Історія України - Коваль М. В. - Недооцінка назрілих соціальних проблем

У республіці розроблялися різноманітні соціальні заходи, які спрямовувалися на підвищення життєвого рівня і поліпшення побуту трудящих. Протягом 1965-1985 рр. середньомісячна заробітна плата робітників І службовців республіки зросла майже вдвічі, підвищилася оплата праці колгоспників. Мінімальна зарплата збільшилася до 70 крб. Підвищенню життєвого рівня народу сприяли також виплати з суспільних фондів споживання.

Та всі ці показники, що їх публікували статистичні органи, мало позначилися на справжньому матеріальному становищі більшості трудящих. Якість життя залишалася низькою, хоча на рубежі 60-70-х рр. і спостерігалося певне підвищення добробуту народу, як наслідок виробництва у попередні роки, а також розпродажу національних природних багатств - нафти, газу, вугілля, лісу. Значну частину природних багатств союзні відомства планово примушували продавати й Україну, а майже всю виручену за це валюту привласнювали собі.

Як центральні, так і місцеві органи влади недооцінювали назрілі питання соціальної сфери. Склався залишковий принцип виділення ресурсів для її розвитку, що негативно позначилося на темпах зростання народного добробуту. А послаблення уваги до виробничих умов і побуту людей призвело до зниження зацікавленості трудящих у результатах своєї праці.

Водночас дедалі ширшого розмаху набували приписки на виробництві, казнокрадство, хабарництво та інші форми нетрудових доходів. Унаслідок цього склалися цілі верстви людей, які різними нечесними шляхами нагромадили собі значні суми грошей. Разом з тим у республіці налічувалося чимало людей похилого віку, які жили на мізерні пенсії. Суспільство все помітніше ділилося на багатих і бідних.

На середину 60-х рр. житлові умови багатьох жителів республіки продовжували залишатися незадовільними. Тому значна частина матеріальних ресурсів спрямовувалася на будівництво житлових будинків. Упродовж 1966-1985 рр. було споруджено близько 38 млн. м2 житла. Та середньорічне його введення в дію залишалося на рівні 1956-1965 рр., хоча чисельність населення УРСР за цей період зросла на 5,5 млн. чоловік.

Зростання реальних доходів певної частини трудящих означало й зростання їхньої купівельної спроможності, що зумовлювало значне збільшення кількості підприємств торгівлі й громадського харчування та їх товарообороту. Якщо в 1965 р. в республіці на придбання промтоварів і продовольства населенням було витрачено 16,5 млрд. крб., то в 1985 р.- вже 50,3 млрд. крб. Чимало радянських людей стали порівняно краще вдягатися й харчуватися.

Проте обсяги виробництва й продажу товарів народного споживання відставали од запитів населення. Залишався збідненим асортимент товарів, низькою була якість. Переважна більшість жителів республіки, щоб придбати собі промислові чи продовольчі товари, змушена була вистоювати в чергах, що залишалися ганебною прикметою нашого буття. Черги - і не тільки в магазинах - з'їдали час, нерви, сили, сприяли формуванню принизливої для людини психології поведінки.

Швидкими темпами зростала чисельність медперсоналу й кількість лікарняних ліжок. За цими показниками в перерахунку на 10 тис. чоловік населення Україна залишила позаду себе всі розвинуті капіталістичні держави Європи, Азії і Америки, всі країни Східної і Центральної Європи. Та наростання негативних явищ не обминуло й систему охорони здоров'я, фінансування якої здійснювалося також за залишковим принципом. Нестача матеріальних ресурсів зумовила гостру нестачу сучасного медичного обладнання, відсутність потрібних медикаментів. Сотні лакарень - особливо в сільській місцевості - знаходилися в непристосованих приміщеннях, багато які з них не мали елементарних побутових і комунальних вигод. А в третині українських сіл не було навіть амбулаторій. До цього слід додати часті вияви байдужості медперсоналу, не завжди високу кваліфікацію лікарських кадрів. Як наслідок - у республіці не зменшувалася кількість серйозних захворювань. Смертність в Україні, особливо дитяча, була значно вищою, ніж у капіталістичних країнах і навіть у багатьох із тих, що розвивалися.

Названі недоліки були притаманні територіальній і певною мірою відомчій медицині. Та в останній помітно виділялися ті медзаклади, які належали четвертому Головному управлінню Міністерства охорони здоров'я УРСР й надавали медичну допомогу передусім відповідальним працівникам партійного і державного апарату відповідно до їхнього рангу. Вони розташовувались у просторих, добре впоряджених приміщеннях, щедро забезпечених імпортним устаткуванням, апаратурою, інструментарієм, сяяли небаченою чистотою, були укомплектовані висококваліфікованим і високооллачуваним, уважним і ввічливим персоналом, становили разючий контраст із занедбаною і вбогою територіальною медициною.

Говорячи про не завжди турботливе ставлення офіційних властей до здоров'я народу, не можна не відзначити злочинну організацію таємних медичних експериментів над живими людьми, чого вимагали організатори космічно-ракетних випробувань. Незважаючи на виняткову шкідливість цих дослідів для організму людини, вони, започаткувавшись у другій половині 50-х рр., тривали протягом десятиріч, особливо в 70-ті рр., перетворюючи здорових піддослідних чоловіків, зокрема й українських хлопців у військовій службі, які перебували у розквіті фізичних сил, на інвалідів, а то й спричиняючи смертельні наслідки.

Продовжувався наступ на природні багатства України, поміж них і на такі перлини природи, як Дніпро та Придніпров'я. Створювалися штучні моря, які невдовзі перетворювалися на мертві води, позбавлені рибних запасів. Вони затопили близько мільйона гектарів родючих земель, знищили заплави, ліси, гаї, діброви, пасовиська, луки, сади, городи, які годували мільйони людей. Було знесено сотні правічних сіл, тисячі людей зігнано зі своїх звичних місць проживання. Під гнилими водами морів зникли цінні археологічні пам'ятки, історичні скарби. При цьому чимало діячів літератури та мистецтва, журналістів на всі лади вихваляли цю надругу над природою.

Невдалі спроби запровадити господарську реформу, складнощі й упущення в розвитку промисловості і сільського господарства, невирішені проблеми народного добробуту - все це призвело до уповільнення темпів розвитку в соціально-економічній сфері життя України, наростання тут кризових явищ.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Не основі вивчення тексту параграфа визначте актуальні народногосподарські проблеми республіки середини 60-х - початку 80-х рр. Що заважало їх успішному розв'язанню? 2. Схарактеризуйте особливості промислового розвитку УРСР. 3. Які причини застійних явищ у сільському господарстві? 4. Поясніть, чому головні завдання соціального розвитку республіки залишилися нерозв'язаними. У чому, на вашу думку, полягає взаємозв'язок між вростанням виробництва і піднесенням добробуту народних мас.

Схожі статті




Історія України - Коваль М. В. - Недооцінка назрілих соціальних проблем

Предыдущая | Следующая