Історія України - Коваль М. В. - Поворот до суцільної колективізації

Поворот до суцільної колективізації

На зустрічі з іноземними робітничими делегаціями, які прибули в Москву напередодні 10-річчя Жовтневої революції, Сталіна запитали: "Як ви думаєте здійснити колективізм у селянському питанні?" Відповідь була такою: по лінії організації індивідуальних селянських господарств у кооперацію і по лінії організації селянських господарств, переважно бідняцького типу, у виробничі товариства. Отже, він ставив на перше місце ленінську концепцію кооперації і вважав актуальною організацію виробничих товариств, тобто колгоспів, тільки для бідняків. Одначе тоді вперше було кинуто фразу про всеосяжну колективізацію" в невизначеному майбутньому. Справжнього змісту нового словосполучення ще ніхто не міг збагнути.

Сталін обрав тактику "придушення в обіймах" ленінської концепції кооперування. Хоча говорилося про величезне значення сільської кооперації, вона все-таки розглядалася не як форма власності, а тільки як школа колективізму, в якій селяни "визріють" до розуміння вигод колективізації.

Бухарін прилюдно заявляв про воєнно-комуністичну переоцінку ролі виробничих товариств, про те, що забувають ленінську концепцію кооперування, коли визнають колгоспи стовповою дорогою до соціалізму. Сталін на це відповідав, що колгоспи - також вид кооперації, до всього найдосконаліший. І таке протиприродне поєднання двох принципово різних типів колективних господарств поступово ввійшло до суспільної свідомості, стало стереотипом. Поєднання відбулося тільки на словах, щоб замаскувати деформацію ленінської концепції кооперування. А на практиці відразу після утворення колгоспного ладу всі форми сільської кооперації, крім споживчої (від якої лишилася тільки товаропровідна оболонка), було ліквідовано.

"Всеосяжна колективізація" замислювалася для того, щоб забезпечити нееквівалентний обмін між містом і селом, полегшити викачку селянських ресурсів у державний бюджет. Вступаючи в колгосп, селянин, так би мовити, делегував свої права на розпорядження виробленою продукцією адміністратору. Шляхом прямого впливу на цього керівника державні установи одержували можливість визначати, скільки виробленої продукції треба залишити на задоволення потреб колгоспу і колгоспників, а скільки - вилучити у централізований фонд. Уже в 1929 р. обмолочений хліб прямо з колгоспних ланів став вивозитися на зсипні пункти та елеватори.

Лозунг суцільної колективізації офіційно проголосив листопадовий (1929 р.) пленум ЦК ВКП(б). На пленумі було окремо заслухано доповідь генерального секретаря ЦК КП(б)У С. В. Косіора "Про сільське господарство України і про роботу на селі". У постанові на доповідь відзначалося, що Україна має розвинуту матеріально-технічну базу для перетворень у сільському господарстві. ЦК КП(б)У пропонувалося посилити темпи колективізації.

На пленумі під час обговорення центрального питання про темпи і кінцеві терміни суцільної колективізації не виявилося єдності думок. В. М. Молотов і Л. М. Каганович наполягали на тому, щоб завершити її приблизно за рік. С. В. Косіор і деякі інші представники партійно-державного керівництва республіки підтримали позицію, яку розділяв, як їм було відомо, генеральний секретар. Нарком землеробства УСРР О. Г. Шліхтер і голова Укрколгоспцентру І. О. Гаврилов висловлювалися за те, щоб завершити колективізацію наприкінці п'ятирічки, тобто не раніше 1933 р. Пленум вирішив утворити комісію під керівництвом наркома землеробства СРСР Я. А. Яковлева для розв'язання питань, пов'язаних із суцільною колективізацією. Рекомендації комісії було покладено в основу постанови ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 р. "Про темп колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву". Україна відносилася до групи районів, де колективізацію планувалося закінчити восени 1931 або навесні 1932 р.

Сталін називав колективізацію "революцією зверху". Він мав рацію. Селяни-власники не виявляли навіть найменшої готовності відмовлятися од власності й робили це тільки під загрозою неминучої ліквідації своїх господарств. Темпи колективізації спускалися зверху у вигляді контрольних цифр. 24 лютого 1930 р. С. В. Косіор підписав інструктивний лист ЦК КП(б)У до місцевих парторганізацій з гаслом: "Степ треба цілком колективізувати за час весняної посівної кампанії, а всю Україну - до осені 1930 року!". Отже, встановлені постановою ЦК ВКП(б) терміни скорочувалися на рік - півтора. Районні власті подекуди виявляли готовність до ще більшого скорочення термінів.

Судячи з усього, суцільна колективізація була задумана як комунікація, з утворенням господарств максимального рівня усуспільнення. Офіційно, в опублікованих документах, йшлося про артільну форму, але в різних інструкціях, якими вони супроводжувалися, артіль мала вигляд комуни. Починаючи з лютого 1930 р., коли було опубліковано новий Примірний статут сільгоспартілі "як перехідної до комуни форми колгоспу" (саме так ставилося питання в постанові ЦК ВКП(б) від 5 січня), у масовому порядку стали усуспільнюватися корови, дрібна худоба і птиця. Така практика зустріла шалений опір селянських мас. Політична ситуація різко загострилася. Сталін визнав за доцільне відступити, публічно назвав неповагу до присадибної ділянки "перегином" і поклав відповідальність за перегини на місцеві власті. 14 березня 1930 р. було опубліковано постанову ЦК ВКП (б) "Про боротьбу з викривленнями партійної лінії в колгоспному русі". Місцевим партійним організаціям пропонувалося відмовитися од адміністративного тиску на селян з метою утворення колгоспів і зосередитися на господарському та організаційному зміцненні колективних господарств.

За поступку колгоспникові щодо присадибної ділянки було взято реванш у колгоспів. Поставки державі проголошувалися першою заповіддю для колгоспу як соціалістичного підприємства. Розподіл за трудоднями відбувався згідно з "залишковим принципом". Ціни на продукцію, яка продавалася колгоспами державі, були знижені, а незабаром внаслідок інфляції вони взагалі стали символічними. Розміри державних поставок заздалегідь не визначалися.

Оскільки вільну торгівлю, починаючи з 1930 р., фактично заборонили (у містах і робітничих селищах постачання відбувалося за картками, а промтовари для села було передано у фонд отоварений заготівель), здавалося ділком природним, що вся товарна продукція колгоспів повинна надходити у розпорядження держави. Проте за відсутності ринку саме поняття "товарна продукція" стало невизначеним.

Схожі статті




Історія України - Коваль М. В. - Поворот до суцільної колективізації

Предыдущая | Следующая