-1947 pp. Тільки в східних областях України за цей період загинуло від голоду понад 600 тис. чоловік. Багато людей знаходило порятунок у поїздках на Західну Україну, де ще не було колгоспів.

"Ждановщина".

Дещо відновлене українське національно-культурне життя зазнає удару в період "ждановщини" (1946-1949), коли практично ліквідувалися (всі українські культурні здобутки. У липні 1946 р. ЦК ВКП(б) звинуватило керівництво компартії України в недостатній увазі до ідеологічної підготовки кадрів у галузі науки, літератури й мистецтва. В зв'язку з цим з'явилась постанова пленуму ЦК КП(б)У 15-17 серпня 1946 р. про небезпеку українського Націоналізму, що засуджувала "Нарис історії української літератури" (1945 р. за редакцією С. Маслова й Є. Кирилюка), критикувала та змінювала редакційні склади журналів "Вітчизна", "Перець". Було також засуджено "Історію України" (видана 1943 p.), відновлено кампанію проти "школи М. Грушевського".

Було піддано критиці самодіяльні культурно-освітницькі установи, репертуари опери, театру, кіно, радіо. Наприкінці 1946 р. затверджено новий, наближений до російського, український правопис, схвалений у 1945 р. постановою Ради Міністрів УРСР.

За "помилки" у продовольчій політиці (вимога поставки зерна голодуючій Україні), а також за недостатній контроль над культурними Процесами М. Хрущова в березні 1947 р. було усунуто з посади першого секретаря ЦК КП(б)У. На його місце призначено Лазарій Кагановича, який провів чистку українських культурних кадрів, звинувативши їх у націоналізмі. В 1947 р. піддалися критиці за "національні ухили" Рильський, Яновський, Сосюра, Корнійчук. Проте вже 26 грудня Кагановича відкликали до Москви, а на початку 1948 р. Хрущова вдруге було призначено першим секретарем ЦК КП(б)У. У грудні 1946 р.1 його заступив Леонід Мельников. У1951 р. на Сосюру знову впала хвиля звинувачень у націоналізмі, на цей раз за вірш "Любіть Україну".

Найбільшого тиску у цей період зазнали на західноукраїнські землі, де масово арештовували людей за "співпрацю" з німцями, приналежність до ОУН, УПА. За межі України виселено понад 65 тисяч сімей (понад 200тисяч осіб), т. з. "банд посібників".

Примусова суцільна колективізація землі й майна місцевого селянства була проведена у стислі строки, в основному в 1948-1949 рр. Методи колективізації були такими ж, як і ті, що застосовувалися у 30-ті роки.

Великого удару зазнала церква. Після смерті митрополита Греко-Католицької Церкви Андрія Шептицького почалася її ліквідація. Було ув'язнено (11 квітня 1945 р.) українських католицьких владик на чолі з митрополитом Йосипом Сліпим. 8-10 березня 1946 р. ініціативна група на чолі з отцем Костельником провела у Львові "Собор Греко-Католицької церкви", який скасував унію з Римом і підпорядкував її Російській Православній Церкві.

Активний опір проводило українське підп Ілля, .насамперед УПА, зі своїм штабом у Карпатах. УПА протистояла примусовій мобілізації до Радянської Армії, арештам і вивозам населення. Вона та відділи ОУН нападали на відділи Н К ВС, звільняли політв'язнів. У1945 р. була проведена противиборча компанія, а також акція проти колективізації.

Схожі статті




Історія України - Юрій М. Ф. - Тема 21. Україна у повоєнні часи

Предыдущая | Следующая