Історія України - Коваль М. В. - Самовіддана праця селян, інтелігенції у тилу

Бойові операції Червоної армії забезпечувалися наполегливою і самовідданою працею трудівників тилу. Основна частина обладнання, вивезеного з України, у листопаді - грудні 1941 р. прибула в промислові центри Уралу та Сибіру. Чимало фабрик і заводів розмістилися в Казахстані, Поволжі та Середній Азії. Місцеві органи влади, трудящі східних республік прийняли на себе весь тягар турбот, пов'язаних із розміщенням і введенням у дію евакуйованого обладнання, влаштуванням і забезпеченням прибулого населення. Завдяки напруженій праці як евакуйованих, так і місцевих виробничих колективів темпи поновлення і пуску евакуйованих підприємств були надзвичайно високими. Більша частина цих заводів і фабрик почала давати продукцію влітку 1942 р, У середині 1942 р. переведення народного господарства країни на воєнні рейки в цілому завершилося, а на кінець цього року було створено потужну воєнну економіку. Майже половину її потенціалу становило обладнання, евакуйоване з України. Працюючи на повну силу, воно давало продукції більше, ніж до війни. Радянські війська почали отримувати необхідну кількість бойової техніки, озброєння та боєприпасів.

Трудове подвижництво евакуйованих українських робітників, селян і службовців було важливим чинником у технологічних зрушеннях, що відбувалися в тилу. Зокрема, бригада українського сталевара В. М. Амосова, ставши Ініціатором швидкісного сталеваріння на Златоустівському металургійному заводі, за роки війни дала танковій промисловості понад 35 тис. тонн сталі. У трудових змаганнях брали широку участь і люди, евакуйовані з України. Висловлюючи їхній нас грій, відомий бурильник з Криворіжжя О. І. Семиволос говорив: "На далекому Уралі, ми, криворожці, з надією і хвилюванням стежимо за перемогами Червоної армії, яка п'ядь за п'яддю визволяє рідну українську землю..."

Трудівникам тилу доводилося працювати у надзвичайно тяжких умовах. Робочий день тривав 12 годин на добу. Вихідні, дні відпочинку випадали рідко. Жити евакуйованим доводилося переважно на квартирах у місцевих жителів. Продовольче постачання, що здійснювалося за картковою системою, було мізерним і малокалорійним. Дещо в кращому становищі були металурги і шахтарі. Але робітники та службовці, а разом з ними і мільйони в'язнів таборів ГУЛАГу, серед яких було багато українців, жертв репресій 20-30-х років, усі сили віддавали виконанню головного завдання - збільшенню випуску оборонної продукції.

Хоча посівні площі у зв'язку з окупацією західних районів значно скоротилися, завдяки терміновому освоєнню перелогових земель на сході та інтенсифікації праці селян ні масових голодувань, ні епідемій хвороб допущено не було.

В історії української культури назавжди залишиться праця у східних районах країни наукових та вузівських колективів, театрів, кіностудій, музеїв, творчих спілок України. Вчені, які працювали в складі Академії наук республіки, численних вузах у тилу, внесли вагомий вклад у зміцнення боєздатності Червоно! армії. Швидкісне автоматичне зварювання вперше запровадив на танкових заводах колектив Інституту електрозварювання АН УРСР на чолі з академіком 6. О. Патоном. Завдяки цьому значно зріс випуск найкращих у той час танків Т-34 і КВ, інших видів зброї. Багато тисяч поранених воїнів було повернуто в лави діючої армії завдяки плідній діяльності колективів медиків на чолі з видатними вченими України - О. О. Богомольцем, М. Д. Стражеском, В. П. Філатовим та ін.

З наснагою творили в тилу поети П. Г. Тичина і М. Т. Рильський, художники О. О. Шовкуненко і М. П. Глущенко, композитори Б. М. Лятошинський і Ю. С. Мейтус, багато інших митців та літераторів працювали для задоволення духовних, культурних запитів воїнів Червоної армії і трудівників тилу. Особлива увага приділялася проведенню шефської роботи творчої інтелігенції серед фронтовиків. Українські театри послали на фронт 108 бригад митців, дали тисячі концертів для солдатів і офіцерів.

Створення матеріально-технічного фундаменту перемоги було здійснено завдяки подвижництву багатонаціональних трудових колективів, поміж них і евакуйованих з України. Подоланню труднощів й ефективній роботі сприяло те, що українських трудівників з приязню і розумінням зустріли місцеві жителі, які близько до серця сприйняли поневіряння, що випали на долю багатостраждального народу України. Саме тому змогли продуктивно працювати в тилу евакуйовані з УРСР. Далося взнаки і те, що єдиновладдя Сталіна було подір-вано несприятливим розвитком воєнно-політичних подій. Це хоча і не означало послаблення командно-адміністративної системи у цілому, але сприяло тимчасовому зміщенню її центру ваги на середню та нижчу ланки, певній децентралізації управління, посиленню ролі місцевого керівництва, що благотворно позначилося на воєнній перебудові всього суспільного ЖИТТЯ.

Схожі статті




Історія України - Коваль М. В. - Самовіддана праця селян, інтелігенції у тилу

Предыдущая | Следующая